Рішення № 109014716, 16.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2023Справа № 910/13316/22Суддя Господарського суду міста Києва Алєєва І.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех Системс»

про стягнення 165 311, 92 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 165 311, 92 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХ СИСТЕМС» (далі - Відповідач/Принципал) було учасником відкритих торгів № UA2017-05-30-000934-b, які проводились Міністерством оборони України (далі - Бенефіціар). Умовами тендерної документації передбачався обов`язок учасників закупівлі надати забезпечення тендерної пропозиції у вигляді безвідкличної гарантії в розмірі 124 938, 00 грн.

12 липня 2017 року Публічне акціонерне товариство «АЙБОКС БАНК» (далі - Позивач/Гарант/Банк) видав Відповідачу гарантію шляхом укладення Договору про надання банківської гарантії № 2771-0617/PRG3V (далі - Договір банківської гарантії) та прийняв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання здійснити Бенефіціару платіж в сумі 124 938, 00 грн. у випадку настання обставин, які передбачені цією Гарантією.

Так, зобов`язання у Банку за Договором про надання банківської гарантії виникають у випадку невиконання чи неналежного виконання умов договору, який буде укладено між Бенефіціаром та Принципалом, згідно Протоколу розгляду тендерних пропозицій № 75/313/6 від 26.06.2017 року, відповідно до оголошення № UA2017-05-30-000934-b, опублікованого на веб-порталі Уповноваженого органу.

13 липня 2017 року Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех Системс» було укладено Договір поставки № 286/2/17/100 (далі - Договір поставки).

07 листопада 2017 року Міністерство оборони України звернулось до Публічного акціонерного товариства «АЙБОКС БАНК» з вимогою № 286/8/6671 про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією № 2771-0617/PRG3v від 12.07.2019. Вимогу Міністерство оборони було обґрунтувано тим, що настав гарантійний випадок, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех Системс» було порушено умови виконання Договору № 286/2/17/100 від 13.07.2017 в частині строків поставки товару Відповідно Міністерство оборони України отримало право вимагати від Позивача виплату за банківською гарантією.

Однак, у задоволенні вимоги № 286/8/6671 від 07 листопада 2017 року було відмовлено через її неналежне подання та відсутність доказів порушення умов Договору поставки від 13.07.2019 року.

13.11.2019 року від Військової прокуратури Київського гарнізону надійшла копія позовної заяви до Публічного акціонерного товариства «АЙБОКС БАНК» про стягнення суми банківської гарантії в інтересах Міністерства оборони України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі № 910/16378/19, підтверджено факт настання гарантійного випадку за банківською гарантією № 2771-0617/PRG3v від 12.07.2017 та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АЙБОКС БАНК» на користь Міністерства оборони України 132 622, 00 грн., з яких сума гарантійного платежу за банківською гарантією № 2771-0617/PRG3v від 12.07.2017 в розмірі 124 938, 00 грн., витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 921, 00 грн. та сума судового збору за подання апеляційної скарги на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері у розмірі 2 881, 50 грн., витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881, 50 грн. на користь Міністерства оборони України.

На виконання вказаного рішення суду та умов гарантії № 2771-0617/PRG3v від 12.07.2017 Позивачем у данній справі 03.08.2021 було сплачено на користь Міністерства оборони України 124 938, 00 грн. - суму гарантійного платежу за банківською гарантією № 2771-0617/PRG3v від 12.07.2017, витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 921, 00 грн. та суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881, 50 грн. на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, суму судового збору за подання апеляційної скарги на користь Міністерства оборони України у розмірі 2 881, 50 грн. (докази наявні в матеріалах справи)

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України). Аналогічне положення міститься в ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХ СИСТЕМС» було учасником відкритих торгів № UA2017-05-30-000934-b, які проводились Міністерством оборони України. Умовами тендерної документації передбачався обов`язок учасників закупівлі надати забезпечення тендерної пропозиції у вигляді безвідкличної гарантії в розмірі 124 938, 00 грн.

12 липня 2017 року Публічне акціонерне товариство «АЙБОКС БАНК» видав Відповідачу гарантію шляхом укладення Договору про надання банківської гарантії № 2771-0617/PRG3V та прийняв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання здійснити Бенефіціару платіж в сумі 124 938, 00 грн. у випадку настання обставин, які передбачені цією Гарантією.

Гарантія у відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

В силу приписів ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, відповідно до п. 9 ч. 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром. Отже підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 910/7575/20).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 524 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

12.07.2022 за допомогою поштового зв`язку позивачем було надіслано лист-вимогу про погашення заборгованості № 2561/12-01 від 12.07.2022 на фактичну адресу Принципала: пр-т Науки, 76, офіс 2, м. Київ, 03083 та лист-вимогу про погашення заборгованості № 2561/12-01 від 12.07.2022.

15.11.2022 року на адресу боржника було відправлено повторно лист-вимогу про погашення заборгованості № 4380/015-01 від 15.11.2022 в якому АТ «АЙБОКС БАНК» надав ТОВ «ТЕХ СИСТЕМС» відповідно до п.4.2. Договору про надання гарантії № 2771- 0617/PRG3v, 2 (два) календарних дні з моменту отримання вимоги для погашення заборгованості у добровільному порядку.

Листи, які були направлені боржнику, повернулись на адресу відправника, тобто АТ «АЙБОК БАНК».

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України факти виникнення зобов`язання у банку сплатити суму гарантії на вимогу бенефеціара через порушення зобов`язань принципалом, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, тому суд приходить до висновку, що позивач має право регресної вимоги до відповідача.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду докази сплати суми гарантії позивачу, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача до відповідача щодо стягнення основного боргу в розмірі 124 938, 00 грн.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 35 % річних в розмірі 12 579, 37 грн., пеню в розмірі 13 118, 49 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 992, 06 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору про надання гарантії № 2771-0617/PRG3v від 12 липня 2017 року, у випадку виконання Гарантом зобов`язань Принципала, які забезпечені Гарантією, Принципал сплачує Гаранту плату у розмірі 35 процентів річних від суми коштів, яка фактично була сплачена Гарантом Бенефіціару за наданою Гарантією.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.3. Договору про надання банківської гарантії № 2771-0617/PRG3v від 12 липня 2017 року за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим Договором винна Сторона сплачує пеню, розмір якої розраховується, виходячи з ставки 0,1% від Суми Гарантії за кожен день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд вважає його арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі 13 118, 49 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 6 992, 06 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 35 %, суд вважає його арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 12 579, 37 грн.

Відповідач, всупереч ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не надав суду будь-яких належних доказів, які б спростовували заявлені позивні вимоги і належних та допустимих доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕХ СИСТЕМС» (Україна, 01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ - 16282325) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЙБОКС БАНК» (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 9 А, код 21570492) - 124 938 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп. - основного боргу, 12 579 (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 37 коп. - 35% річних, 13 118 (тринадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 49 коп. - пені, 6 992 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 06 коп. - втрат від інфляції та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва