Рішення № 10904604, 12.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.10 р.                     Справа № 43/118                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Максимовій В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Дочірнього підприємства “ІЛЛІЧ-АГРО ДОНБАС”, м. Маріуполь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь

до відповідача: Приватного підприємства “АРТ-ПЛАНЕТА”, м. Маріуполь

про 171402,57грн. заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції за час прострочки з лютого 2009р. по березень 2010р., 8402,34грн. 3% річних за користування грошовими коштами з 04.02.2009р. по 12.08.2010р.

Представники сторін:

від позивача: Красников А.П. за дов. №1 від 01.01.2010р.

від відповідача: представник не з’явився

В судовому засіданні брали участь:

Згідно із ст.69 ГПК України за ухвалою від 03.08.2010р. справу розглянуто в більш тривалий термін.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 03.08.2010р. з 11:05 год. до 11:10год.

СУТЬ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство “ІЛЛІЧ-АГРО ДОНБАС”, м. Маріуполь Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства “АРТ-ПЛАНЕТА”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 67514,20грн., відшкодування відсотків за користування чужими грошовими коштами з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочки у сумі 2999,30грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на копії: договору №2159 від 19.12.2008р., рахунку-фактури №АД-22128-03 від 22.12.2008р. у сумі 1857591грн., видаткової накладної №АД-24019-01 від 24.01.2009р. у сумі 1857514,20грн., довіреності №39 від 24.01.2009р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2009р., претензії №120Д/477 від 19.03.2010р. Як на правові підстави позову – посилається на ст.ст.526, 527, 530, 536, 610, 612, 625, 692, 916 Цивільного кодексу України.

Також у позові та клопотанні №120Д/827-1 від 21.04.2010р. позивач просить суд об’єднати позовну заяву з позовною заявою про стягнення грошових коштів за поставлений товар за договором купівлі-продажу №2158 від 19.12.2008р.

Відповідно до ч.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Тобто, за змістом наведеної норми процесуального права, таке об’єднання можливо за наявності наступних умов: справи знаходяться в провадженні одного судді, позовні вимоги є однорідними, позови пред’явлені тим самим позивачем до того самого відповідача.

Однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно: являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо); мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Як вбачається з позовних заяв, заборгованість, яка є предметом спору у справі №43/119 виникли не лише на підставі договору №2158 від 19.12.2008р. (який дійсно подібний до договору №2159 від 19.12.2008р., за яким вникла заборгованість, яка є предметом спору у справі №43/118), а також на підставі додаткової угоди №1 від 08.01.2009р. до договору №2158 від 19.12.2008р., якою регулюються договірні відносини стосовно надання продавцем покупцю транспортних послуг, які приймаються та оплачуються в порядку, що відрізняється від порядку прийняття та оплати поставленого товару за вказаними договорами.

Таким чином, враховуючи неоднорідність підстав виникнення сум заборгованості, які є предметом спору у справах №43/118 та №43/119, вказані справи не підлягають об’єднанню в одне провадження в порядку ст.58 ГПК України.

03.08.2010р. позивач звернувся до суду з клопотанням №120Д/43/118-2 про збільшення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 150051,32грн., відшкодувати відсотки за користування чужими грошовими коштами з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочки з 26.12.2008р. по 03.08.2010р. у сумі 16807,80грн.

Вказане клопотання мотивовано тим, що платіжними дорученнями №№ 13, 14 від 02.02.2009р. відповідачем було перераховано 100000грн. за поставлену пшеницю та соняшник. Позивач зарахував в рахунок сплати за соняшник 252537,12грн., а в рахунок сплати за пшеницю 747462,88грн. В подальшому, 10.02.2009р., 04.03.2009р. та 26.05.2009р. відповідач перерахував позивачу ще 960000грн. в рахунок сплати за пшеницю. Таким чином, наразі заборгованість відповідача за поставлену пшеницю складає 150051,32грн.

Відповідно до ч.2 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на викладене клопотання позивача приймається судом і справа розглядається з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог.

Згідно клопотання без номеру від 03.08.2010р. позивач просить суд продовжити строк розгляду справи в порядку ч.3 ст.69 ГПК України, оскільки відповідач в судове засідання не з’явився, а позивачем збільшено розмір позовних вимог.

Судом клопотання задоволено з підстав, викладених в ухвалі суду від 03.08.2010р.

В клопотанні без номеру від 03.08.2010р. позивач просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи на які він посилається в обґрунтуванні своїх позовних вимог.

