Рішення № 10904870, 17.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.08.10 р.                     Справа № 22/163                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємства „Андромет”, м.Одеса, ЄДРПОУ 35882139,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 36168107,

про стягнення 402 630,87 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: Зубков А.В.– довіреність №7 від 12.04.2010року,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Андромет”, м.Одеса, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк”, м.Донецьк, про стягнення 402 630,87 грн., у тому числі вартості поставленої продукції у сумі 339880,45 грн., суми нарахованої пені у розмірі 36579,63 грн. та інфляційних витрат у сумі 26170,79 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору поставки №2300000000 від 01.03.2009р. щодо оплати за поставлену продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору на закупку лому та відходів чорних металів №2300000000 від 01.03.2009р., акту звірки розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк” та Приватним підприємством „Андромет” від 01.10.2009року, видаткових накладних №РН-0000001 від 16.03.2009р., №РН-00001-4 від 16.03.2009р., №РН-0000002 від 30.03.2009р., №РН-0000003 від 30.03.2009р., №РН-0000005 від 31.03.2009р., №РН-000006 від 05.04.2009р., №РН-0000007 від 13.04.2009р., №РН-0000008 від 15.04.2009р., №РН-000009 від 30.04.2009р., №РН-0000010 від 30.04.2009р., №РН-000015 від 04.06.2009р., №РН-000016 від 09.06.2009р., №РН-000017 від 16.06.2009р., №РН-000019 від 26.06.2009р., №РН-000020 від 30.07.2009р. та №РН-000021 від 31.07.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.173, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.610, 611, 612, 615, 625 Цивільного Кодексу України, ст.ст.1,12, 13, 15, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

28.07.2010року у судовому засіданні представник Позивача на виконання ухвали суду надав копії наступних документів: свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з ЄДРПОУ, статуту, а також розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2010р., що підписаний лише з боку Позивача, розрахунки штрафних санкцій за договором №2300000000 від 01.03.2009р., підтвердження здійснених Відповідачем оплат за договором №2300000000 від 01.03.2009р. товару, поставленого згідно наданої суду первинної документації.

Представник Позивача у судовому засіданні 17.08.2010р. надав заяву про збільшення позовних вимог у зв’язку зі здійсненням перерахунку пені і інфляційних витрат, а також доповнення до позовної заяви, за змістом яких визначив остаточно суму стягнення у розмірі 463711,85 грн., у тому числі вартості поставленої продукції у сумі 339880,45 грн., суми нарахованої пені у розмірі 94164,00 грн. та інфляційних витрат у сумі 29667,40 грн. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, враховуючи збільшення.

На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України суд приймає дану заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних документів не представив.

Оскільки ухвали суду спрямовувались за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк” та Приватним підприємством „Андромет” укладено договір на закупівлю лому та відходів чорних металів №2300000000.

Оцінивши зміст наведеного господарського договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми, Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) зобов’язується поставити, а Відповідач (Покупець) зобов’язується прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів згідно з ДСТУ 4121 – 2002.

Відповідно до п.1.2 договору, кількість постачаємого товару, ціна, асортимент (вид, підвид, марка), реквізити відвантаження, строки поставки узгоджуються сторонами у специфікаціях, що є невід’ємною частиною цього договору.

          За приписами п.2.1 наведеного правочину, ціна партії товару, що оплачується є ціною, яка діє на момент (дату) відправки товару.

Пунктом 2.2 договору встановлено порядок здійснення розрахунків. Ним обумовлено оплату товару на підставі виставлених Постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару. При цьому, датою сплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

          Згідно приписів договору, зобов’язання у частині поставки вважаються виконаними від дати, зазначеної у первинній документації, яка підтверджує поставку товару Покупцю.

