Рішення № 10904609, 11.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.10 р. Справа № 22/183

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс”, с.Гаврилівка Вишгородського району Київської області, ЄДРПОУ 30160757,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Селидове Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 245601,97 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: Яковецька І.П. за довіреністю,

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс”, с.Гаврилівка Вишгородського району Київської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Селидове Донецької області, про стягнення 245601,97 грн., у тому числі 245460,75 грн. суми основного боргу та 141,22 грн. 3% річних від простроченої суми.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань щодо оплати поставленої продукції на підставі видаткових накладних, внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії видаткових накладних №АМ-0051301 від 05.11.2007р., №АМ-0051303 від 05.11.2007р., №АМ-0051694 від 07.11.2007р., №АМ-0052644 від 13.11.2007р.; платіжні доручення №1 від 12.11.2007р., №2 від 14.11.2007р., №3 від 16.11.2007р., №4 від 11.12.2007р., №6 від 28.01.2008р., №7 від 19.02.2008р.; розрахунок 3% річних; копію вимоги №16/2-1386 від 31.05.2010р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ч.2 ст.11, ч.1 ст.202, ст.ст.205, 206, 525, 526, 530, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625, ч.1 ст.639, ст.ст.712, 692 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.181, ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 21, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України.

11.08.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача на виконання ухвали суду від 08.07.2010р. надані пояснення щодо відсутності довіреностей Відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей, у яких, зокрема, останній вказує, що підтвердженням отримання продукції Відповідачем, є підпис у первинній документації. Одночасно, він зазначає про наявність між сторонами укладеного договору поставки №6508/КАМ від 25.10.2007р. Проте, підкреслює, що даний договір не відноситься до спірних поставок за видатковими накладними. Цей факт встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2010р. по справі №4/73. На підтвердження наведених пояснень суду представлено, зокрема, копії договору поставки №6508/КАМ від 25.10.2007р., рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2010р. по справі №4/73, податкових накладних №37794 від 05.11.2007р., №37792 від 05.11.2007р., 38084 від 07.11.2007р., №38791 від 13.11.2007р.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, письмового відзиву на позов та витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресами Відповідача, які вказані Позивачем в позовній заяві та містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних, що відповідає статті 173, 181 Господарського кодексу України

Згідно видаткових накладних №АМ-0051301 від 05.11.2007р., №АМ-0051303 від 05.11.2007р., №АМ-0051694 від 07.11.2007р., №АМ-0052644 від 13.11.2007р. Позивач поставив товар Відповідачу загальною вартістю 361460,75 грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаних документах та відтисками печаток підприємств на них.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Одночасно, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037.

При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Матеріали справи містять податкові накладні, виписані Позивачем за результатами проведення даних господарських операцій, що мають посилання на перелічені вище видаткові накладні як на підставу їх здійснення.

Крім того, асортимент, кількість та ціна товару, що був поставлений згідно наведеної первинної документації тотожні вказаним в податкових накладних.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші усні чи письмові договори, зокрема, за яким здійснювали поставки товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до пояснень Позивача, між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №6508/КАМ від 25.10.2007р.

Проте, суд, керуючись ст.35 Господарського процесуального кодексу України, не приймає його до уваги, як правову підставу здійснення постачання товару за спірними накладними, оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2010р. по справі №4/73 встановлено здійснення поза договором поставки товару, одержаного Відповідачем за видатковими накладними №АМ-0051301 від 05.11.2007р., №АМ-0051303 від 05.11.2007р., №АМ-0051694 від 07.11.2007р., №АМ-0052644 від 13.11.2007р.

Як вбачається зі змісту представленої суду документації, видаткові накладні та податкові накладні не містять посилань на договір у якості правової підстави здійснення поставки товару.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочини, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу та підпадають під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткових накладних Позивач зобовязався передати у власність Відповідача товар, а останній зобовязався прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні та податкові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та його прийняття останнім в межах позадоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобовязань щодо передачі товару суду не надавалися.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Відповідач частково здійснив оплату отриманого від Позивача товару на підставі наведених вище видаткових накладних у загальній сумі 116000,00 грн. (платіжні доручення №1 від 12.11.2007р., №2 від 14.11.2007р., №3 від 16.11.2007р., №4 від 11.12.2007р., №6 від 28.01.2008р., №7 від 19.02.2008р.), проте, у подальшому в повному обсязі не розрахувався. Внаслідок цього, є наявною заборгованість Відповідача перед Позивачем у розмірі 245460,75 грн.

