Рішення № 10904596, 07.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.10 р. Справа № 22/128

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 32417599,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 10088,32 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився,

від відповідача: ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ворошиловським РВ УМВСУУ в Д/о 15.01.1998р., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 10088,32 грн., у тому числі 9461,53 грн. основного боргу, 522,14 грн. пені та 74,55 грн. 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору поставки №58 від 21.04.2009р. в частині розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій і нарахування 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору поставки №58 від 21.04.2009р. разом із додатковою угодою до нього; видаткової накладної №370001202547 від 29.05.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 3, 12, 54, 55, 56, 57, 58, 65, 66 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.16, 22, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.218, 220, 230, 232 Господарського кодексу України.

04.11.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області Відповідачем надано заяву, відповідно до якої останній зазначив, що претензій від Позивача ним отримано не було. Крім того, останній стверджує про відсутність будь-яких зустрічей з представниками Товариства з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП” та взагалі будь-яких господарських відносин із зазначеним підприємством як особисто, так і шляхом доручення іншим особам.

09.11.2009р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 представив суду відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги не визнав, із сумою позову та претензіями не погодився. Позиція Відповідача щодо суті спору покладається у запереченні наявності будь-яких господарських відносин із Позивачем. Останній зазначив, що ним не укладався жодний правочин з Товариством з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП”, печатку та підпис на договорі він не проставляв, ніякого товару від вказаного товариства, його філій не отримував. Одночасно, довіреностей або доручень на отримання товару, підпису договору, ведення переговорів із Позивачем не давав і тому, крім нього самого ніхто не мав права підписувати договір, накладні, а також отримувати товар. Крім того, ОСОБА_1 вказав на те, що підпис, який містять представлені суду документи відрізняється від його власного підпису, у підтвердження чого надав копію паспорту серії НОМЕР_2 та зразок підпису із зразком відбитку печатки, а також копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтво про сплату єдиного податку. При цьому, за викладених обставин, на думку Відповідача, є достатньо підстав вважати відбиток його печатки, підпису на договорі, накладних та інших документах, представлених суду, сфальсифікованими. На підставі викладеного, Відповідач просив визнати спірний договір недійсним.

01.12.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області Позивачем представлено клопотання, яким заявлена вимога щодо проведення експертизи з питання дійсності підпису та печатки Відповідача на оригіналі договору №58 від 21.04.2009р. і видатковій накладній №370001202547 від 29.05.2009р. та надані оригінали визначених документів.

Також, 16.12.2009р. Позивачем надано клопотання, відповідно до якого визначено перелік питань для проведення почеркознавчої експертизи, дослідження яких, за висновками Товариства з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП” потрібно для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 17.12.2009р. Відповідачем надані зразки підпису та відбитки печатки для проведення відповідних експертиз.

Ухвалою від 17.12.2009р. господарським судом задоволено клопотання Позивача стосовно проведення експертизи, призначена судова почеркознавча експертиза та експертиза друкарських форм технічної експертизи документів по справі з урахуванням питань, визначених Товариством з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП”. Проведення експертиз доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

12.01.2010р. від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли листи №6743/02 та №6744/03, відповідно до яких інститут повідомляє про відсутність фінансування з Держбюджету проведення експертиз за господарськими справами та можливість розпочати дослідження поставлених господарським судом питань після сплати відповідного рахунку. Одночасно, зазначені листи містять застереження, що у разі ненадходження оплати за проведення експертизи з урахуванням наведеного, на підставі п.п.1.13, 4.3 „Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень” №53/5 від 08.10.1998р. по закінченні місяця матеріали справи будуть повернуті без виконання.

За викладених обставин, ухвалою від 12.01.2010р. зобовязано сторони зявитись до суду 27.01.2010р. для вирішення питання про сплату вартості експертних досліджень.

27.01.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшло клопотання Позивача, яким останній просить покласти витрати, повязані з проведенням судових експертиз на Відповідача. При цьому, у судове засідання 27.01.2010р. останій не зявився.

