Рішення № 10904592, 20.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.10 р.                     Справа № 22/136                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 20365040,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Донспецстрой”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 31129063,

про стягнення 258013,91 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: Хорошилов І.І. – за довіреністю,

Житінська К.О. – за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Донспецстрой”, м.Донецьк, про стягнення 258013,91 грн., у тому числі кошти, набуті без достатньої правової підстави, в сумі 171883,70 грн., інфляційні витрати за період січень 2008р. – квітень 2010р. в сумі 73909,99 грн., 3% річних в сумі 12220,22 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на набуття Відповідачем грошових коштів у розмірі 171883,70 грн. без достатньої правової підстави та не повернення їх у строк не пізніше 03.11.2008р., внаслідок чого виникли підстави для їх примусового стягнення, а також нарахування інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору купівлі-продажу №19 від 08.08.2007р. разом із специфікаціями до нього, додаткової угоди №1 від 10.09.2007р., додаткової угоди №2 від 24.09.2007р., додаткової угоди №3 від 19.10.2007р., видаткових накладних №Д-0000441 від 17.09.2007р., №Д-0000469 від 28.09.2007р. та №Д-0000514 від 22.10.2007р., виписки з особового рахунку за 17.08.2007р., 26.09.2007р. та 27.09.2007р., розрахунок ціни позову.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ч.2 ст.625, ст.1212, ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.06.2010р. Позивачем представлено суду копію рахунку №Д-116 від 16.08.2007р., рахунку-фактури №Д-00000170 від 24.09.2007р. та №Д-00000174 від 28.09.2007р.

Також представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц» надані пояснення, відповідно до яких інших укладених між Позивачем та Відповідачем договорів, окрім договору купівлі-продажу №19 від 08.08.2007р., не існує.

Матеріали справи містять листи Путіловського відділення ПАТ Промінвестбанку у м.Донецьку №01-05/588 від 22.06.2010р. та №01-05/633 від 08.07.2010р. про зарахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Донспецстрой” від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц».

20.07.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Відповідача надано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній не погоджується з вимогами Позивача та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки факти, зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц», не відповідають дійсності. Відповідач вказує на здійснення ним окрім поставок, визначених Позивачем у позові, також поставки товару згідно видаткової накладної №00000036 від 29.01.2008р., що тим самим збільшує об’єм відвантаженої продукції та її вартість, яка складає 576567,62 грн. На підтвердження даних обставин Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «Донспецстрой» надано копію залізничної накладної №47463496 від 29.01.2008р. разом із додатковою угодою №4 від 18.02.2009р. до договору купівлі-продажу №19 від 08.08.2007р. Одночасно Відповідач вказує на відсутність вимоги Позивача у порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України щодо повернення грошових коштів, що виключає прострочення ним виконання грошового зобов’язання, а відтак, строк виконання зобов’язання, передбачений наведеною нормою матеріального права, з урахуванням умов договору та додаткових угод до нього у частині строку дії укладеного правочину, не настав та не сплинув, у зв’язку з чим у Позивача не виникло право на звернення до суду.

Представник Позивача у судове засідання 20.07.2010р. не з’явився.

Представники Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вказує Позивач, підставою звернення з даною позовною заявою є набуття Відповідачем грошових коштів у сумі 171883,70 грн. без достатньої правової підстави та не повернення її у термін до 03.01.2008р. у зв’язку із закінченням строку дії договору №19.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц» посилається на ст.1212 Цивільного кодексу України, за приписами якої особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Донспецстрой» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №19, згідно з умовами якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю продукцію – щебінь гранітний Куйбишевського гранітного карьеру у кількості, асортименті, за ціною та у строки, зазначені у додатку до цього договору - специфікації, що є його невід’ємною частиною, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити зазначену у договорі вартість товару, не пізніше передбачених даним договором строків.

Оцінивши даний господарський договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Одночасно, статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 654 Цивільного кодексу України регламентує, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як визначено п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається з п.п. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

          При цьому, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

          Додатковою угодою №4 від 18.02.2009р. до договору купівлі-продажу №19 від 08.08.2007р., що підписана та скріплена печатками з обох сторін, продовжений строк дії наведеного правочину та встановлений до 31.12.2009р.

          Відповідно до специфікації №1 від 08.08.2007р. до договору №19 від 08.08.2007р., сторонами обумовлена поставка товару у кількості 5000,00 м3 на суму 409980,00 грн. Специфікацією №2 від 10.09.2007р. до наведеного правочину обумовлена наступна поставка товару у кількості 1391 т. на суму 92112,02 грн. Специфікацією №3 від 24.09.2007р. Відповідачем та Позивачем узгоджена поставка наступної партії щебеню у кількості 1164 т. на суму 74973,24 грн. Як вбачається зі змісту специфікації №4 від 19.10.2007р. до договору №19, зафіксована поставка товару у кількості 1377 т. вартістю 89090,80 грн.

