Рішення № 10905202, 16.08.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" серпня 2010 р.Справа № 5/186

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача за первісним позовом: Смєхнов В.А., довір. б/н від 01.01.10

від відповідача за первісним позовом: Пивовар В.М., довір. №1 від 19.04.10.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація" (м.Житомир)

про стягнення 64 629, 37 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко" (м.Київ)

про розірвання договору поставки нафтопродуктів №143/КП від 20.07.09 р. та про стягнення коштів в сумі 56000,00 грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за погодженням сторін на підставі ч.4 ст.69 ГПК України.

У судовому засіданні 12.08.10. оголошувалась перерва до 16.08.10. у відповідності до ст.77 ГПК України.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього 64629,37грн заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №143/КП від 20.07.09., в тому числі: 48249,40грн. - основного боргу, 2628,60грн. - пені, 12062,35грн. - штрафу, 384,67грн. - 3% річних та 1304,34грн. - інфляційних.

17.05.10. до суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація" надійшла зустрічна позовна заява про розірвання договору поставки нафтопродуктів №143/КП від 20.07.09. та про стягнення коштів у сумі 56000,00грн. (а.с. 78-80, т.1).

Ухвалою суду від 18.05.10. зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Проти зустрічних позовних вимог заперечував у повному обсязі. Також заперечив проти клопотання відповідача за первісним позовом щодо призначення почеркознавчої та технічної експертиз. Пояснив, що надані документи з вільними зразками підпису Стоколоса В.В. не можуть бути використані експертом, бо вони є недостовірними. Зокрема, пояснив, що підпис Стоколоса В.В. у договорі переводу боргу від 30.12.2009р. (т. 2, а.с. 72) не може бути вільним зразком почерку, оскільки він не може належати саме Стоколосу В.В., тому що представлений договір складений у той час, коли колишній директор Стоколос В.В. був вже звільнений з посади директора ТОВ "Українська гранітна корпорація" згідно протоколу загальних зборів ТОВ "Українська гранітна корпорація" (т.2, а.с. 48-49), а печатка підприємства втрачена (заява на виготовлення печатки) (т.2, а.с. 45); підпис Стоколоса В.В. у "Програмі робіт по проведенню геологічного вивчення Центрального родовища габро" (т.2, а.с.71) не може бути вільним зразком почерку, бо наданий документ не містить ні дати складання, ні належність до іншого документу; лист за вихідним №19 від 05.06.2008р. (т.2, а.с. 70) не може бути вільним зразком почерку, оскільки не містить відомостей про адресата, якому адресований, його адресу, засобів зв'язку.

Крім того, пояснив, що відповідно до п.2 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5, для проведення досліджень необхідно надання вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку. Експериментальні зразки почерку Стоколоса В.В. відсутні, оскільки відповідач не забезпечив явку Стоколоса В.В. до суду. Окрім того, відповідач не забезпечив суд кількістю вільних зразків почерку Стоколоса В.В., як того вимагає п.12 Інструкції, тобто не менш ніж на 15 документах. Тому, проведення почеркознавчої та технічної експертиз, в силу не виконання відповідачем вимог Інструкції щодо надання необхідних зразків почерку, не може бути якісним. Проведення експертизи без належних документів, передбачених зазначеною Інструкцією буде лише затягувати винесення рішення по справі. Зазначив, що в матеріалах справи є в наявності докази, які підтверджують отримання дизельного пального відповідачем у позивача на виконання умов договору, оскільки між сторонами інших правовідносин не було.

Також, представник позивача заявив усне клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та на рахунки відповідача за первісним позовом.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечував. Зустрічний позов підтримав у повному обсязі. Підтримав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просить поставити питання: 1) Чи належать Стоколосу Василю Володимировичу та чи виконані ним підписи, що містяться на видатковій накладній №2598-11 від 09.11.2009р. - в графі "Принял" і на акті звіряння розрахунків станом на 30.11.2009р. за договором №143/КП від 20.07.2009р. між ТОВ "Українська гранітна корпорація" і ТОВ "Фітеко" - в графі "Від ТОВ "УГК"? Крім того, просить суд призначити технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити питання: 1) В який період часу були виконані підписи осіб та відтиски печаток ТОВ "Фітеко" і ТОВ "Українська гранітна корпорація", які містяться на видатковій накладній №2598-11 від 09.11.2009р. в графах: "Руководитель", "Отпустил", "Гл. Бухгалтер", "Принял"? 2) В який період часу були виконані підписи і відтиски печаток ТОВ "Фітеко" та ТОВ "Українська гранітна корпорація", що містяться на акті звіряння розрахунків станом на 30.11.2009р. за договором №143/КП від 20.07.2009р. між ТОВ "Українська гранітна корпорація" і ТОВ "Фітеко" - в графах: "Від ТОВ "Фітеко" Смородіна Н.Г.", "Від ТОВ "УГК"? (а.с.114, т.1). А також згідно додаткового клопотання поставити питання: Чи належать відтиски печаток ТОВ "Українська гранітна корпорація", що містяться на видатковій накладній №2598-11 від 09.11.09. та на акті звіряння розрахунків станом на 30.11.09. за договором №143/КП від 20.07.09. - ТОВ "Українська гранітна корпорація".

Також представник відповідача за первісним позовом підтримав клопотання щодо витребування від Коростишівського районного суду Житомирської області оригінал статуту відповідача за первісним позовом, договір укладений між відповідачем та ПП Слатковським В.П., які знаходяться у справі по обвинуваченню в.о. начальника Коростишівської районної державної податкової інспекції Окушко Ю. С. та заявив клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ЗАТ "Юзефо-Миколаївська АПК", які можуть дати пояснення з яких підстав отримали дизпаливо від відповідача за первісним позовом, яким транспортом та інші обставини, які мають значення для справи. Пояснив, що кримінальна справа по обвинуваченню Окушко Ю.С. не закінчена провадженням. Забезпечити явку Стоколоса В.В. для відібрання зразків підпису та надати зразки підписів Стоколоса В.В. не має можливості, оскільки документи вилучені в зв'язку з кримінальною справою. Також пояснив, що при заповненні додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість було помилково зазначено отримання дизпалива у позивача за первісним позовом на суму 104249,40грн. Дизпаливо відповідач у позивача не отримував, хоча рахунок отримав і частково його оплатив. Зазначив, що між сторонами був укладений договір поставки нафтопродуктів №143/КП від 20.07.09. й інших правовідносин між сторонами не існувало. Просить відмовити в задоволенні первісного позову, а задовольнити зустрічний позов з підстав, зазначених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника позивача за первісним позовом щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача за первісним позовом, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України передбачає, що позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Обов'язковою умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, про що, зокрема, зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.06. "Про деякі питання практики забезпечення позову".

У даному випадку відсутній прямий зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову - накладення арешту на нерухоме майно та предметом позовної вимоги - стягнення коштів.

При цьому, відповідно до вимог ст.67 ГПК України не передбачено такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на рахунки.

Також позивачем за первісним позовом не надано доказів у підтвердження заявленого клопотання, зокрема, про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача за первісним позовом щодо забезпечення позову.

Також, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом щодо призначення почеркознавчої та технічної експертизи, оскільки останнім не виконано вимоги ухвали суду, а саме: не надано належних документів, на яких були б вільні зразки підпису Стоколоса В.В. та документів, на яких була б печатка відповідача в період існування правовідносин між сторонами, і не забезпечив явку в засідання суду Стоколоса В.В. для відібрання експериментальних зразків підпису останнього. Відповідно до п.2 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5, для проведення досліджень необхідно надання вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку. Відсутня і печатка відповідача, яка існувала на час правовідносин між сторонами (листопад 2009 року), для відібрання експериментальних її зразків. Представник відповідача в засіданні суду пояснив, що печатка була втрачена в кінці грудня 2009 року і тому виготовлено її дублікат. Про те, що печатка відповідача загублена, свідчить і оголошення в газеті "Коростишівська газета", №11173, 05 січня 2010 року (а.с.47, т.2). А про те, що видавався дублікат печатки відповідачеві в січні 2010 року свідчить довідка Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області за №5252 від 14.07.10. (а.с.46, т.2).

Відмовляє суд і в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом щодо витребування від Коростишівського районного суду Житомирської області оригіналу статуту відповідача за первісним позовом, договору, укладеного між відповідачем та ПП Слатковським В.П., які знаходяться у справі по обвинуваченню в.о. начальника Коростишівської районної державної податкової інспекції Окушко Ю. С., оскільки як пояснив представник відповідача в засіданні суду провадження у кримінальній справі не закінчено. При цьому, суд враховує і довідку Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Житомирській області за №2/4596 від 16.08.10., бо в переліку зазначено, що витребувалась копія статуту ТОВ "Українська гранітна корпорація" (під порядковим номером 67), а не оригінал. Також, у зазначеному переліку відсутня інформація щодо витребування договору, укладеного між відповідачем та Слатковським В.В.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ЗАТ "Юзефо-Миколаївська АПК, тому що рішення у справі ніяким чином не може вплинути на права чи обов'язки останнього. Відповідавідно до ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити в справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права і обов'язки щодо однієї із сторін.

Таким чином, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітеко" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація" (відповідачем, покупцем) укладено договір поставки нафтопродуктів №143/КП, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити нафтопродукцію (а.с.7 - 9, т.1).

Згідно п.2.2. договору вартість товару визначається рахунком - фактурою.

Кількість, ціна товару визначається рахунком - фактурою продавця і підтверджується видатковою накладною (п.2.3 договору).

З врахуванням п.2.4 договору, відповідач зобов'язувався провести 100% попередню оплату за товар протягом банківського дня з моменту виставленого рахунку - фактури відповідача.

Продавець зобов'язувався передати товар протягом 48 годин з моменту отримання від покупця попередньої оплати і заявки на поставку товару (п.2.5 договору).

Поставка нафтопродуктів здійснюється транспортом покупця. За згодою сторін поставка може здійснюватися транспортними засобами позивача (п.4.2 договору).

06.11.09. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №1960 на оплату дизпалива кількістю 17580,00л на загальну суму 104249,40грн., в тому числі ПДВ - 17374,90грн (а.с.12, т.1), який був отриманий відповідачем, що не заперечував представник останнього в засіданні суду, і оплачений частково на суму 56000,00грн, про що свідчить виписка з банку від 06.11.09. (а.с.15, т.1), в якому зазначена підстава: рахунок №1960 від 06.11.09.

06.11.09. позивач отримав від відповідача заявку на поставку дизельного пального кількістю 17580л (а.с.11, т.1).

На виконання умов договору поставки №143/КП від 20.07.09. позивачем поставлено відповідачу дизпаливо кількістю 17580,00 літрів на суму 104249,40грн, із яких 86874,50грн. - вартість товару, 17374,90грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №2598-11 від 09.11.09 (а.с.98, т.1) та актом звіряння розрахунків станом на 30.11.09. за договором №143/КП від 20.07.09. (а.с.99, т.1), а також додатком №5 до податкової декларації податку на додану вартість відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація", в якій останній відобразив операцію з отримання продукції від позивача (зазначено індивідуальний номер 215945726558 позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко"), про що свідчить свідоцтво про реєстрацію як платника податку останнього (а.с.97, т.1) на суму 86874,50грн. та ПДВ на суму 17374,90грн. (а.с.108 - 110,т.1), витребуване на запит суду, і податкові накладні (а.с.119 - 120, т.1).

Проте, відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація" - оплатив вартість отриманого дизельного палива частково - на суму 56000,00грн.

Таким чином, позивач за первісним позовом свої зобов'язання щодо поставки дизпалива за договором виконав у повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши за отримане дизельне пальне 56000,00грн.

Тому, станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи в суді у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 48249,40грн. (104249,40грн. - 56000,00грн.).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Частина 1 статті 265 ГК України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене господарський суд задовольняє позов у частині стягнення основного боргу в сумі 48249,40грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару в сумі 2628,60грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Сторони погодили пунктом 5.1 договору відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені, суд вважає його правильним і тому задовольняє позов у цій частині.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 384,67грн. та 1304,34грн. інфляційних.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних суд вважає його правильним, і тому задовольняє позов у цій частині.

Крім того, відповідно до п.5.2 договору позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, що становить 12062,35грн.

Перевіривши розрахунок суми штрафу, який нарахований відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, суд вважає його правильним, але приходить до висновку про зменшення розміру штрафу, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що за умовами договору позивач поставив товар без проведення попередньої оплати в повному обсязі на свій ризик, а також невчасно оформив документи, що підтверджують отримання товару відповідачем, тобто пізніше, ніж відбулась поставка дизпалива, і збитків позивачеві не причинено, то суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафу до 500,00грн., тобто - на 11562,35грн.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову, враховуючи наступне.

Дійсно, як зазначено судом вище, згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), і який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (тшвар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З врахуванням вимог ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк. - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - розірвання договору.