З огляду на те, що проведення даних експертиз ініційоване Позивачем, суд поклав обовязок по сплаті витрат на їх проведення на Товариство з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП”, про що винесено відповідну ухвалу.

Листом №22/128 від 16.03.2010р. суд повторно пропонував Позивачу оплату проведення експертиз та просив повідомити про сплату або відмову до 25.03.2010р.

09.06.2010р. Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз листом №1108/02, 1107/03 від 28.05.2010р. справу повернуто до господарського суду Донецької області без виконання на підставі п.п.1.13, 4.3 „Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень” №53/5 від 08.10.1998р. у звязку із відсутністю оплати призначених експертиз.

11.06.2010р. поновлено провадження у справі та розгляд спору призначений на 07.07.2010р., про що винесено відповідну ухвалу.

Представник Позивача у судове засідання 07.07.2010р. не зявився.

Представник Відповідача у судовому засіданні 07.07.2010р. підтримав позицію щодо предмету спору з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідив матеріали справи та оцінив надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов наступного висновку.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

За твердженнями Позивача, 21.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки №58.

Як вказує Позивач, у межах даного правочину згідно з видатковою накладною №370001202547 від 29.05.2009р. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 передано товар на загальну суму 16856,23 грн., що підтверджується підписами сторін на даних документах та печатками.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

В якості доказів передачі товару Відповідачу за спірним договором і виникнення у останнього обовязку здійснити оплату за отриманий товар суду надана видаткова накладна №370001202547 від 29.05.2009р.

Разом з тим, суд вважає, що зазначений первинний документ не може розглядатися як доказ передачі товару Відповідачу в межах умов зазначеного договору, оскільки, у видатковій накладній не міститься посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір, що суперечить вимогам, встановленим Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та іншими підзаконними нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, стосовно порядку відображення господарської операції. За викладених обставин, враховуючи відсутність посилання на спірний договір, зазначена видаткова накладна не може виступати доказом постачання у межах договору №58 від 21.04.2009р. та розглядатись у якості підтвердження правової підстави виникнення зобовязань Відповідача щодо оплати товару за цим правочином, тобто у якості доказу підтвердження заявлених позовних вимог.

Будь-які інші документи, які доводили б здійснення постачання в рамках договору №б/н від 06.02.2007р., який є підставою позовних вимог, в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд не вбачає відомостей, які б свідчили, характеризували здійснення господарських операцій згідно накладних, що містяться у матеріалах справи, у межах та на підставі саме договору №58 від 21.04.2009р.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність договірного характеру господарських правовідносин щодо постачання товару між сторонами по справі.

Крім того, як вже було зазначено вище, при розгляді справи №22/128 виникло питання щодо дійсності підпису та печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на документах, які долучені Товариством з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП” до матеріалів справи у якості правової підстави позовних вимог та доказу поставки продукції Відповідачу.

01.12.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача було надано клопотання про проведення експертизи, у звязку з тим, що під час розгляду справи Відповідачем поставлено під сумнів дійсність підпису та печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на оригіналі договору поставки №58 від 21.04.2009р. та видатковій накладній №370001202547 від 29.05.2009р.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України, для розяснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд має право призначити судову експертизу.

За викладених обставин, враховуючи наведене клопотання Позивача, суд ухвалою від 17.12.2009р. призначив почеркознавчу експертизу та експертизу друкарських форм технічної експертизи документів. Проведення експертизи доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно наведеного процесуального документу, на вирішення експерту з почеркознавчої експертизи поставлено питання: „Чи виконано підпис, зображення якого міститься на договорі поставки №58 від 21.04.2009р. та на видатковій накладній №370001202547 від 29.05.2009р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1?” На вирішення експерту з технічної експертизи документів поставлені питання: „Чи нанесено відтиск печатки, зображення якого міститься на договорі поставки №58 від 21.04.2009р. та на видатковій накладній №370001202547 від 29.05.2009р. печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?, Чи нанесено відтиск печатки, зображення якого міститься на договорі поставки №58 від 21.04.2009р. та на видатковій накладній №370001202547 від 29.05.2009р. однією і тією самою печаткою?, Яким способом нанесений відтиск печатки на договорі поставки №58 від 21.04.2009р. та на видатковій накладній №370001202547 від 29.05.2009р.?”.

Листом №6744/03 від 05.01.2010р. директор Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз звернувся до суду з проханням про вирішення питання щодо оплати витрат на проведення зазначених експертиз.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач клопотанням без номеру та дати, що надійшло через канцелярію суду 27.01.2010р., звернувся з проханням покласти витрати, повязанні з проведенням судових експертиз на Відповідача.

Проте, з огляду на те, що проведення даних експертиз ініціював за своїм клопотанням 01.12.2009р. Позивач, судом обовязок по сплаті витрат на їх проведення покладено на останнього, про що винесено відповідну ухвалу.

Листом №22/128 від 16.03.2010р. господарський суд повторно звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП” з вимогою сплати проведення експертиз.

Однак, приймаючи до уваги зміст листа Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №1108/02, 1107/03 від 28.05.2010р., яким повернуто справу до господарського суду Донецької області без виконання на підставі п.п.1.13, 4.3 „Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень” №53/5 від 08.10.1998р. оплата призначених експертиз не здійснена.

За викладених обставин, враховуючи наведене та той факт, що проведення експертиз призначалось судом саме з ініціативи Позивача (клопотання від 01.12.2009р. та від 16.12.2009 року) та виходячи з необхідності проведення цих досліджень для повного та обєктивного розгляду спору, суд вбачає ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП” від виконання вимог суду, а також від формування доказової бази у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1.13 Інструкції „Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень”, затвердженої наказом 126/5 від 29.12.2006р. та рекомендацій Вищого господарського суду №04-5/5 від 16.01.2008р. витрати, повязані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести зацікавлена сторона. У разі відмови чи ухилення зацікавленої сторони від оплати зазначених витрат, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів. Після закінчення розгляду справи витрати, повязані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених ч.5ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги наведене, а також той факт, що представлений суду первинний документ не підтверджує здійснення поставки у межах договору №58 від 21.04.2009р., суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів факт передачі товару та виникнення саме у Відповідача заборгованості за наведеним договором поставки.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку щодо відсутності права вимоги у Позивача до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за недоведеністю його виникнення до даної особи.

Таким чином, в позовних вимогах слід відмовити.

Одночасно, разом з позовними вимогами Позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми основного боргу в розмірі 9461,53 грн. на поточні рахунки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та на все рухоме та нерухоме майно, яке належить Відповідачу на праві власності.

В обґрунтування даного клопотання Позивач посилається на ст.66 Господарського процесуального кодексу України.

Надавши правову оцінку зазначеним вимогам Позивача, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та правову безпідставність, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на Позивача.

Однак, жодного доказу, у відповідності до ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, щодо ускладнення або унеможливлювання виконання судового рішення по даній справі Позивачем не надано. Не обґрунтована останнім і необхідність вжиття саме цих заходів забезпечення позову.

З огляду на наведене та враховуючи висновки суду щодо недоведеності заявлених позовних вимог, вимога Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Клопотання Відповідача, зазначене в відзиві на позовну заяву, про визнання спірного договору недійсним не розглядається судом, оскільки це, на думку суду по формі є зустрічними позовними вимогами, які не заявлялися як такові Відповідачем і не є предметом розгляду в даній справі.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Корона-ДП”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 10088,32 грн., у тому числі 9461,53 грн. основного боргу, 522,14 грн. пені та 74,55 грн. 3% річних відмовити.

2.В судовому засіданні 07.07.2010р. оголошено повний текст рішення

3.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя