Рішення № 10905204, 17.08.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" серпня 2010 р. Справа № 15/588

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Чертков В.О. - представник за довіреністю від 31.07.2010р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (м. Горлівка Донецької області)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (с.Березівка Житомирський район Житомирська область)

про стягнення 11487,91 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на його користь з відповідача 11487,91грн. із яких: 7442,10грн. основного боргу, 96,86грн. - 24% річних, 19,08грн. інфляційних, 3721,05грн. штрафу. 208,82грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про відмові від позовних вимог в частині стягнення 96,86грн. - 24 % річних, 19,08 грн. інфляційних та 208,82грн. пені.Просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості, у зв'язку з проведенням відповідачем розрахунків, та стягнути з відповідача на користь позивача штраф в сумі 3721,05грн. за порушення строків оплати та умов договору.

У відповідності до ч. 4 ст.22 ГПК України позивач, у тому числі, вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позову, роз'яснивши представнику позивача наслідки відмови від позовних вимог в частині стягнення 24 % річних, інфляційних та пені, господарський суд вважає, що вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області (а.с.63).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (позивач/постачальник) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №10 (а.с. 24-27).

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1. договору № 10 від 05.02.2010р.. постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання на умовах, визначених в цьому договорі.

Найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару. Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній. (п.п. 1.2., 1.3. договору № 10 від 05.02.2010р.).

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. вищезазначеного договору поставки передбачено, що ціна кожної партії товару визначається постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних. Вартість однієї партії товару являє собою вартість товару зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється. Загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

Згідно із п. 3.6 договору № 10 від 05.02.2010р., датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання передачі товару.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що після підписання договору, за видатковими накладними №295888 від 10.02.2010р., №295890 від 10.02.2010р., №296171 від 13.02.2010р., № 296741 від 20.02.2010р., № 297873 від 04.03.2010р., №298053 від 05.03.2010р. відповідачу був переданий товар на загальну суму 10965,18грн., який відповідачем був оплачений частково. Непогашеною залишилась заборгованість в сумі 7442,10грн.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору поставки №10 від 05.02.2010р., відповідно до видаткових накладних: №295888 від 10.02.2010р. на суму 341,94грн., № 295890 від 10.02.2010р. на суму 1078,32грн., № 296171 від 13.02.2010р. на суму 938,94грн., №296741 від 20.02.2010р. на суму 2120,34грн., №297873 від 04.03.2010р. на суму 2813,88грн., № 298053 від 05.03.2010р.на суму 3671,76грн. (а.с. 12-13, 16-17, 20-21, 65,67-68,69), позивачем було передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 10965,18грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пункту 4.1. договору поставки № 10 від 05.02.2010р., сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки такої партії.

Таким чином, за отриманий товар відповідач зобов'язаний був провести оплату:

- по видатковій накладній № 295888 від 10.02.2010р. на суму 341,94грн. в строк до 24.02.2010р.,

- по видатковій накладній №295890 від 10.02.2010р. на суму 1078,32грн. в строк до 24.02.2010р.

- по видатковій накладній № 296171 від 13.02.2010р. на суму 938,94грн. в строк до 27.02.2010р.

- по видатковій накладній № 296741 від 20.02.2010р. на суму 2120,34грн. в строк до 06.03.2010р.

- по видатковій накладній №297873 від 04.03.2010р. на суму 2813,88грн. в строк до 18.03.2010р.

- по видатковій накладній № 298053 від 05.03.2010р. на суму 3671,76грн. в строк до 19.03.2010р.

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар належним чином не виконав. Як вбачається з поданого позивачем акту (а.с. 34) та фіскальних чеків (а.с.71-73), відповідачем на час звернення позивача з позовом до суду, було сплачено позивачу грошові кошти в сумі 3623,08грн.