Також позивач звернувся до суду з клопотанням №120Д/43/119-3 про приєднання до матеріалів справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.07.2010р. про зміну назви позивача.

Ухвалою суду від 03.08.2010р. замінити позивача у справі №43/118 Дочірнє підприємство “ІЛЛІЧ-АГРО ДОНБАС”, м. Маріуполь Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь його правонаступником, Дочірнім підприємством “ІЛЛІЧ-АГРО ДОНБАС”, м. Маріуполь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь.

12.08.2010р. позивач звернувся до суду з клопотанням №120Д/43/118-4 про залучення до матеріалів справи додаткових документів, на які він посилається в обґрунтуванні своїх позовних вимог, а також клопотанням без номеру про уточнення позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача 171402,57грн. заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції за час прострочки з лютого 2009р. по березень 2010р., 8402,34грн. 3% річних за користування грошовими коштами з 04.02.2009р. по 12.08.2010р.

Враховуючи приписи ч.2 ст.22 ГПК України клопотання позивача приймається судом і справа розглядається з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог.

Відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з’явилися. Як встановлено, про час і місце слухання справи відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 04.06.2010р., 30.06.2010р., 22.07.2010р., 03.08.2010р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №14/4-20/3715 від 13.07.2010р. відповідач – юридична особа Приватне підприємство “АРТ-ПЛАНЕТА” (ідентифікаційний код - 22030533) зареєстроване за адресою: 87535, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Ілліча, 143, на яку направлялись ухвали суду.

На адресу суду було повернуто поштові відправлення №№ 05521424, 05913241, адресовані відповідачу з відміткою органу поштового зв’язку „за зазначеною адресою не зареєстроване”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Відповідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, згідно ст.69 ГПК України строк розгляду справи обмежений, а у даному випадку він закінчується 16.08.2010р., враховуючи, що в останньому судовому засіданні розмір позовних вимог збільшено в частині стягнення інфляційних втрат та залишено без змін заявлену до стягнення заборгованість, а також те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, представнику у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2008р. між Дочірнім підприємством “ІЛЛІЧ-АГРО ДОНБАС” Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (продавець) та Приватним підприємством “АРТ-ПЛАНЕТА” (покупець) був укладений договір №2159, строком дії до 31.12.2008р. (пункт 8.1. договору).

За умова цього договору продавець зобов’язується передати покупцю пшеницю фуражну, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (пункт 1.1. договору). Загальна кількість товару, що поставляється за договором, складає 3095,985метричних тон (пункт 1.3. договору). Ціна на товар складає 600грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ (пункт 2.1. договору). Сума договору на момент укладання орієнтовно складає 1857591грн. з урахуванням ПДВ – 309598,50грн. (пункт 2.2. договору). Розрахунок за продукцію, що поставляється здійснюється по 100% попередній оплаті в національній валюті України по безготівковому розрахунку, згідно виставленого рахунку (пункт 3.1. договору). Прийомка продукції за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з Інструкціями про порядок прийомки продукції та товарів за кількістю від 15.06.65р. №П-6 та якістю від 25.04.66р. №П-7 (пункт 4.2. договору). Продавець здійснює відвантаження товару згідно „ІНКОТЕРМС-2000” на умовах EXW (Кальчикський елеватор) транспортом покупця та за рахунок покупця (пункт 5.1. договору). Товар вважається поставленим та прийнятим за кількістю та якістю на підставі накладної продавця на відпуск товару (пункт 5.2. договору). Продавець надає покупцю: товарно-транспортні накладні, рахунок-фактуру, податкові накладні, витратно-прибуткову накладну, виписані на ім’я покупця з вказанням залікової ваги, найменування товару, його повної вартості та точної суми ПДВ (пункт 5.3. договору). При кожному відвантаженні товару покупець надає продавцю довіреність на отримання товару (пункт 5.4. договору).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір не визнаний у встановленому порядку недійсним, докази стосовно цього не надавались господарському суду.

Між тим, оцінивши в сукупності наявні у справі докази суд дійшов висновку, що навіть після закінчення строку, передбаченого пунктом 8.1. договору, сторони все одно перебували у договірних відносинах за обопільною згодою. Так, у представлених рахунку-фактури та видатковій накладній є посилання на договір №2159 від 19.12.2008р., а в банківських виписках за період з 03.02.2009р. по 27.05.2009р. є посилання на рахунок-фактури №АД-22128-03 від 22.12.2008р. та видаткову накладну №АД-24019-01 від 24.01.2009р. Таким чином сторони фактично змінили умови договору щодо строку його дії, що підтвердили своїми конклюдентними діями. При цьому, суд враховуючи пункт 8.3. договору, також оцінює зібрані у справі докази, внаслідок чого доходить до висновку, що поставка відбулась в рамках договору.

