Постанова № 10902257, 12.08.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-2499/10/1970

"12" серпня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Ліщинській М.М.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від позивача: не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від відповідача: не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом: Прокурора Шумського району Тернопільської області в інтересах держави в особі: Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції;

до: фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

про: стягнення заборгованості по платежах до бюджету в сумі 1199,69 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шумського району Тернопільської області в інтересах держави в особі: Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по платежах до бюджету в сумі 1199,69 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Прокурор та позивач належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не зявились, про причину неприбуття суд не повідомили.

Відповідач в судове засідання не зявився і заперечень на позов не подав, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення №504276 (а. с. 18), про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту статей 1-2 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1252-XII, позивач у справі Кременецька міжрайонна державна податкова інспекція належить до системи органів державної податкової служби, на які покладено обовязки щодо здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян і держави у судах.

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець Шумською районною державною адміністрацією Тернопільської області 07.02.2005 року, ід. н. НОМЕР_1, перебуває на обліку як платник податків у Шумському відділенні Кременецької МДПІ.

Відповідно до абз. 1,2 п. 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Судом встановлено, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 обрано спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»від 03.07.1998року №727/98 з подальшими змінами та доповненнями. Як слідує із реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця, відповідачем обрано вид діяльності «пасажирські транспортні перевезення».

Відповідно до квитанції від 02.12.2009 року №1, що засвідчує сплату 200 грн. єдиного податку, державною податковою інспекцією видано свідоцтво платника єдиного податку, що підтверджується корінцем свідоцтва серії Ж №401888(а. с. 9).

Виходячи з наведеного, відповідач взяв на себе обов'язок сплачувати щомісячно по 200 грн. єдиного податку.

Відповідно до абз. 6 п. 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»від 03.07.1998року №727/98 субєкт підприємницької діяльності фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця до 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділення Державного казначейства України.

Як свідчать матеріали справи, а саме: зворотній бік облікової картки від 10.07.2010р. №2554, відповідач з 05.01.2010р. по 05.07.2010р. не сплачував встановлений єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб за ставкою 200 грн. в місяць, чим порушив абз. 6 п. 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»від 03.07.1998року №727/98 з наступними змінами та доповненнями. Таким чином, борг відповідача зі сплати єдиного податку за пять місяців становить 1000,00грн.

Відповідно до підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ із змінами та доповненнями, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач несвоєчасно сплачував узгоджену суму податкового зобовязання, у звязку з чим йому нараховано штрафні санкції на загальну суму 280,11грн., про що свідчать корінці податкових повідомлень рішень форми «Ш»№0000781702/0 від 07.05.2010 року, №0000791702/0 від 07.05.2010 року, №0000771702/0 від 07.05.2010 року, отримані та підписані відповідачем 07.05.2010 року.

Отже, виходячи з вищенаведеного, загальна сума заборгованості становить в сумі 1280,11 грн. (1000+280,11). Однак судом встановлено, що відповідачем до 05.01.2010 року переплачено кошти по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 80,42 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки від 10.07.2010 року.

Таким чином, заборгованість по платежах до бюджету фізичної особи підприємця ОСОБА_1 станом на день подання позову становить 1199,69грн.(1280,11-80,42).

Станом на дату розгляду справи судом, податковий борг відповідачем в добровільному порядку не сплачено, а тому підлягає до стягнення в примусовому порядку.

Згідно з підпунктом 5.4.1 п.5.4, ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон 2181) узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені Законом, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 2.1.4. п. 2.1, підпунктом 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.

Відповідно до підпунктом 3.1.1, п.3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено право державних податкових інспекцій подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та підтверджені належними та допустимими доказами, а отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) податкову заборгованість по платежах до бюджету в сумі 1199 (одну тисячу сто девяносто девять) грн. 69 коп., які перерахувати на р/р №34217379700607, одержувач Великодедиркальська сільська рада, код одержувача УДК 23588763, МФО 838012.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяСаадулаєв А.І.

копія вірна

СуддяСаадулаєв А.І.