На підтвердження виконання своїх зобов’язань за спірним правочином Позивачем представлено суду накладні №РН-0000001 від 16.03.2009р., №РН-00001-4 від 16.03.2009р., №РН-0000002 від 30.03.2009р., №РН-0000003 від 30.03.2009р., №РН-0000005 від 31.03.2009р., №РН-000006 від 05.04.2009р., №РН-0000007 від 13.04.2009р., №РН-0000008 від 15.04.2009р., №РН-000009 від 30.04.2009р., №РН-0000010 від 30.04.2009р., №РН-000015 від 04.06.2009р., №РН-000016 від 09.06.2009р., №РН-000017 від 16.06.2009р., №РН-000019 від 26.06.2009р., №РН-000020 від 30.07.2009р. та №РН-000021 від 31.07.2009р., з яких вбачається, що Відповідачу здійснена поставка лому чорних металів на загальну суму 1424320,09 грн. останнім його прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами сторін, засвідченими печатками підприємств на даних документах.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Приймаючи до уваги ідентичність виду товару, поставленого за видатковими накладними обумовленому спірним правочином, посилання у даній первинній документації на договір №ДГ-2300000000 від 01.03.2009р., як правову підставу здійснення господарської операції, а також системний аналіз наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем документи, а саме видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття її останнім саме в межах спірного договору.

Зазначені обставини у порядку статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані та Відповідачем не заперечувались.

Отже, за викладених обставин, Приватним підприємством „Андромет” належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов договору на закупку лому та відходів чорних металів №2300000000 від 01.03.2009р. на загальну суму 1424320,09 грн.

За твердженнями Позивача, та враховуючи матеріали справи, Відповідачем у період з 24.03.2009р. по 03.07.2009р. здійснено часткову оплату поставленого товару.

За визначеннями Позивача, сума часткової оплати складає 1084439,64 грн.

Останній визначає, що з урахуванням наведеного, станом на 01.10.2009р. за Відповідачем є наявною заборгованість у розмірі 339880,45 грн. Дані обставини у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Крім того, матеріали справи містять акт звірки розрахунків між ТОВ „Ломпром-Донецьк” та ПП „Андромет”, відповідно до якого Відповідач підтверджує станом на 01.10.2009р. суму заборгованості перед Позивачем у розмірі 339880,45 грн., про що свідчить підпис та печатка з його боку.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк” має заборгованість перед Позивачем за договором на закупку лому та відходів чорних металів №2300000000 від 01.03.2009р. на суму 339880,45 грн.

Проте, за твердженнями Позивача, грошове зобов’язання на суму 339880,45 грн. на момент винесення судового рішення Відповідачем не виконане, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Доказів у розумінні ст.ст.32-38 Господарського процесуального кодексу України щодо часткового або повного виконання зазначеного грошового зобов’язання суду не представлено.

За викладених обставин, позовні вимоги відносно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк” на користь Приватного підприємства „Андромет” суми основного боргу у розмірі 339880,45 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного та враховуючи приписи п.2.2 договору №2300000000 від 01.03.2009р., вбачається прострочення виконання Відповідачем платежів за поставлений товар.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок за вимогою кредитора сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п.4.1 укладеного правочину, у випадку прострочення платежу за поставлений товар на строк більш, ніж зазначений у п.2.2 договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент поставки товару, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З огляду на викладене Позивачем нараховані на остаточну суму за кожною накладною штрафні санкції у вигляді пені у загальному розмірі 94164,00 грн. та інфляційні витрати у сумі 29667,40 грн.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського процесуального кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи з Постанови Національного банку України №107 від 21.04.2008р., Листа Національного банку України №14-011/778-2395 від 16.02.2009р. у період поставки за накладними №РН-0000001 від 16.03.2009р., №РН-00001-4 від 16.03.2009р., №РН-0000002 від 30.03.2009р., №РН-0000003 від 30.03.2009р., №РН-0000005 від 31.03.2009р., №РН-000006 від 05.04.2009р., №РН-0000007 від 13.04.2009р., №РН-0000008 від 15.04.2009р., №РН-000009 від 30.04.2009р., №РН-0000010 від 30.04.2009р., №РН-000015 від 04.06.2009р., №РН-000016 від 09.06.2009р. облікова ставка Національного банку України встановлена на рівні 12,00%. За змістом Постанови Національного банку України №343 від 12.06.2009р. у період поставки за накладними №РН-000017 від 16.06.2009р., №РН-000019 від 26.06.2009р., №РН-000020 від 30.07.2009р. та №РН-000021 від 31.07.2009р. - встановлена на рівні 11%.