          Зазначені специфікації, згідно п.1.1 договору №19 є його невід’ємними частинами, підписані представниками сторін та скріплені печатками з боку Позивача та Відповідача.

          Одночасно, за приписами укладеної угоди, Позивач повинен відшкодувати Відповідачу витрати, пов’язані із відвантаженням щебенів у вигляді вартості залізничного тарифу.

          Пунктом 4.2 договору купівлі-продажу зафіксовано порядок розрахунків, який здійснюється Позивачем у формі 100% передоплати за замовлену до відвантаження на місяць партію товару, у строк до 15-го числа місяця, який передує відвантаженню. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача.

          Строк передачі партії товару Покупцю, у відповідності до п.2.4 договору, складає календарний місяць, згідно з графіком, обумовленим сторонами у письмовому виді.

          Як зазначає Позивач та виходячи з виписок банку, представлених суду, на виконання своїх зобов’язань згідно з п.4.2 договору №19, останній 17.08.2007р., 26.09.2007р. та 27.09.2007р. перерахував на банківський рахунок Відповідача грошові кошти як попередню оплату майбутніх поставок щебеню у загальній сумі 577511,08 грн.

          Даний факт також підтверджується листом Путільвського відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Донецьку №01-05/633 від 08.07.2010р.

          Таким чином, приймаючи до уваги наведене, правовою підставою перерахування зазначеної грошової суми є договір №19 від 08.08.2007р., яким обумовлена передоплата товару, що підпадає під правове регулювання ст.693 Цивільного кодексу України.

          Зі змісту видаткових накладних №Д-0000441 від 17.09.2007р., №Д-0000469 від 28.09.2007р. та №Д-0000514 від 22.10.2007р., Відповідачем передано Позивачу щебінь у кількості 3932 т. з урахуванням витрат на оплату залізничного тарифу на зальну суму 405627,38 грн., а останнім його прийнято, про що свідчать підписи представників та печатки даних юридичних осіб.

          Залізнична накладна №47463496 від 29.01.2008р. не приймається до уваги як доказ здійснення поставки у межах договору, оскільки не містить посилань на спірний правочин, а також з неї не вбачається постачання щебеню гранітного Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно-Комерц». Інших документів, які підтверджували постачання відповідно до наведеної накладної суду не представлені.

          З огляду на викладені обставини, не використаною сумою передоплати є 171883,70 грн.

          Отже, Відповідачем означена сума отримана у межах та на підставі договору купівлі-продажу №19 від 08.08.2007р., тобто при наявності достатніх правових підстав.

Судом встановлено факт належного виконання Позивачем своїх зобов’язань перед Відповідачем з перерахування попередньої оплати.

Як вбачається з фактичних обставин справи, строк дії договору сплинув 31.12.2009р. та будь-яких інших угод щодо його пролонгації сторонами суду не представлено. Разом з цим, не вбачається з матеріалів справи постачання товару на суму залишку передоплати. Одночасно, суду не надано вимоги щодо постачання товару на визначену суму. Отже, як встановлено вище, є наявним факт невикористання суми попередньої оплати у розмірі 171883,70 грн.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписом ст.693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору №19 від 08.08.2007р., який є правовою підставою господарських відносин між Позивачем та Відповідачем, не визначено порядок повернення невикористаної суми попередньої оплати, обов’язок негайного виконання зобов’язання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, відповідно до приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, право вимоги примусового повернення грошових коштів виникає з моменту прострочення виконання зобов’язання у семиденний строк, за наявності пред’явленої вимоги.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

В порушення вимог наведених норм процесуального права відповідних доказів відправлення Позивачем Відповідачу вимоги щодо повернення суми передоплати у розмірі 171883,70 грн. до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи наведене, відсутність вимоги щодо сплати та приписи ст.530 Цивільного кодексу України, строк повернення суми попередньої оплати на дату подання позовної заяви до господарського суду Донецької області є таким, що не настав. Отже, відсутнє порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача.

Окрім наведеного, Позивачем не вірно застосована норма ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки, дослідивши обставини справи, суд встановив правові підставі набуття Відповідачем суми у розмірі 171 883,70 грн. у якості попередньої оплати за договором №19 від 08.08.2007р. та вважає їх достатніми.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів, набутих без достатньої правової підстави, в сумі 171883,70 грн. не підлягають задоволенню.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність прострочення Відповідачем виконання грошового зобов’язання, вимоги щодо стягнення інфляційних витрат за період січень 2008р. – квітень 2010р. в сумі 73909,99 грн., 3% річних у розмірі 12220,22 грн. також не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м.Донецьк, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Донспецстрой”, м.Донецьк, про стягнення 258013,91 грн., у тому числі кошти, набуті без достатньо правової підстави, в сумі 171883,70 грн., інфляційні витрати за період січень 2008р. – квітень 2010р. в сумі 73909,99 грн., 3% річних в сумі 12220,22 грн. відмовити.

2.          В судовому засіданні 20.07.2010р. оголошено повний текс рішення.

3. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя