Постанова № 10901313, 17.08.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47536/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Чудак В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Владтранс-2"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції, третя особа - ОСОБА_4, за участю Прокуратури Полтавської областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2009 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Владтранс-2"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що Полтавською МДПІ (Решетилівське відділення) була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Владтранс-2»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008. За результатами був складений Акт № 214/23/33964345 від 13.03.2009. Також відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Владтранс-2" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008. За результатами був складений акт №522/23/33964345 від 31.07.2009. На підставі зазначених актів відповідачем були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, які, як зазначає позивач, є необґрунтованими і суперечать чинному законодавству з питань оподаткування.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, рішення вважають законними та обґрунтованими, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник прокуратури просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання третя особа не з'явилась, повідомлялась належним чином, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Полтавською МДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Владтранс-2»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008. За результатами був складений Акт № 214/23/33964345 від 13.03.2009.

В ході перевірки встановлені порушення ТОВ «Владтранс-2»п.п. 5.3.9, п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період в сумі 285620 грн., а також п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 228496,00 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки, згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 ст. 4, п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 24.03.2009, яким визначено ТОВ «Владтранс-2»342744,00 грн. податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, у тому числі за основним платежем 228496,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 114248,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 24.03.2009, яким визначено 428430,00 грн. податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток, у тому числі за основним платежем 285620,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 142810,00 грн.

За результатами розгляду апеляційного оскарження, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000082301/1 від 02.06.2009, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 342744,00 грн., № 0000072301/1 від 02.06.2009, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 428430,00 грн. та № 0000082301/2 від 07.08.2009, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 342744,00 грн., № 0000072301/2 від 07.08.2009, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 400879, 50 грн.

На підставі направлення від 27.07.2009 № 00343 Полтавською МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008, за результатами якої було складено акт № 522/23/33964345 від 31.07.2009. На підставі даного акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001102301/0 від 11.08.2009, яким визначено 4357500,00 грн. податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток, за основним платежем 2250000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2107500,00 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Що стосується позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000082301/0 від 24.03.2009, № 0000082301/1 від 02.06.2009, № 0000082301/2 від 07.08.2009, №0000072301/0 від 24.03.2009, № 0000072301/1 від 02.06.2009, № 0000072301/2 від 07.08.2009, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток являється завищення ТОВ «Владтранс-2»валових витрат за період з 01.10.2006 по 30.09.2008 в розмірі 1 142 480,00 грн., в т.ч. по періодах: 2 кв. 2007 р. 145414,00 грн., З кв. 2007 р. 256978,00 грн., 4 кв. 2007 р. 196621,00 грн., 1 кв. 2008 р. 315684,00 грн., 3 кв. 2008 р. 227783,00 грн.; та завищення податкового кредиту за даний період в розмірі 228496,00 грн., в т.ч. по періодах: червень 2007 р. 29083,00 грн., липень 2007 р. 30340,00 грн., серпень 2007 р. 21055,00 грн., листопад 2007 р. 13713,00 грн., грудень 2007р. 256,11 грн., січень 2008р. 24787,00 грн., лютий 2008р. 11676,00 грн., березень 2008р. 26674,00 грн., липень 2008р. 8243,00 грн., вересень 2008р. 37314,00 грн., яке відбулося шляхом придбання «автопослуг» у контрагентів, що не мають відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Тобто, відповідачем встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині включення до складу валових витрат сум автопослуг, отриманих від: СПД ФО ОСОБА_3, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на суму 588960,08 грн. та СПД ФО ОСОБА_4, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на суму 553520,32 грн.

А також, встановлено порушення п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.2.1.п.7.2., п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового кредиту сум автопослуг, отриманих від: СПД ФО ОСОБА_3 (платник податку на додану вартість) на суму 117792,00 грн. та СПД ФО ОСОБА_4 (платник податку на додану вартість) на суму 110704,00 грн.

Судом встановлено, що на виконання даного виду послуг укладено договори про транспортно - експедиційне обслуговування вантажів: договори № 8 від 01.11.2007, № 8 від 01.02.2008 з СПД ФО ОСОБА_4 та договори №7 від 01.06.2007, №7 від 01.02.2008 з СПД ФО ОСОБА_3

Предмет договору: Замовник (ТОВ "Владтранс-2") передає Експедитору (СПД ФО ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_4.) товар, а Експедитор приймає на себе зобов'язання по організації повного комплексу послуг, пов'язаних з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів Замовника.

Обов'язки сторін: Експедитор зобов'язаний надати Замовнику пакет документів, що підтверджує можливість Експедитора виконувати умови даного договору (копії статуту, ліцензії, свідоцтва про реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідка ЄДРПОУ).

Для виконання предмету договору, Експедитор має право залучати до роботи треті особи (юридичні чи фізичні), що мають всі необхідні документи, для роботи з вантажами Замовника, при цьому Експедитор несе повну матеріальну відповідальність за дії третіх осіб, під час ТЕО вантажів Замовника.

Як вбачається з акту, перевіркою Полтавської МДПІ встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ "Владтранс-2" здійснював придбання автопослуг у СПД ФО ОСОБА_3 та СПД ФО ОСОБА_4, які в порушення ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не мають ліцензій на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Проте, лише ліцензія на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування є документом, що дає право суб'єкту господарювання на здійснення зазначеного виду діяльності або окремих видів послуг.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи та було підтверджено в судовому засіданні, суми сплаченого податку на додану вартість за період з 01.10.2006 по 30.09.2008 у загальній сумі 6754595,00 грн. підтверджені податковими накладними. Дані податкові накладні, які були виписані СПД ФО ОСОБА_4 та СПД ФО ОСОБА_3 відповідають вимогам наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»та Закону України «Про податок на додану вартість», що не заперечувалось і відповідачем. В судовому засіданні було встановлено, що взаємовідносини ТОВ «Владтранс-2»з СПД ФО ОСОБА_3 та СПД ФО ОСОБА_4 мали регулярний договірний характер та були направлені на отримання доходу.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд вважає необхідним зазначити, що сумнівів щодо товарності угод чи відсутності їх фактичного виконання, фактичного здійснення робіт по придбанню транспортних послуг представниками податкової ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи не наводилося. В ході проведення зустрічних перевірок додержання вимог податкового законодавства СПД ФО ОСОБА_3 та СПД ФО ОСОБА_4 зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 01.10.2006 по 30.09.2008 не встановлено їх заниження або завищення. Даний факт підтверджується матеріалами зустрічних перевірок, копії яких наявні в справі.

Крім того, суд зауважує на ті обставини, що фактичне надання СПД ФО ОСОБА_3 та СПД ФО ОСОБА_4 автопослуг ТОВ "Владтранс-2»та відповідне їх отримання позивачем документально підтверджене письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, тощо. Даний факт підтверджується і відповідачем в акті перевірки (арк..с.8).

Посилання відповідача на те, що правочини, укладені між ТОВ «Владтранс-2»та СПД ФО ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_4 у формі договорів про транспортно - експедиційне обслуговування вантажів не відповідають вимогам чинного законодавства та є нікчемними, оскільки згідно п.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, так як порушення моральних засад полягає в тому, що СПД ФО ОСОБА_3 та СПД ФО ОСОБА_4 здійснювали діяльність, повязану з наданням транспортних послуг, а саме: послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом без наявності ліцензії, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, відповідно до положень частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Тобто нікчемність (недійсність) таких угод не встановлена цим Кодексом, а тому правочини, вчинені особою без відповідного дозволу (ліцензії) є оспорюваними.

Згідно із пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 Цивільного кодексу України є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Судом встановлено, що вищезазначені договори не були визнані судом недійсними.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача на ті обставини, що контрагенти позивача не мали ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності, як підставу для встановлення нікчемності угод згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України, а тому не породження ними ніяких наслідків, окрім тих, що пов'язані із нікчемністю, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Пунктом 18 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін договорів станом на момент їх укладення, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” контроль за наявністю ліцензії у субєктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно з п. 4 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що органи державної податкової служби в межах своїх повноважень здійснюють контрольну функцію за наявністю ліцензій.

Досліджуючи правову природу виникнення договірних зобовязань у позивача, суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 22 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом, а не визнання угод недійсними.

Суд зазначає, що Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надає права працівникам податкової служби самостійно вирішувати які договори відповідають вимогам законодавства, а які не відповідають, які договори є дійсними, а які нікчем ними.

Якщо послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом надавались контрагентами позивача без одержання належної ліцензії, тоді відповідно до ст. 219 Господарського кодексу України, штрафні санкції повинні застосовуються до правопорушників СПД ФО ОСОБА_3 та СПД ФО ОСОБА_4, а не до замовника ТОВ «Владтранс-2».

За таких умов суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив витрати по договорах до своїх валових витрат та правомірно включив до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням автопослуг, в звязку з чим застосування Полтавською МДПІ штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до п.6.5. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначені цим Законом.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивачем здійснена процедура оскарження податкових повідомлень-рішень № 0000082301/0 від 24.03.2009, яким визначено ТОВ «Владтранс-2»342744,00 грн. податкового зобов'язання та № 0000072301/0 від 24.03.2009 яким визначено 428430,00 грн. податкового зобовязання в адміністративному порядку, шляхом подання первинних скарг до Полтавської МДПІ, за наслідком розгляду якої прийняті податкові повідомлення-рішення: від 02.06.2009 № 0000072301/1 та від 02.06.2009 №0000082301/1 із залишенням скарг без задоволення та повторних скарг до ДПА у Полтавській області, за наслідком розгляду яких сума з податку на додану вартість рішенням від 07.08.2009 №0000082301/2 залишена без зміна, а сума податку на прибуток зменшена рішенням від 07.08.2009. №0000072301/2 і склала 400 879,50 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 24.03.2009 та №0000072301/1 від 02.06.2009 є відкликаними і не можуть бути предметом оскарження, в звязку з чим в даній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0001102301/0 від 11.08.2009 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 4357500,00 грн. суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, з підстав апеляційного оскарження позивачем зазначених вище податкових повідомлень-рішень органом ДПС проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008, яка здійснена працівниками ДПА у Полтавській області, що набрала форму акта №522/23/33964345 від 31.07.2009р.