З огляду на наведені приписи матеріального законодавства, суд, перевіривши арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та порядок і період нарахування, встановив наступне.

Виходячи з положень п.2.2 договору, оплата поставленого товару здійснюється протягом 10 банківських днів від дати поставки товару.

Таким чином, товар, отриманий Відповідачем, повинен бути сплачений останнім Позивачу за видатковими накладними:

№РН-0000001 від 16.03.2009р., №РН-00001-4 від 16.03.2009р. - не пізніше 30.03.2009р.;

№РН-0000002 від 30.03.2009р., №РН-0000003 від 30.03.2009р. – не пізніше 13.04.2009р.;

№РН-0000005 від 31.03.2009р. – не пізніше 14.04.2009р.;

№РН-000006 від 05.04.2009р. - не пізніше 17.04.2009р.;

№РН-0000007 від 13.04.2009р. – не пізніше27.04.2009р.;

№РН-0000008 від 15.04.2009р. - не пізніше 29.04.2009р.;

№РН-000009 від 30.04.2009р., №РН-0000010 від 30.04.2009р. - не пізніше 15.05.2009р.;

№РН-000015 від 04.06.2009р. - не пізніше 18.06.2009р.;

№РН-000016 від 09.06.2009р. - не пізніше 23.06.2009р.;

№РН-000017 від 16.06.2009р. - не пізніше 30.06.2009р.;

№РН-000019 від 26.06.2009р. - не пізніше 10.07.2009р.;

№РН-000020 від 30.07.2009р. - не пізніше 13.08.2009р.;

№РН-000021 від 31.07.2009р. - не пізніше 14.08.2009р.

Матеріали справи містять виписки з банківського рахунку Позивача, з яких вбачається часткова оплата товару Відповідачем, у період з 24.03.2009р. по 03.07.2009р. включно. Проте, з наведених документів не можна встановити за якою саме накладної здійснено оплату. Отже, за таких обставин, суд вважає правомірним зарахування проплат на минулий період за кожною накладною.

Оплати здійснювались 24.03.2009р. на суму 150000,00 грн.;

26.03.2009р. на суму 100000,00 грн;

                               27.03.2009р. на суму 50000,00 грн.;

                               31.03.2009р. на суму 30000,00 грн.;

                               10.04.2009р. на суму 70000,00 грн.;

                               13.04.2009р. на суму 50000,00 грн.;

01.06.2009р. на суму 200000,00 грн.;

10.06.2009р. на суму 50000,00 грн.;

11.06.2009р. на суму 50000,00 грн.;

19.06.2009р. на суму 80000,00 грн.;

24.06.2009р. на суму 150000,00 грн.;

03.07.2009р. на суму 100000,00 грн.

Виходячи з зазначеного та враховуючи часткову оплату віднесену на минулий період за кожною з накладних, за розрахунками суду встановлені наступні періоди прострочення за накладною:

№РН-0000001 від 16.03.2009р., №РН-00001-4 від 16.03.2009р., №РН-0000002 від 30.03.2009р.– прострочення не має;

№РН-0000003 від 30.03.2009р. – з 14.04.2009р. по 01.06.2009р. (49 днів) на суму 29841,45 грн. (залишок з урахуванням проплат станом на 13.04.2009р.);

№РН-0000005 від 31.03.2009р. – з 15.04.2009р. по 01.06.2009р. (48 днів) на суму 77806,80грн.;

№РН-000006 від 05.04.2009р. – з 18.04.2009р. по 01.06.2009р. (45 днів) на суму 82254,00 грн.;

