Рішення № 10904923, 03.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.10 р.                     Справа № 22/143                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Курило А.Є., Попкова Д.О.,

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Славполімер”, м.Слов’янськ Донецької області, ЄДРПОУ 31477327,

до відповідача Приватного підприємства „Триавл-Трейд”, м.Слов’янськ Донецької області, ЄДРПОУ 25114578,

про стягнення 10000,00 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Мусієнко А.В. – ліквідатор,

від відповідача: не з’явився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Славполімер”, м.Слов’янськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного підприємства „Триавл-Трейд”, м.Слов’янськ Донецької області, про стягнення суми заборгованості, яка виникла відповідно до договору поставки №29/07/01 від 29.07.2009р. в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що Відповідачем не перерахований залишок заборгованості у розмірі 10000,00 грн., який виник відповідно до договору поставки №29/07/01 від 29.07.2009р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору поставки №29/07/1 від 29.07.2009р., листа без номеру та дати Приватного підприємства „Триавл-Трейд” на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Славполімер”, листів №б/н від 04.08.2009р., листів-повідомлень за №04/08 від 04.08.2009р., договору №1 про відступлення права вимоги від 04.08.2009р., листа №55 від 17.09.2009р., договору про проведення робіт №23/07-2 від 23.07.2009р., договору про поставку товарів №15/07-1 від 15.07.2009р., договорів про надання послуг №15/07-2 від 15.07.2009р., №23/07-1 від 23.07.2009р., №27/07-1 від 27.07.2009р. та №27/07-2 від 27.07.2009р., актів приймання-передачі послуг №15/07-2 від 05.08.2009р., №27/07-1 від 11.08.2009р., №27/07-2 від 11.08.2009р., №23/07-2 від 30.08.2009р. та №23/07-1 від 10.08.2009р., видаткової накладної №29/07-2 від 06.08.2009р., ухвали господарського суду Донецької області про порушення справи про банкрутство від 21.12.2009р. по справі №27/132Б, постанови про визнання боржника банкрутом від 13.01.2010р. по справі №27/132Б.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.526, 528 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

01.07.2010р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області, зокрема, надані пояснення щодо розрахунку суми боргу, а також копії видаткових накладних №РН-0000117 від 04.08.2009р., №РН-0000123 від 17.08.2009р., №РН-0000121 від 13.04.2009р., довіреності №2301 від 10.08.2009р.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як місцезнаходження Приватного підприємства „Триавл-Трейд”, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріали справи містять лист без номеру та дати Приватного підприємства „Триавл-Трейд” на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Славполімер”, за змістом якого Відповідач пропонує товар – поліетилен у кількості 4 т. за ціною 11850,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість та вартістю доставки.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Славполімер” (Покупець) та Приватним підприємством „Триавл-Трейд” (Постачальник) укладено договір поставки №29/07/1, за умовами якого Постачальник поставляє, а Покупець отримує на умовах, викладених у Договорі, поліетилен у відповідності до накладної, що є невід’ємною частиною даної уоди.

Пунктом 4.1 договору поставки визначено здійснення розрахунків за даним договором у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 5 банківських днів по факту поставки продукції на склад Покупця.

Одночасно, відповідно до листа №б/н від 04.08.2009р., Позивач повідомив Приватне підприємство „Триавл-Трейд” про намір придбати у нього товар за запропонованою ціною. Проте, у зв’язку з відсутністю оборотних коштів, висловив пропозицію у рахунок оплати за цей товар передати право вимоги дебіторської заборгованості від Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренесанс Траст” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Квітень”. У зв’язку з цим Позивачем на адресу Відповідача направлено договір на відступлення права вимоги для розгляду. Даний факт не спростований у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

04.08.2009р. Позивачем (Первісний кредитор) з Відповідачем (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №1. За змістом зазначеної угоди останньому передане належне Первісному кредитору право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Квітень” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренесанс Траст”.

Згідно п.1.2 зазначеного договору, відступлення прав за ним включає відступлення Первісним кредитором на користь Нового кредитора у повному обсязі прав вимагати від Боржників сплати існуючої на момент укладення цього договору дебіторської заборгованості перед Первісним кредитором.

При цьому, відповідно до п.1.3 наведеного правочину, даний договір укладено з метою подальшої купівлі товару Позивачем у Нового кредитора згідно договору №29/07/1 від 29.07.2009р. на суму відступлення по даному договору.

Як визначено п.2.1 договору про відступлення права вимоги, Новий кредитор компенсує Первісному кредитору вартість прав вимоги, відступлену за даним договором, на момент складання якого зазначена сума компенсації складає 47140,00 грн.

З наведеного вбачається, що загальна сума дебіторської заборгованості Боржників на момент укладення правочину відступлення вимоги складає 47140,00 грн. Отже, приймаючи до уваги відсутність доказів щодо зменшення або збільшення розміру наведеного грошового зобов’язання, Позивач передав Відповідачу право вимоги на суму 47140,00 грн.

Відповідно до п.5.2 договору, після відступлення прав вимоги Боржники сплачують Новому кредитору заборгованість, права вимоги щодо якої відступлено, на реквізити останнього, зазначені у цьому договорі або повідомлені ним окремо.

Приватним підприємством „Триавл-Трейд” листами №04/08 від 04.08.2009р. на виконання ст.516 Цивільного кодексу України повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Квітень” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Ренесанс Траст” про відступлення йому права вимоги виконання ними зобов’язання у обсязі, який мало бути виконано перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Славполімер” на момент відступлення права вимоги. Також у якості підтвердження інформування Боржників про укладання вказаного правочину матеріали справи містять лист від імені Позивача.

Як доказ викладеного, приймається до уваги відсутність заперечень з цього приводу, а також твердження Позивача, які не спростовані у процесі розгляду справи, щодо перерахування обома Боржниками суми у загальному розмірі 47140,00 грн. на рахунок Відповідача.

Таким чином, Відповідач отримав по договору цесії грошові кошти у розмірі 47140,00 грн. у рахунок майбутніх платежів за договором поставки №29/07/1 від 29.07.2009р.

Матеріли справи містять лист №55 від 17.09.2009р., відповідно до якого, Позивач у зв’язку з фінансовими труднощами просить розірвати договір на поставку поліетилену №29/07/1 від 29.07.2009р. та грошові кошти у сумі 47140,00 грн., які були сплачені дебіторами згідно договору про відступлення права вимоги №1 від 04.08.209р., перерахувати Товариству з обмеженою відповідальністю „Дон-Торгінвест”, оскільки останній є кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю „Славполімер”.

На підтвердження встановлення господарських правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю „Дон-Торгінвест”, а також наявності грошового зобов’язання перед ним у Позивача матеріали справи містять договір про проведення робіт №23/07-2 від 23.07.2009р., договір про поставку товарів №15/07-1 від 15.07.2009р., договори про надання послуг №15/07-2 від 15.07.2009р., №23/07-1 від 23.07.2009р., №27/07-1 від 27.07.2009р. та №27/07-2 від 27.07.2009р., акт приймання-передачі послуг №15/07-2 від 05.08.2009р., №27/07-1 від 11.08.2009р., №27/07-2 від 11.08.2009р., №23/07-2 від 30.08.2009р. та №23/07-1 від 10.08.2009р., видаткову накладну №29/07-2 від 06.08.2009р.

За твердженнями Позивача, що не спростовані, Приватне підприємство „Триавл-Трейд” на наведену вимогу перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон-Торгінвест” суму у розмірі 37140,00 грн. Проте, залишок у розмірі 10000,00 грн. до теперішнього часу Відповідачем не перераховані, внаслідок чого, за висновками Позивача, є наявною заборгованість за договором поставки №29/07/1.

Стаття 654 Цивільного кодексу України регламентує, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як визначено п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається з п.п. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

          Згідно п.2 ст.638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

          За приписами п.2 ст.642 Цивільного кодексу України, якщо особа, що отримала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді здійснила дії відповідно зазначеним у пропозиції, що посвідчує його намір укласти такий договір, ці дії є прийняттям пропозиції.

          З огляду на наведені приписи матеріального права, а також враховуючи зміст листа Позивача №55 від 17.09.2009р. з пропозицією розірвати договір поставки №29/07/1 від 29.07.2009р. та перерахувати грошові кошти у сумі 47140,00 грн. на відповідний рахунок, є наявною пропозиція щодо дострокового припинення дії наведеного правочину.

          Сплата суми 37140,00 грн. Відповідачем зазначеній у листі особі свідчить про акцепт щодо розірвання договору.

          Наслідком цього є припинення господарських відносин на підставі договору поставки №29/07/1. Тобто, припинення правової підстави набуття Відповідачем суми у розмірі 47140,00 грн., за положеннями договору про відступлення права вимоги у якості оплати за договором №29/07/1 від 29.07.2009р. товару, що буде придбаний за ним.

Дані обставини вказують на те, що правова підстава для набуття даної суми або знаходження її у Відповідача відсутня.

Отже, вбачається безпідставне набуття майна, що регулюється ст.1212 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги позовні вимоги та їх правове обґрунтування, Позивачем не вірно дана правова оцінка предмету спору та визначена правова природа спірних правовідносин.

Як вказує Позивач, він наполягає на стягнення суми заборгованості відповідно до договору поставки №29/07/1 від 29.07.2009р. в розмірі 10000,00 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

В силу статей 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України за договором поставки Продавець (Постачальник) зобов’язується передати в установлений строк товар у власність Покупця, а останній зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

Отже, вбачається два зобов’язання за даним правочином: постачання товару та його оплата.

За приписами ст.ст.692 та 693 Цивільного кодексу України, оплата товару здійснюється по факту його прийняття, але припустима попередня оплата, якщо це визначено умовами договору.

З урахуванням наведених норм законодавства України визначення Позивачем суми у розмірі 10000,00 грн. як заборгованість за договором поставки №29/07/1 від 29.07.2009р. повинно мати в якості підстави факт порушення Відповідачем грошового зобов’язання за наведеною угодою.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Проте, Позивачем цього факту не доведено.

Одночасно, як встановлено вище, правовою підставою перерахування (набуття) Відповідачу суми у розмірі 47140,00 грн., частиною якої є спірні 10000,00 грн., є договір про відступлення права вимоги №1 від 04.08.2009р.

Враховуючи вказане та наведені норми законодавства, вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми заборгованості відповідно до договору поставки №29/07/01 від 29.07.2009р. в розмірі 10000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Славполімер”, м.Слов’янськ Донецької області, до Відповідача, Приватного підприємства „Триавл-Трейд”, м.Слов’янськ Донецької області, про стягнення суми заборгованості відповідно до договору поставки №29/07/01 від 29.07.2009р. в розмірі 10000,00 грн. відмовити.

2.          У судовому засіданні 03.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.          Повний текст рішення підписано 06.08.2010р.

4.          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя                               

Суддя                               Курило А.Є.

Суддя                               Попков Д.О.