До матеріалів справи додано претензію №16/2-1386 від 31.05.2010 року, згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, що виникла у звязку з неповною оплатою спірних видаткових накладних, у сумі 245460,75 грн. Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу на юридичну та фактичну адреси підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінний лист, на якому проставлений штамп поштового відділення, датований 01.06.2010р. та фіскальними чеками №0327 від 01.06.2010р., №0329 від 01.06.2010р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на дату відправлення претензії №1 Відповідачу (01.06.2010р.) та враховуючи поштовий перебіг, встановлений у відповідності до п.п.4.1.4 наказу Міністерства транспорту та звязку України №1149 від 12.12.2007р. „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” у кількості 5 днів, строк виконання зобовязання по оплаті переданого товару за накладними у залишковій сумі 245460,75 грн., відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, не пізніше 14.06.2010р.

Проте, грошове зобовязання Покупця перед Продавцем на визначену суму на момент прийняття рішення суду не виконане.

Доказів сплати боргу Відповідачем суду не надано та наведені обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Отже, вимоги щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Селидове Донецької області, боргу у розмірі 245460,75 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс””, с.Гаврилівка Вишгородського району Київської області, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що у встановлених правовідносинах між Позивачем та Відповідачем є наявним порушення останнім зобовязань щодо своєчасної оплати поставленого товару у залишковій сумі 245460,75 грн. з 15.06.2010р.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок Відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від простроченої суми (245460,75 грн.) складає 141,22 грн. за період з 13.06.2010р. по 19.06.2010р.

Проте, при визначенні періоду прострочення для розрахунку даних позовних вимог, останнім не вірно врахований строк поштового перебігу, встановлений вищенаведеним нормативно-правовим актом.

Приймаючи до уваги викладені висновки, право вимоги Позивача, у відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, щодо примусового стягнення основного боргу у розмірі 245460,75 грн. виникло з 15.06.2010р. З цієї ж дати починається період прострочення виконання Відповідачем зазначеного грошового зобовязання.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення 3% річних в сумі 100,87 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо клопотання Позивача, наведеного у резолютивній частині позову, про вирішення питання повернення Товариству з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” суми надмірно сплаченого державного мита у розмірі 1152,14 грн., то воно підлягає задоволенню з огляду на наступне.

При розгляді справи судом встановлено, що Позивачем заявлено до стягнення 245601,97 грн.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за даним позовом повинно бути сплачено державне мито в сумі 2456,02грн.

Однак, Позивачем згідно з платіжним дорученням №37465 від 22.03.2010р. сплачено державне мито в розмірі 3608,16 грн.

За таких обставин, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене державне мито в розмірі 1152,14 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс”, с.Гаврилівка Вишгородського району Київської області, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Селидове Донецької області, про стягнення 245601,97 грн., у тому числі 245460,75 грн. суми основного боргу та 141,22 грн. 3% річних від простроченої суми задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” (07350, Київська область, Вишгородський район, с.Гаврилівка, ЄДРПОУ 30160757, банківськи реквізити не відомі) 245561,62 грн., у тому числі 245460,75 грн. основного боргу та 100,87 грн. 3% річних від простроченої суми.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” (07350, Київська область, Вишгородський район, с.Гаврилівка, ЄДРПОУ 30160757, банківськи реквізити не відомі) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 2455,62грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,96 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У решті позовних вимог відмовити.

6.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” (07350, Київська область, Вишгородський район, с.Гаврилівка, ЄДРПОУ 30160757, банківськи реквізити не відомі) з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 1152,14 грн.

7.В судовому засіданні 11.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8.Повний текст рішення підписано 13.08.2010 року.

9.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

10.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя