Рішення № 10904590, 20.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.10 р.                     Справа № 22/157пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Восток”, м.Київ, ЄДРПОУ 24812228,

до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32183378,

до відповідача 2, Публічного акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”, м.Кременчук Полтавської області, ЄДРПОУ 00152307,

про припинення правовідношень за договором поруки №б/н від 01.06.2005р.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Близнюк О.С. – за довіреністю,

від відповідача 1: Міщенко М.В. – за довіреністю,

від відповідача 2: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Восток”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток”, м.Донецьк, та відповідача 2, Публічного акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”, м.Кременчук Полтавської області, про припинення правовідношень за договором поруки №б/н від 01.06.2005р., укаледного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Восток”, Товариством з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток” та Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”, з 01.04.2007р.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на фактичне збільшення без його згоди з 01.04.2007р. за договором поруки №б/н від 01.06.2005р. обсягів відповідальності останнього перед Відповідачем 2 за невиконання Відповідачем 1 умов ліцензійного договору №1243/12/2107 від 01.06.2005р., що згідно приписів п.5.1 договору поруки та ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України є підставою припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов’язання.

На підтвердження вказаних обставин Позивачем надано копію ліцензійного договору на право використання знаків для товарів і послуг №1243/12/2107 від 01.06.2005р., переліку товарів і послуг, що позначаються знаками для товарів і послуг ліцензіара (додаток 1 до ліцензійного договору), переліку об’єктів, на території яких використовуються товарні знаки ліцензіара від 01.06.2005р. (додаток №2 до ліцензійного договору), фінансової угоди від 01.06.2005р. (додаток №3 до ліцензійного договору), додаткової угоди №3 від 01.04.2007р. до ліцензійного договору №1243/12/2107, додаткової угоди №4 від 01.06.2008р. до ліцензійного договору №1243/12/2107, договору поруки №б/н від 01.06.2005р., позовної заяви №14/08-1246 від 11.09.2009р., ухвали господарського суду міста Києва від 22.09.2009р. по справі №30/337, Постанови Вищого господарського суду України від 21.01.2010р. по справі №15/251/09.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.256, 257, 261, 559, 598 Цивільного кодексу України, ст.ст.15, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

08.07.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Відповідача 2 наданий відзив на позовну заяву №14/11-666 від 02.07.2010р., згідно з яким останній не погоджується з заявленим позовом та вважає його необґрунтованим, з огляду на ті обставини, що при укладанні договору поруки Позивач погодив забезпечення зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток” за ліцензійним договором та його п.п.3.4.15, відповідно до якого, у разі збільшення кількості об’єктів, на території яких будуть використовуватись знаки Ліцензіара, Ліцензіат зобов’язаний заздалегідь надавати новий перелік об’єктів для узгодження і в разі домовленості для внесення змін в додаток №2 до цього договору. Окрім того, Публічним акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” зазначено про закінчення строку дії договору поруки 01.06.2010р., оскільки, по-перше, термін його дії визначений до цієї дати, по-друге, є наявним лист Відповідача 1 №0109/10 від 23.04.2010р., яким повідомлено про небажання продовжувати строк дії ліцензійного договору. Отже, приймаючи до уваги, що ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України та п.5.1 договору поруки встановлено момент припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, правовідносини між Позивачем, Відповідачем 1 та Відповідачем 2 за договором поруки від 01.06.2005р. припинені з 01.06.2010р. Таким чином, за висновками Відповідача 2, на момент пред’явлення позову спірний правочин вже є припиненим, що свідчить про відсутність будь-яких правовідносин між учасниками процесу. Тобто, відсутній предмет спору. За викладених обставин, Відповідач 2 вважає за необхідне припинити провадження по справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження наведеного Публічним акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” суду представлено копію листа №0109/10 від 23.04.2010р.

20.07.2010р. представником Відповідача 1 надано заяву без номеру та дати про визнання позову у повному обсязі.

Представник Позивача у судовому засіданні 20.07.2010р. підтримав позовні вимоги та, одночасно, заперечив проти відзиву Відповідача 2.

Представник Відповідача 1 у судовому засіданні 20.07.2010р. підтримав позицію, викладену у заяві про визнання позову.

Представник Відповідача 2 у судове засідання 20.07.2010р. не з’явився.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача 2, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у інших документах справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами та надати належну юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам.

Дослідив матеріали справи та оцінив надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про наступне.

01.06.2005р. між Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”, (Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток” (Ліцензіат) укладено ліцензійний договір на право використання знаків для товарів і послуг №1243/12/2107.

