Рішення № 10904685, 10.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.10 р. Справа № 22/171

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Арда”, м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 32232867,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 8647,80 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Годецький Я.В. за довіреністю;

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Арда”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 8647,80 грн., у тому числі 6800,93 грн. основного боргу, 584,49 грн. інфляційних витрат, 1097,56 грн. пені та 164,82 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором поставки №504-Дон від 01.04.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору поставки №504-Дон від 01.04.2009р., видаткових накладних №141507089 від 07.08.2009р., №144620089 від 20.08.2009р. та №76126089 від 26.08.2009р., розрахунок заборгованості на 21.06.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 202, 216, 218, 224 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 12, 13, 15, 54-57, 66-68 Господарського процесуального кодексу України.

21.07.2010р. у судовому засіданні представником Позивача надані пояснення щодо відсутності довіреностей Відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей, у яких, зокрема, останній вказує, що підтвердженням отримання продукції Відповідачем, є підпис у первинній документації.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, письмового відзиву на позов та витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, міститься у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінивши зміст договору №504-Дон від 01.04.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Арда” (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Агаєвим Мадатом Худаяром Огли (Покупець), з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до п.2.1 договору, Позивач (Постачальник) зобовязувався передавати у власність Відповідачу (Покупцеві), а Покупець зобовязувався приймати та оплачувати в порядку та на умовах, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невідємною його частиною.

Згідно із п. 2.3 договору, право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної.

В пункті 3.1 договору сторони дійшли згоди, що асортимент та кількість товару, який постачається, зазначаються у накладних.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціни на товар вказуються у накладних на товар, що є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п.4.2 договору, Покупець зобовязаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 14-ти календарних днів з дати її поставки.

Згідно з п.6.5 договору, у випадку порушення Покупцем строків, визначених п.4.2 договору, Покупець оплачує Постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення Покупцем строків оплати товару нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобовязань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-38 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14), підприємство самостійно визначає облікову політику, а також розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій.

Крім того, відповідно до статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні містити перелік обов'язкових реквізитів, зокрема щодо змісту та обсягу господарської операції, а також одиниці її виміру.

Враховуючи наведене, для відображення господарських операцій підприємство може використовувати як відповідні типові форми первинного обліку, так й інші первинні документи, що фіксують факти здійснення цих операцій, оформлені у відповідності до наведеного закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Постачальник передав, а Покупець прийняв товар згідно з наступними накладними на загальну суму 7862,42 грн.:

№141507089 від 07.08.2009р. на суму 3584,24 грн.,

№144620089 від 20.08.2009р. на суму 3181,33 грн.,

№76126089 від 26.08.2009р. на суму 1096,85 грн.

Цей факт підтверджується підписами сторін та їх печатками на первинних документах, що містять пряме посилання на договір поставки №504-Дон від 01.04.2009р., як правову підставу здійснення даних господарських операцій. Суд також враховує видаткову накладну №76126089 від 26.08.2009р., оскільки вона містить підпис особи, який, як вбачається з інших представлених суду накладних, засвідчений основною печаткою Відповідача.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов пункту 2.3 договору №504-Дон.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем вищезазначені накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім.

Докази незгоди Покупця з належністю виконання Постачальником своїх зобовязань за договором поставки №504-Дон від 01.04.2009р. щодо передачі товару за наведеними вище накладними суду не надавалися, окрім цього не спростовані у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином, з урахуванням наданих Позивачем належних доказів, за договором поставки №504-Дон від 01.04.2009р. Позивач передав, а Відповідач прийняв товар загальною вартістю 7862,42 грн.

Відповідно до умов п.4.2 договору, Покупець мав сплатити вартість отриманого товару у такі строки: за видатковою накладною №141507089 від 07.08.2009р. на суму 3584,24 грн. не пізніше 21.08.2009р., за накладною №144620089 від 20.08.2009р. на суму 3181,33 грн. не пізніше 03.09.2009р. та за накладною №76126089 від 26.08.2009р. на суму 1096,85 грн. не пізніше 09.09.2009р.

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 21.06.2010р., з порушенням строків оплати Відповідач частково розрахувався лише за накладною №141507089 від 07.08.2009р. у сумі 1061,49 грн., що вказує на наявність заборгованості за даним первинним документом у розмірі 2522,75 грн. Доказів протилежного у розумінні ст.38 Господарського процесуального кодексу України суду не представлено.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина перша статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається з викладеного вище, всупереч наведеним нормам закону Відповідачем на момент винесення рішення не сплачено отриманого за договором товару на суму 6800,93 грн.

За розрахунком Позивача строк прострочення виконання грошового зобовязання за договором поставки №504-Дон від 01.04.2009р. складає, не враховуючи останній день сплати:

за видатковою накладною №141507089 від 07.08.2009р. з 22.08.2009р. по 22.06.2010р.,

за видатковою накладною №144620089 від 20.08.2009р. з 04.09.2009р. по 22.06.2010р.,

за видатковою накладною №76126089 від 26.08.2009р. з 10.09.2009р. по 22.06.2010р. (по 21.06.2010р. щодо розрахунку 3% річних та період з вересня 2009р. по березень 2010р. для розрахунку інфляційних витрат).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, прострочення Відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача інфляційні витрати становлять 584,49 грн.

Суд, перевірив його з урахуванням встановлених обставин та врахував методику листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, дійшов висновку, що сума інфляційних витрат, яка підлягає задоволенню складає:

за накладною №141507089 від 07.08.2009р. на суму 2522,75 грн. - 181,35 грн.,

за накладною №144620089 від 20.08.2009р. на суму 3181,33 грн. - 228,69 грн.,

за накладною №76126089 від 26.08.2009р. на суму 1096,85 грн. 78,85 грн., а заголом 488,89 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних від простроченої суми грошового зобовязання, зроблений Позивачем, виходячи із встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині у сумі, визначеній Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, а саме на суму 164,82 грн.

У відповідності до норм ст.611 Цивільного кодексу України та п.6.5 договору, наслідками порушення Відповідачем грошового зобовязання є сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, як вбачається зі змісту укладеного між сторонами правочину, Позивач та Відповідач домовились про те, що неустойка за порушення Покупцем строків оплати товару нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобовязань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар (п.6.5 договору поставки).

Приймаючи до уваги наведене, перевірив розрахунок Позивача, врахував приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 1097,56 грн., визначеного за розрахунком Позивача.

Державне мито та витрати на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу розподіляються відповідно до вимог статті 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 22, 32-38, 43, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Арда”, м.Дніпропетровськ, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 8647,80 грн., у тому числі 6800,93 грн. основного боргу, 584,49 грн. інфляційних витрат, 1097,56 грн. пені та 164,82 грн. 3% річних, задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Арда” (49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1, ЄДРПОУ 32232867, банківські реквізити не відомі) 8552,20 грн., у тому числі: 6800,93грн. основного боргу , 488,89 грн. інфляційних витрат, 164,82 грн. 3% річних та 1097,56 грн. пені.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Арда” (49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1, ЄДРПОУ 32232867, банківські реквізити не відомі) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 85,52 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,39 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У решті позовних вимог відмовити.

6.В судовому засіданні 10.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Повний текст рішення підписано 13.08.2010 року.

8.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

9.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя