Рішення № 10905945, 16.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/13516.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АТОН-ХХІ”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Артан”

про стягнення 14608,90 грн. та зобов’язання вчинити дії

                                                                                Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: не з’явилися

Від відповідача: не з’явилися           

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Артан” заборгованості за Договором оперативного лізингу (оренди) № 218 від 22.05.2007р. в розмірі 14608,90 грн., в тому числі 6581,56 грн. –основний борг, 408,47грн. –пеня за прострочку оплати лізингових платежів, 345,39 грн. –інфляційні втрати, 59,78 грн. –3 % річних та 7 213,70 грн. –неустойка за прострочення повернення об’єкту лізингу, а також про зобов’язання відповідача повернути об’єкт лізингу вартістю 10392,24 грн. та 5000,0 грн. за послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010р. порушено провадження по справі № 53/93, розгляд справи призначено на 26.04.2010р.

Ухвалою суду від 26.04.2010р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “АТОН-ХХІ” в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти або майно відповідача та відкладено розгляд справи на 07.06.2010р.

31.05.2010р. через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 20200,79 грн., в тому числі 6581,56 грн. –основний борг, 669,07 грн. –пеня за прострочку оплати лізингових платежів, 380,89 грн. –інфляційні збитки, 101,89 грн. –3 % річних та 12467,38 грн. –неустойка за прострочення повернення об’єкту лізингу, а також про зобов’язання відповідача повернути об’єкт лізингу вартістю 10392,24 грн. та 5000,0 грн. за послуги адвоката.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

18.05.2010р. до Господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “АТОН-ХХІ” на ухвалу суду від 26.04.2010р. № 53/135

09.06.2010р. матеріали справи № 53/135 були направлені до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “АТОН-ХХІ”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2010р. відмовлено в прийнятті апеляційної скарги га ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.04.2010р. № 53/135.

23.06.2010р. матеріали справи № 53/135 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2010р. справу призначено до розгляду на 16.08.2010р.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 26.03.2010р., від 26.04.2010р. та від 01.07.2010р., про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.08.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між позивачем та відповідачем укладено Договір оперативного лізингу (оренди) № 218 від 22.05.2007р. (надалі - Договір), предметом якого є надання Лізингодавцем (позивач) в користування Лізингоодержувачу (відповідач) об’єкта лізингу (майна) з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений строк, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (Додаток № 2) (п. 1.1 Договору).

Також сторони уклали Додаток 1 до Договору в якому погодили об’єкт лізингу та Додаток № 2 до Договору в якому погодили графік оплати лізингових платежів.

На виконання Договору № 218 сторони склали Замовлення № 1 від 22.05.2007р. в якому вказали перелік обладнання, яке передається відповідачу по Договору лізингу № 218 та загальну суму 32218,04 грн. та ПДВ 6443,61 грн.

Як вбачається з Акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів позивач передав, а відповідач отримав у лізинг обладнання на суму 32218,04 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцеві встановлюється в «Графіку сплати лізингових платежів»(Додаток № 2), який є невід’ємною частиною Договору.

Як стверджує позивач, зобов’язання щодо сплати шести лізингових платежів відповідач не виконав.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором склав 6581,56 грн., що підтверджується виписками з банку про рух коштів між позивачем та відповідачем по справі (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами оплатити заборгованість по Договору, що підтверджується належним чином завіреними листами позивача: 16/03-09-16 від 16.03.2009р., № 02/04/09-05 від 02.04.2009р., № 13/04/09-04 від 13.04.2009р., № 16/06/09-02 від 16.06.2009р., № 24/07/09-02 від 24.07.2009р., № 28/07/09-03 від 28.07.2009р., № 14/08/09-01 від 14.08.2009р., № 20/11/09-02 від 20.11.2009р. На доказ направлення листів позивач надав суду належним чином завірені копії описів вкладення в цінний лист та повідомлень про вручення поштового відправлення.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно із ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов’язання за Договором щодо сплати лізингових платежів в повному обсязі не виконував. Заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів станом на 11.03.2010р. складає 6581,56 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 11.2.1. Договору визначено, що у випадку порушення термінів сплати лізингових платежів, передбачених п. 3.2 Договору, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у сумі 0,1% від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожний прострочки до повного розрахунку.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору лізингу відповідно до Договору та вимог чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 669,07 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 101,89 грн. та збитків від інфляції в сумі 380,89 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд зобов’язати відповідача повернути об’єкт Договору лізингу, а саме: комплект зварювального обладнання у складі: зварювальний апарат ВСТ 457-2 з/н 7645130; програмний блок МС - 57-1 шт.; комплект роликів 1,2 (4 шт.) на ВаріоСтар 357/457 -1 шт.; виносний механізм VR57-4R/F (без роликів) -1 шт.; кабель маси 70 мм2 - 1 шт.; шлангпакет 10 м. - 1 шт.; пальник АL 4000Z/3,5 м- 1 шт.; ізолятор d15/21*16 (AL 4000) - 1 шт.; шток -1 шт.; ізолятор-розсіювач d10.1/20*28,5 -1 шт. вартістю 10 392,24 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до п. 10.1.1 Договору Лізингодавець має право у межах строку дії Договору на дострокове повернення об’єкта лізингу у таких випадках, як несплата Лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків.

У випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в п. 10.1.1-10.1.5 Договору, Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу письмову вимогу про дострокове повернення об’єкта лізингу.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з листом № 20/11/09-2 від 20.11.2009р. в якому повідомив відповідача про відмову від Договору лізингу № 218 На доказ направлення вказаного листа позивач надав суду належним чином завірену копію опису вкладення в цінний лист від 23.11.2009р. та повідомлення про вручення почтового відправлення від 23.11.2009р. В повідомлення про вручення почтового відправлення від 23.11.2009р. вбачається, що відповідач отримав лист № 20/11/09-2 від 20.11.2009р. –27.11.2009р.

Крім того, позивач звертався до відповідача з листом № 20/11/09-2 від 20.11.2009р. з проханням повернути об’єкт Договору лізингу. На доказ направлення вказаного листа позивач надав суду належним чином завірену копію опису вкладення в цінний лист від 23.11.2009р. та повідомлення про вручення почтового відправлення від 23.11.2009р. З повідомлення про вручення почтового відправлення від 23.11.2009р. вбачається, що відповідач отримав лист № 20/11/09-2 від 20.11.2009р. –27.11.2009р.

Відповідач відповіді на лист не надав, об’єкт Договору лізингу не повернув.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов’язання щодо сплати лізингових платежів протягом двох чергових строків.

З огляду на вищенаведене Договір оперативного лізингу (оренди) № 218 від 22.05.2007р. вважається розірваним та таким, що припинив свою дію з 28.11.2009р.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про зобов’язання відповідача повернути об’єкт Договору лізингу, а саме: комплект зварювального обладнання у складі: зварювальний апарат ВСТ 457-2 з/н 7645130; програмний блок МС —57-1 шт.; комплект роликів 1,2 (4 шт.) на ВаріоСтар 357/457 -1 шт.; виносний механізм VR57-4R/F (без роликів) -1 шт.; кабель маси 70 мм2 - 1 шт.; шлангпакет 10 м. - 1 шт.; пальник АL 4000Z/3,5 м- 1 шт.; ізолятор d15/21*16 (AL 4000) - 1 шт.; шток -1 шт.; ізолятор-розсіювач d10.1/20*28,5 -1 шт. вартістю 10 392,24 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач по справі просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення об’єкту лізингу в розмірі 12467,38 грн. з посиланням на п. 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до довідки № 05/03-2010 про наявність основних засобів балансова вартість товару, який був переданий відповідачу по Договору лізингу станом на 11.03.2010р. складає 10392,24 грн.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (п. 2 статті 785 Цивільного кодексу України).

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об’єкту лізингу в розмірі 12467,38 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунком позивача, перевіреним судом.

          Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 5000,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов’язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

До матеріалів справи позивач надав платіжне доручення № 993 від 25.05.2010р., належним чином завірену копію Договору № 11/03/10-01 від 10.03.2010р. про надання адвокатських послуг та посвідчення адвоката № 3270/10 від 22.03.2007р.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі сплатив державне мито в сумі 305,92 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжні доручення № 60 від 17.03.2010р. та № 134 від 27.05.2010р. про сплату державного мита, при тому як позовні вимоги складаються зі стягнення заборгованості в розмірі 20200,79 грн., в тому числі 6581,56 грн. –основний борг, 669,07 грн. –пеня за прострочку оплати лізингових платежів, 380,89 грн. – інфляційні збитки, 101,89 грн. –3 % річних та 12467,38 грн. –неустойка за прострочення повернення об’єктів лізингу зобов’язання виконати умови договору.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 287,01 грн. (202,01 грн. за майнову частину позовних вимог; 85,00 грн. –за немайнову частину позовних вимог). Проте, позивач сплатив державне мито в сумі –305,92 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Артан” (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 33747614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТОН-ХХІ” (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, ідентифікаційний код 33880354) основний борг в сумі 6581 (шість тисяч п’ятсот вісімдесят одна) грн. 56 коп., пеню в сумі 669 (шістсот шістдесят дев’ять) грн. 07 коп., 3% річних в сумі 101 (сто одна) грн. 89 коп., збитків від інфляції в сумі –380 (триста вісімдесят) грн. 89 коп., неустойку в розмірі 12467 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн.. 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 01 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Артан” (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 33747614) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “АТОН-ХХІ” (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, ідентифікаційний код 33880354) комплект зварювального обладнання у складі: зварювальний апарат ВСТ 457-2 з/н 7645130; програмний блок МС - 57-1 шт.; комплект роликів 1,2 (4 шт.) на ВаріоСтар 357/457 -1 шт.; виносний механізм VR57-4R/F (без роликів) -1 шт.; кабель маси 70 мм2 - 1 шт.; шлангпакет 10 м. - 1 шт.; пальник АL 4000Z/3,5 м- 1 шт.; ізолятор d15/21*16 (AL 4000) - 1 шт.; шток -1 шт.; ізолятор-розсіювач d10.1/20*28,5 -1 шт. вартістю 10 392,24 грн.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “АТОН-ХХІ” (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, ідентифікаційний код 33880354) з Державного бюджету державне мито в сумі 18 (вісімнадцять) грн. 91 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане за платіжним дорученням № 60 від 17.03.2010р. Платіжне доручення № 60 від 17.03.2010р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/135.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.

Повне рішення складено 19.08.2010р.