№РН-0000007 від 13.04.2009р. – з 28.04.2009р. по 01.06.2009р. (34 дні) на суму 75882,60 грн., з 02.06.2009р. по 10.06.2009р. (9 днів) на суму 65784,85 грн. та з 11.06.2009р. по 11.06.2009р. (1 день) на суму 15784,85 грн.;

№РН-0000008 від 15.04.2009р. – з 30.04.2009р. по 11.06.2009р. (43 дні) на суму 70507,50 грн. та з 12.06.2009р. по 19.06.2009р. (8 днів) на суму 36292,35 грн.;

№РН-000009 від 30.04.2009р. – з 16.05.2009р. по 19.06.2009р. (35 днів) на суму 81278,40 грн. та з 20.06.2009р. по 24.06.2009р. (5 днів) на суму 37570,75 грн.;

№РН-0000010 від 30.04.2009р. – з 16.05.2009р. по 24.06.2009р. (40 днів) на суму 77205,60 грн.;

№РН-000015 від 04.06.2009р. – з 19.06.2009р. по 24.062009р. (6 днів) на суму 77290,97 грн., та з 25.06.2009р. по 03.07.2009р. (9 днів) на суму 42067,32 грн.;

№РН-000016 від 09.06.2009р. – з 24.06.2009р. по 03.07.2009р. (10 днів) на суму 87554,33 грн. та з 04.07.2009р. по 23.12.2009р. (173 дні) на суму 29621,65 грн.;

№РН-000017 від 16.06.2009р. – з 01.07.2009р. по 30.12.2009р. (183 дні) на суму 83981,71 грн.;

№РН-000019 від 26.06.2009р. – з 11.07.2009р. по 09.01.2010р. (183 дні) на суму 75851,14 грн.;

№РН-000020 від 30.07.2009р. – з 14.08.2009р. по 12.02.2010р. (183 дні) на суму 73388,63 грн.;

№РН-000021 від 31.07.2009р. – з 15.08.2009р. по 13.02.2010р. (183 дні) на суму 81476,96 грн.

Примітка: початок періоду без врахування останнього дня сплати.

З огляду на встановлене, сума пені, що підлягає задоволенню складає 53367,07грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та порядок і період нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Приватного підприємства „Андромет”, м.Одеса, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк”, м.Донецьк, про стягнення 463711,85 грн., у тому числі вартості поставленої продукції у сумі 339880,45 грн., суми нарахованої пені у розмірі 94164,00 грн. та інфляційних витрат у сумі 29667,40 грн. задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк” (83062, м.Донецьк, вул.Ів.Ткаченко, 122, ЄДРПОУ 36168107, ІПН 361681005674, свідоцтво платника ПДВ №100148437, р/р26002010594601 у відділенні „Донецьке” ЗАТ „Альфа Банк”, МФО 300346) на користь Приватного підприємства „Андромет” (65070, м.Одеса, вул.Бреуса, 79, кв.1, ЄДРПОУ 35882139, ІПН 358821315525, свідоцтво платника ПДВ №100117286, р/р26003311573301 в АКБ „Південний”, м.Харьков, МФО 328209) 422914,92 грн., у тому числі 339880,45 грн. основного боргу, 53367,07 грн. пені та 29667,40 грн. інфляційних витрат.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк” (83062, м.Донецьк, вул.Ів.Ткаченко, 122, ЄДРПОУ 36168107, ІПН 361681005674, свідоцтво платника ПДВ №100148437, р/р26002010594601 у відділенні „Донецьке” ЗАТ „Альфа Банк”, МФО 300346) на користь Приватного підприємства „Андромет” (65070, м.Одеса, вул.Бреуса, 79, кв.1, ЄДРПОУ 35882139, ІПН 358821315525, свідоцтво платника ПДВ №100117286, р/р26003311573301 в АКБ „Південний”, м.Харьков, МФО 328209) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 4229,15 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215,24 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          У решті позовних вимог відмовити.

6.          В судовому засіданні 17.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8.          Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя                               

Повний текст рішення підписано 18.08.2010р.