Згідно видаткової накладної №АД-24019-01 від 24.01.2009р. позивач передав відповідачу пшеницю фуражну, кількістю 3095,857метричних тон, на загальну суму 1857514,20грн. з ПДВ. Відповідачем товар отримано, що підтверджується вищевказаною видатковою накладною, а також довіреністю №39 від 24.01.2009р. на ім’я Сичова Спартака Анатолійовича.

Сторони у договорі погодили 100% передплату на підставі виставленого рахунку. Як стверджує позивач, ним було виставлено відповідачу рахунок-фактури №АД-22128-03 від 22.12.2008р. у сумі 1857591грн. Однак, на представленому позивачем рахунку відсутня відмітка відповідача про вручення. Доказом отримання відповідачем цього рахунку є посилання на нього в призначенні платежу зазначеного в банківській виписці від 03.02.2009р. та платіжному дорученні №13 від 02.02.2009р., наданої в підтвердження сплати відповідачем 500000грн. за пшеницю фуражну. Таким чином з матеріалів справи вбачається, що рахунок-фактури був виставлений відповідачу 03.02.2009р.

Оскільки сторони належним чином не визначили у договорі строки виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого товару, суд вважає, що право вимагати виконання такого зобов`язання виникло в порядку ч.2 ст.530 ЦК України з моменту пред`явлення позивачем вимоги, у даному випадку рахунку-фактури №АД-22128-03 від 22.12.2008р., який вручено відповідачу 03.02.2009р.

До теперішнього часу відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті товару у повному обсязі не виконав.

Доказів погашення боргу в сумі 150051,32грн. відповідач не представив, у зв`язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов`язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 ЦК України. Тому заборгованість у сумі 150051,32грн. є доведеною.

Ч.2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред’явлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 21351,25грн., де період нарахування з лютого 2009р. по березень 2010р. та 3% річних у сумі 8402,34грн., де періоди нарахування з 04.02.2009р. по 09.02.2009р. (борг 1110051,32грн.), з 10.02.2009р. по 03.03.2009р. (борг 410051,32грн.), з 04.03.2009р. по 25.05.2009р. (борг 240051,32грн.), з 26.05.2009р. по 12.08.2010р. (борг 150051,32грн.).

Судом встановлено, що позивачем невірно розраховано 3% річних та інфляційні втрати, оскільки не враховано семиденний термін, наданий боржнику для сплати. За розрахунком суду розмір 3% річних, який є арифметично вірним складає 7821,22грн. та розмір інфляційних втрат, який є арифметично вірним складає 21307,29грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи, підтверджений відповідними доказами, а також те, що позивачем невірно розраховано інфляційні втрати, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно до ст.49 ГПК України судові витрати підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства “ІЛЛІЧ-АГРО ДОНБАС”, м. Маріуполь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь до Приватного підприємства “АРТ-ПЛАНЕТА”, м. Маріуполь про 171402,57грн. заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції за час прострочки з лютого 2009р. по березень 2010р., 8402,34грн. 3% річних за користування грошовими коштами з 04.02.2009р. по 12.08.2010р. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “АРТ-ПЛАНЕТА” (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Ілліча, 143, ідентифікаційний код 22030533) на користь Дочірнього підприємства “ІЛЛІЧ-АГРО ДОНБАС” Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семашка, 15, ідентифікаційний код 34550446) заборгованість за поставлений товар у сумі 150051,32грн., інфляційні втрати у сумі 21307,29грн., 3% річних у сумі 7821,22грн.

В решті позову відмовити за недоведеністю.

Стягнути з Приватного підприємства “АРТ-ПЛАНЕТА” (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Ілліча, 143, ідентифікаційний код 22030533) на користь Дочірнього підприємства “ІЛЛІЧ-АГРО ДОНБАС” Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семашка, 15, ідентифікаційний код 34550446) витрати по сплаті державного мита у сумі 746,13грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233,64грн.

Стягнути з Приватного підприємства “АРТ-ПЛАНЕТА” (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Ілліча, 143, ідентифікаційний код 22030533) на користь Державного бюджету України (рахунок: 31111095700006, отримувач: УДК в Київському районі, банк отримувача: Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, МФО: 834016, ЗКПО: 34687001) державне мито у сумі 1027,75грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили

У судовому засіданні 12 серпня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст.85 ГПК України підписано 16.08.2010р.