Означений договір за своїм змістом та правовою природою є ліцензійним договором та підпадає під правове регулювання положень Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, ст.ст.1109-1110 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Таким чином, у відповідності до ст.1109 Цивільного кодексу України та умов ліцензійного договору №1243/12/2107 Ліцензіар зобов’язався надати Ліцензіату за винагороду на вказаний у договорі строк невиключну ліцензію на користування належними йому знаками для товарів і послуг, за класами МКТП, що вказані в свідоцтвах на використання знаків по відношенню до товарів і послуг, щодо яких знаки зареєстровані і які зазначені у додатку №1 до цього договору.

Ліцензія, у відповідності до п.2.5 ліцензійного договору, надається з цільовим призначенням: для користування знаками при продажу товарів і послуг на території, зазначеній у додатку №2 до цього договору.

Як вбачається з додатку №2 до зазначеного правочину, право на використання товарних знаків надано на території 65 об’єктів.

За надане право на використання знаків Ліцензіат сплачує Ліцензіару винагороду, розмір і порядок виплати якої встановлюється фінансовою угодою між сторонами (додаток №3), що є невід’ємною частиною ліцензійного договору (п.6.1).

Відповідно до додатку №3 до ліцензійного договору (фінансової угоди), сума винагороди за право використання знаків для товарів та послуг, зареєстрованих за АТ „Укртатнафта”, становить 1000,00 грн. в місяць за кожний об’єкт (згідно додатку №2 ліцензійного договору) і підлягає оплаті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок АТ „Укртатнафта” до 30 числа місяця, що передує звітному.

Отже, приймаючи до уваги викладене, обсяг зобов’язання з перерахування грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток” перед Відповідачем 2 щомісячно складав 65000,00 грн., без врахування можливих штрафних санкцій.

Пунктом 3.4.9 ліцензійного договору передбачено зобов’язання Ліцензіата укласти договір поруки з єдиним майновим поручителем ТОВ „Восток” (код 24812228) на користь Ліцензіара для забезпечення платежів, передбачених фінансовою угодою (додаток №3 до цього договору) та штрафних санкцій, передбачених п’ятим розділом цього договору.

01.06.2005р. на виконання п.3.4.9 ліцензійного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю „Восток”, Товариством з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток” та Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” в порядку ст. ст. 553-559 ЦК України було укладено договір поруки, яким забезпечено виконання Відповідачем 1 зобов’язань за ліцензійним договором №1243/12/2107 від 01.06.2005р.

Згідно п.1.1 договору поруки, Позивач (Поручитель) зобов’язується відповідати перед Відповідачем 2 (Кредитором) за виконання зобов’язань Відповідачем 1 (Боржником) з оплати по ліцензійному договору на право використання знаків для товарів і послуг №1243/12/2107 від 01.06.2005р., який укладений між Кредитором та Боржником.

Цивільний кодекс України у статті 553 визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до положень ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З аналізу ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України вбачається, що дана норма застосовується в частині припинення поруки у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя в разі встановлення факту зміни зобов'язання, що забезпечене порукою, і відсутності згоди поручителя на таку зміну, незалежно від суми, на яку збільшується відповідне зобов'язання, тобто норма не передбачає розмір, з якого буде вважатися зобов'язання збільшеним і як наслідок припиненим, а передбачає лише існування моменту припинення поруки за встановлення певних фактів.

До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов'язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Аналогічна правова позиція щодо підстав припинення поруки висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2009 р. по справі № 29/105.

Виходячи з долучених до матеріалів справи додаткових угод №3 від 01.04.2007р. та №4 від 01.06.2007р. до ліцензійного договору №1243/12/2107 від 01.06.2005р., внесено зміни у п.1 додатку 2 до наведеного правочину.

Так, угодою №3 від 01.04.2007р. сторонами обумовлено використання Ліцензіатом товарних знаків на території 87 автозаправних станціях.

Угодою №4 від 01.06.2007р. вдруге змінено перелік об’єктів, на яких дозволено використання товарних знаків Відповідача 2, та визначено їх у кількості 103 одиниць.

З огляду на наведене та приписи додатку №3 до ліцензійного договору (фінансової угоди), щомісячне грошове зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток” перед Відповідачем 2 за ліцензійним договором №1243/12/2107 від 01.06.2005р. збільшено, починаючи з 01.04.2007р., воно становить 87000,00 грн. та з 01.06.2007р. - 103000,00 грн.

Збільшення об’єктів, на яких дозволено використання товарних знаків Відповідача 2 за ліцензійним договором, призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не надав суду будь–яких письмових доказів, які б у встановленому порядку спростовували заявлені Позивачем вимоги та надані в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, у тому числі докази на підтвердження погодження з Позивачем збільшення об’єктів, на яких дозволено використання товарних знаків за ліцензійним договором №1243/12/2107 від 01.06.2005р., та відповідно збільшення обсягу його зобов’язань за договором поруки №б/н від 01.06.2005р.

Посилання Відповідача 2 на погодження при укладанні договору поруки Позивачем забезпечення зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток” за ліцензійним договором та його п.п.3.4.15, відповідно до якого у разі збільшення кількості об’єктів, на території яких будуть використовуватись знаки Ліцензіара, Ліцензіат зобов’язаний заздалегідь надавати новий перелік об’єктів для узгодження і в разі домовленості, для внесення змін в додаток №2 до цього договору, судом до уваги не приймаються, оскільки, виходячи з приписів ст.556 Цивільного кодексу України та п.5.1 договору поруки, дані обставини не виключають необхідності у отриманні згоди Поручителя у кожному конкретному випадку, що стосується зміни його зобов’язання перед Кредитором, яке тягне за собою збільшення відповідальності або інші несприятливі наслідки для Поручителя. З огляду на те, що внаслідок укладення додаткової угоди №3 від 01.04.2007р. та №4 від 01.06.2008р. збільшено обсяг об’єктів для використання товарного знаку, що спричиняє збільшення плати за ліцензійним договором, та, як наслідок, збільшує відповідальність з оплати по договору №1243/12/2107, гарантовану Позивачем Кредитору на підставі договору поруки від 01.06.2005р., згода Товариства з обмеженою відповідальністю „Восток” є необхідною, незважаючи на наявність п.3.4.15 ліцензійної угоди.

Виходячи з приписів ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України та п.5.1 договору поруки №б/н від 01.06.2005р., порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, з урахуванням положень наведеного вище пункту, зобов’язання припиняється від дня його зміни, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, якщо згода поручителя на таку зміну не була отримана.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору поруки №б/н від 01.06.2005р. та умов ліцензійного договору №1243/12/2107 від 01.06.2005р., Позивач поручився перед Відповідачем 2 за виконання Відповідачем 1 зобов’язань за ліцензійною угодою з оплати останнім щомісячної винагороди у розмірі 1000,00 грн. за кожний об’єкт згідно додатку 2 до наведеного правочину. Станом на дату підписання угоди поруки кількість об’єктів, на території яких використовуються товарні знаки Ліцензіара, складає 65 автозаправних станцій. Таким чином, відповідальність Позивача перед Відповідачем 2 за зобов’язаннями Відповідача 2 становить 65000,00 грн. на місяць, без врахування можливих штрафних санкцій.

Як встановлено судом виходячи з додаткової угоди №3 від 01.04.2007р. до ліцензійного договору 31243/12/2107 від 01.06.2005р. обсяг відповідальності збільшений вперше до 87000,00 грн. та додатковою угодою №4 від 01.06.2008р. вдруге до 103000,00 грн., що перевищує 65000,00 грн.

При цьому доказів отримання згоди Позивача, як поручителя Відповідача 1 щодо зміни забезпечених договором поруки від 01.06.2005р. зобов’язань, які випливають з ліцензійного договору №1243/12/2107 від 01.06.2005р., суду не представлено, що тягне за собою правові наслідки, визначені ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України та п.5.1 договору поруки у вигляді припинення правовідношення.

Як було зазначено вище, виходячи з приписів ст.559 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється від дня зміни зобов'язання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, якщо згода поручителя на таку зміну не була отримана.

З огляду на наведене, в силу ст.559 Цивільного кодексу України та п.5.1 договору поруки, враховуючи дату складання додаткової угоди №3, зобов’язання Позивача за договором поруки №б/н від 01.06.2005р. є припиненими з 01.04.2007р.

Оскільки зобов’язання Позивача за договором поруки від 01.06.2005р. припинили свою дію в силу прямої вказівки закону з 01.04.2007р., зауваження Відповідача 2 про закінчення строку дії договору поруки 01.06.2010р., а, отже, відсутність на момент пред’явлення позову предмету спору, що тягне за собою припинення провадження по справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, судом до уваги не приймаються з наведених підстав, та зазначене клопотання Відповідача 2 залишається без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають віднесенню на Відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Восток”, м.Київ, до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток”, м.Донецьк, відповідача 2, Публічного акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”, м.Кременчук Полтавської області, про припинення правовідношень за договором поруки №б/н від 01.06.2005р., укаледного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Восток”, Товариством з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток” та Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”, з 01.04.2007р. задовольнити.

2.          Визнати припиненими правовідношення за договором поруки №б/н від 01.06.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Восток”, Товариством з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток” та Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”, з 01.04.2007р.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „УТН-Восток”, м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Восток”, м.Київ, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 42,50грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00грн.

4.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”, м.Кременчук Полтавської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Восток”, м.Київ, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 42,50грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00грн.

5.          У судовому засіданні 20.07.2010р. оголошено повний текст рішення

6. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя