Рішення № 10903911, 16.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

16.08.2010Справа №2-33/3340-2010 За позовом Акціонерного банку «Діамант» в особі Кримської дирекції Акціонерного банку «Діамантбанк» (95000, м.Сімферополь, вул. К.Лібкнехта/Жуковського/Р.Люксембург, 1/1/6)

до відповідача приватного підприємства «МП Адоніс» (м. Сімферополь, провул. Елеваторний, 10А)

про стягнення 1215265.21 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Шаблакова Вікторія Юріївна, представник, довіреність від 05.07.2010 р., АБ «Діамант»

Відповідача: Іззетова Февзіє Русланівна, представник, довіреність від 11.01.2010 р. №9, ПП «МП Адоніс»

Суть спору: Акціонерний банк «Діамант» в особі Кримської дирекції Акціонерного банку «Діамантбанк» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, приватного підприємства «МП Адоніс», та просить суд стягнути 1215265.21 грн., у тому числі 1097942.32грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів та 117322. 89 грн. пені.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором фінансового лізингу транспортних засобів № 04 від 22 березня 2007 року в частині сплати лізингових платежів, та обґрунтовані посиланнями на статті 2, 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», статті 525, 526, 611 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні позивач надав уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 1097942.32 грн. та 82127.38 грн. пені (а.с. 118).

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом прийняти дані уточнені позовні вимоги до розгляду.

Відповідач, приватне підприємство «МП Адоніс» в судовому засіданні 27 липня 2010 року надав суду відзив на позов, відповідно до якого суму заборгованості в розмірі 1097942.32 грн. визнав в повному обсязі, в частині стягнення пені відповідач просить застосувати частину 6 статті 232 Цивільного кодексу України (а.с. 106).

Крім того, 28 липня 2010 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій він просить в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України накласти арешт на розрахункові рахунки відповідача (а.с. 115-116).

Суд відмовляє в задоволенні такого клопотання з огляду на наступне:

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

При цьому, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак, слід зазначити, що жодних доказів на підтвердження неможливості або утруднення виконання рішення у даній справі на майбутнє позивачем надано не було.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

           встановив:

22 березня 2007 року між акціонерним банком «Діамант» (лізингодавець) та приватним підприємством «МП Адоніс» (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів № 04 (договір лізингу), відповідно до умов якого лізингодавець зобов’язався набути у власність транспортні засоби, а саме: МАЗ 642208-220, 2007 року випуску, у кількості 2 одиниці, загальною вартістю 560200.00 грн., МАЗ 950600-020, 2007 року випуску, у кількості 2 одиниці, загальною вартістю 229800.00 грн. та МАЗ 642208-232, 2007 року випуску у кількості 2 одиниці, загальною вартістю 620200.00 грн. (надалі предмет лізингу), всього вартістю 850000.00 грн. та передати його у користування лізингоодержувачу на строк не менше 1 року за встановлену плату на умовах фінансового лізингу (а.с.9-11).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що лізингодавець передає лізингоодержувачу предмет лізингу виключно на умовах сплати останнім лізингових платежів у розмірі та порядку, встановлених розділом 2 цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору лізингу сторони домовилися, що лізингові платежі підлягають нарахуванню та сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця в наступному порядку: платежі нараховуються щомісячно, починаючи з дати підписання сторонами акту прийому-передачі такого транспортного засобу, що укладається за формою, наведеною в додатку 2 до договору.

Лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем щомісячно, в термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому сторонами підписано актом прийому-передачі, в розмірі та в порядку, визначених графіком сплати лізингових платежів, наведених у додатку № 1 до договору (а.с.18).

Передача лизінгодавцем та прийняття лизігноодержувачем предмету лізингу в лізинг здійснюється згідно з графіком поставки та здійснення розрахунків, а також засвідчується відповідним актом прийому-передачі предмету лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та у повному обсязі виконав зобов'язання за договором лізингу та передав предмет лізингу відповідачу.

Однак, відповідач порушив умови договору лізингу, а саме, не сплатив лізингові платежі, що підлягали до сплати згідно графіку, а саме:

- за лютий 2009 року у розмірі 14707.47 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 лютого 2009 року);

- за березень 2009 року у розмірі 38855.35 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 березня 2009 року);

- за квітень 2009 року у розмірі 38855.35 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 квітня 2009 року);

- за травень 2009 року у розмірі 38855.35 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 травня 2009 року);

- за червень 2009 року у розмірі 38855.35 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 червня 2009 року);

- за липень 2009 року у розмірі 38855.35 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 липня 2009 року);

- за серпень 2009 року у розмірі 97129.49 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 серпня 2009 року);

- за вересень 2009 року у розмірі 97129.49 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 вересня 2009 року);

- за жовтень 2009 року у розмірі 97129.49 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 жовтня 2009 року);

- за листопад 2009 року у розмірі 97129.49 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 листопада 2009 року);

- за грудень 2009 року у розмірі 97129.49 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 грудня 2009 року);

- за січень 2010 року у розмірі 97129.49 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 січня 2010 року);

- за лютий 2010 року у розмірі 97129.49 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 лютого 2010 року);

- за березень 2010 року у розмірі 97129.49 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 березня 2009 року);

- за квітень 2010 року у розмірі 97129.49 грн. (у визначений графіком строк, тобто до 10 квітня 2010 року).

Таким чином, станом на 09 червня 2010 року прострочена заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за договором лізингу склала 1097942.32 грн.

09 червня 2010 року позивач звернувся до приватного підприємства «МП Адоніс» листом № 2748/094-02 з вимогою погасити заборгованість за договором фінансового лізингу у розмірі 1097942.32 грн., а також пеню, нараховану на суму заборгованості (а.с. 15).

Оскільки, відповідачем названі вимоги позивача виконані не були, це з’явилося підставою для звернення акціонерного банку «Діамант» в особі Кримської філії із даною позовною вимогою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами у зв’язку з невиконанням відповідачами умов договору фінансового лізингу, вони повинні регулюватися положеннями розділу 8 Цивільного кодексу України, а також вимогами Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачений обов’язок покупця сплатити певну грошову суму за майно, яке було прийняте ним від продавця.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Отже відповідач, прийнявши від позивача товар, взяв на себе зобов’язання щодо здійснення оплати його вартості.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що лізингодавець передає лізингоодержувачу предмет лізингу виключно на умовах сплати останнім лізингових платежів у розмірі та порядку, встановлених розділом 2 цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору лізингу сторони домовилися, що лізингові платежі підлягають нарахуванню та сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця в наступному порядку: платежі нараховуються щомісячно, починаючи з дати підписання сторонами акту прийому-передачі такого транспортного засобу, що укладається за формою, наведеною в додатку 2 до договору.

Лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем щомісячно, в термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому сторонами підписано актом прийому-передачі, в розмірі та в порядку, визначених графіком сплати лізингових платежів, наведених у додатку № 1 до договору (а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалося відповідачем, ним були порушені умови договору в частині своєчасної оплати лізингових платежів, у зв’язку з чим, станом на 09 червня 2010 року за ним склалась заборгованість в розмірі 1097942.32 грн., що також підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем (а.с. 16-17).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів виконання взятих на себе вищеназваним договором обов’язків відповідачем суду не представлено.

Крім того, в судовому засідання 27 липня 2010 року відповідач, приватне підприємство «МП Адонис» надав заяву, відповідно до якої визнав суму заборгованості в розмірі 1097942.32 (а.с. 106).

Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд, перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про визнання позову (а.с. 93) приймає таку заяву.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач визнав позовні вимоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Одночасно позивач просив стягнути з відповідачі пеню, нараховану за порушення строків виконання грошових зобов’язань, сума якої, відповідно до уточнених позовних вимог, складає 82127.38 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Умовами пункту 10.5 договору лізингу, передбачено нарахування пені за несвоєчасну сплату відповідачем лізингових платежів за договором лізингу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплачених лізингових платежів за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір пені за період з 09 грудня 2009 року по 09 червня 2010 року складає 82127.38грн. (а.с. 119).

Судом перевірений розрахунок, який складений вірно, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 82127.38 грн., є такими, що також підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у зв’язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з приватного підприємства «МП Адоніс» (м. Сімферополь, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 10А, ЄДРПОУ 23894543) на користь Акціонерного банку «Діамант» в особі Кримської дирекції АБ «Діамант банк» в м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул. К.Лібкнехта\Жуковського\Р. Люксембург, 1/1/6, код 23362711, МФО 320854) заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 1097942.32 грн., пеню в сумі 82127.38 грн., державне мито в сумі 11800.69 грн. та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.