Як вбачається із змісту позовної заяви та згідно із поясненнями представника позивача наданими в судовому засіданні від 17.08.2010р., відповідачем було повністю проведено розрахунки за отриманий товар по видатковим накладним №295888 від 10.02.2010р. на суму 341,94грн., №295890 від 10.02.2010р. на суму 1078,32грн., №296171 від 13.02.2010р. на суму 938,94грн. та частково, в сумі 1263,88грн., за отриманий товар по видатковій накладній № 296741 від 20.02.2010р. на суму 2120,34грн.

Таким чином, на момент подання позову до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 7342,10грн. Зокрема, частково непогашена заборгованість по видатковій накладній №296741 від 20.02.2010р. на суму 856,46грн. та повністю непогашена заборгованість по видатковій накладній №297873 від 04.03.2010р. на суму 2813,88грн., видатковій накладній № 298053 від 05.03.2010р. на суму 3671,76грн.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 7442,10грн.

Однак, у позовній заяві позивачем не було враховано здійснену відповідачем 05.05.2010р. проплату по видатковій накладній №296741 від 20.02.2010р. на суму 100,00грн. Зазначені кошти сплачені відповідачем до порушення провадження у справі (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області (а.с. 3), позовна заява від 05.05.2010р. була подана до суду 11.05.2010р.).

Факт проведення відповідачем 05.05.2010р. оплати товару по видатковій накладній №296741 від 20.02.2010р. на суму 100,00грн. підтверджується фіскальним чеком №0005311 0004930 (а.с.72). Отже, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 100,00грн. є безпідставними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 7342,10грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками (а.с. 56-57).

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 7342,10грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору. Позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 100,00грн. є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3721,05грн. штрафу за порушення строків оплати.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3721,05грн. штрафу за порушення строків оплати, слід зазначити наступне.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.2.2. сторони передбачили, що у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий товар по видатковим накладним № 296741 від 20.02.2010р. на суму 2120,34грн., №297873 від 04.03.2010р. на суму 2813,88грн., № 298053 від 05.03.2010р. на суму 3671,76грн. у відповідності до п.7.2.2. договору позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 3721,05грн. При цьому, штраф нараховано позивачем на суму залишку заборгованості в розмірі 7442,10грн. (7442,10 х 50% = 3721,05грн.).

Оскільки відповідач допустив прострочення оплати товару по видаткових накладних №296741 від 20.02.2010р., №297873 від 04.03.2010р., № 298053 від 05.03.2010р. більш ніж на 10 днів, то позивачем правомірно на підставі п. 7.2.2 договору, нараховано відповідачу штраф в суму 3721,05грн.

Разом з тим, встановивши правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 3721,05грн. штрафу, господарський суд, водночас, враховує наступне.

Штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня), згідно із ч.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно ст.217 ГК України, "господарські санкції" є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна за змістом і ст.233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм; спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Справедливість - одна з основних засад права, властивість права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, яка виражається, зокрема, у рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичною відповідальності вчиненому правопорушенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими суду правами, а також здійснивши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення та високий ступінь виконання відповідачем зобов'язання, а саме повне погашення заборгованості по оплаті за отриманий товар; добровільне усунення відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належного до сплати відповідачем штрафу до 800,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 800,00грн. штрафу. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 7342,10грн. підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Провадження у справі в частині стягнення 96,86грн. - 24 % річних, 19,08 грн. інфляційних та 208,82грн. пені підлягає припиненню на підставі п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову. У задоволенні позову в частині стягнення 100,00грн. основної заборгованості суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно сумі обґрунтовано заявлених вимог.

На підставі ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 549, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ст. 233 ГК України та керуючись ст. 49, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 800,00грн.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул. Озерянівська, 2, ідентифікаційний код 36899012)

- 800,00 грн. штрафу;

- 110,62грн. витрат по сплаті державного мита;

- 227,27грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 7342,10грн. основної заборгованості, 96,86грн. - 24 % річних, 19,08 грн. інфляційних, 208,82грн. пені.

5. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Повне рішення складено: "19" серпня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (реком. з повідомл.)