На підставі ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно п.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Проте, позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів, які б підтверджували порушення відповідачем за зустрічним позовом істотних умов договору. Доводи позивача за зустрічним позовом щодо непоставки йому відповідачем за зустрічним позовом дизельного палива кількістю 17580,00 літрів на суму 104249,40грн. спростовуються матеріалами справи, зокрема: видатковою накладною №2598-11 від 09.11.09 (а.с.98, т.1), актом звіряння розрахунків станом на 30.11.09. за договором №143/КП від 20.07.09. (а.с.99, т.1), а також додатком №5 до податкової декларації податку на додану вартість відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація", в якій останній відобразив операцію з отримання продукції від позивача (зазначено індивідуальний номер 215945726558 позивача), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію як платника податку останнього (а.с.97, т.1) на суму 86874,50грн. та ПДВ на суму 17374,90грн. (а.с.108 - 110,т.1), витребуваного на запит суду, а також податковими накладними (а.с.119 - 120, т.1), про що суд зазначав вище. Навпаки, позивач за зустрічним позовом порушив умови договору, не оплативши отриманий рахунок №1960 від 06.11.09. у повному обсязі.

Відповідно до п.4.2 договору поставка нафтопродуктів повинна була здійснюватися транспортом позивача за зустрічним позовом, який не надав доказів, в підтвердження того, що направляв транспорт для отримання дизельного палива у позивача за первісним позовом, а останній відмовив у видачі дизельного палива.

Крім того, з врахуванням вимог ст.188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

До того ж, позивач і відповідач при підписанні договору №143/КП передбачили, що всі зміни до договору вважаються дійсними, якщо вони вчинені в письмовій формі і підписані обома сторонами.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивач за зустрічним позовом станом на день подачі позову до суду не направляв пропозицію відповідачеві за зустрічним позовом про розірвання спірного договору. Тобто, на час звернення з позовом до суду між сторонами ще не існувало спору. Тому, з цих підстав суд може відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Така правова позиція і Верховного Суду України, викладена у постанові від 30.12.08. у справі №31/563, а також Вищого господарського суду України, яка, зокрема, міститься в постановах від 11.10.05. у справі за позовом Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної ради у м.Києві до Приватного підприємства "Добрий смак" про розірвання договору оренди нежилих приміщень від 07.02.01. та виселення відповідача з орендованого приміщення; від 25.10.05. у справі за позовом Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетинг ЛТД" про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити займану площу; та від 21.03.06. у справі за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літан" про розірвання договору оренди №05/1026 від 11.11.03. та виселення відповідача з нежилого приміщення.

Дійсно, як зазначає позивач за зустрічним позовом у позовній заяві, відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте, позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів, які б підтверджували безпідставне набуття відповідачем за зустрічним позовом майна позивача за зустрічним позовом, і такі докази відсутні у справі.

Як суд зазначав вище, кошти в сумі 56000,00грн. були перераховані позивачем за зустрічним позовом відповідачеві за зустрічним позовом на підставі договору №143/КП від 20.07.10., про що не заперечував у засіданні суду представник позивача за зустрічним позовом.

Отже, позивач за зустрічним позовом не довів тих обставин, на які посилався в зустрічному позові.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач за первісним позовом первісний позов щодо підстав та предмету не спростував.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову в частині стягнення 48249,40грн. - основного боргу, 2628,60грн. - пені, 500,00грн. - штрафу, 384,67грн - 3% річних, 1304,34грн. - інфляційних, про зменшення розміру штрафу на суму 11562,35грн та про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за первісним позовом, оскільки він спонукав позивача за первісним позовом звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація" с. Кам'яний Брід, вул. Леніна, буд.67, Житомирська область, код ЄДРПОУ 32935011,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко", 04071, м.Київ, вул. Костянтинівська, 2-А, офіс 412, код ЄДРПОУ 21594570,

- 48249,40грн. - основного боргу,

- 2628,60грн. - пені,

- 500,00грн. - штрафу,

- 384,67грн - 3% річних,

- 1304,34грн. - інфляційних,

- 646,29грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита,

- 236,00грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Зменшити розмір штрафу на 11562,35грн.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання мотивованого рішення: 18 серпня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачеві (рек. з повідомленням про вруч.)

3 - відповідачеві за адресою: с. Кам'яний Брід , вул. Леніна, 67, Житомир. обл.(рек. з повідомленням про вручення)