За результатами даної перевірки Полтавською МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.08.2009 №0001102301/0, яким ТОВ «Владтранс-2» визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 357 500,00 грн., з них: 2 250 000,00 основний платіж та 2 107 500,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Даною перевіркою встановлено порушення:

- пп. 4.1.1 п.4.1. ст. 4, пп. 4.1.2 п. 4.1. ст.4, пп. 7.6.1, пп. 7.6.4 п. 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не включення позивачем до валового доходу коштів в сумі 9 000 000,00 грн., в результаті чого було занижено податок на прибуток в сумі 2 250 000 грн., в т.ч. за 2 квартал 2008 року в сумі 825000, 00 грн., З квартал 2008 року в сумі 1 425000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. ст..4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий дохід включає:

п.п. 4.1.1. ст..4 загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону;

п.п. 4.1.2. ст.4 доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Відповідно до п.п.7.6.1 ст.7 «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Згідно з п.п. 7.6.4. п.п. 7.6 ст.7 вищезазначеного Закону, під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Владтранс-2»занижено валові доходи за перевіряємий період в сумі 9 000000,00 грн. за рахунок не включення операцій з продажу цінних паперів - векселів наступним субєктам господарської діяльності: ТОВ «Надія», код ЄДРПОУ 24391241, ТОВ «Торговий Дім Оболонь і К», код ЄДРПОУ 35582222, ЧП ОСОБА_5, інд.номер НОМЕР_3.

В ході проведення перевірки встановлено здійснення ТОВ «Владтранс-2»операцій з цінними паперами, а саме: продаж простих векселів емітованих ЗАТ «Оболонь» і отриманих перевіряємим підприємством в рахунок зобов'язання сплати заборгованості, що виникла у ЗАТ „Оболонь" перед виконавцем послуг - ТОВ «Владтранс-2».

Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, схема отримання даного векселя виглядає наступним чином: ТОВ «Владтранс-2»організовує комплекс послуг, пов'язаних з транспортно-експедиційним супроводженням вантажів для ЗАТ «Оболонь», тобто здійснює пошук і виконує координацію роботи по перевезенню вантажів (пиво, напої, соки та інша продукція виробництва ЗАТ «Оболонь»). При виконанні даних робіт між ТОВ «Владтранс-2» та ЗАТ «Оболонь»виникають господарські зобов'язання, а саме ТОВ «Владтранс-2»виконав роботи, а ЗАТ «Оболонь»повинно перерахувати кошти за виконанні роботи. Проте, в ході проведення перевірки встановлено, що ЗАТ «Оболонь»перед ТОВ «Владтранс-2»у забезпечення заборгованості емітує на користь ТОВ „Владтранс-2" прості векселі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасант, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

В подальшому ТОВ «Владтранс-2»для отримання грошових коштів, щоб в подальшому розрахуватися з перевізниками, які були найняті для перевезення вантажів для ЗАТ «Оболонь», шукає покупців даних простих векселів, які отримані від ЗАТ «Оболонь». В перевіряємому періоді покупцями простих векселів емітованих ЗАТ «Оболонь»були наступні субєкти господарської діяльності: ТОВ «Надія», ТОВ «Торговий Дім Оболонь і К», ЧП ОСОБА_5 Дані субєкти господарської діяльності придбавали цінні папери - прості векселі емітовані ЗАТ «Оболонь»за грошові кошти через розрахунковий рахунок відповідно договорів купівлі-продажу. Векселя продавались за номінальну вартість.

Як свідчать матеріали перевірки та даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні, у СГД ТОВ «Надія», ТОВ «Торговий Дім Оболонь і К», ЧП ОСОБА_5 відсутня будь яка заборгованість перед ТОВ «Владтранс-2», крім того господарські відносини між даними СГД заключалися лише в купівлі-продажу векселів.

Тобто, грошові кошти, як розрахунок, проходять лише між ТОВ «Владтранс-2»та СГД, дані грошові кошти проводяться, як безготівкові через розрахункові рахунки. ЗАТ «Оболонь»в свою чергу коштів не перераховує, а у випадку з «Владтранс-2»виписує вексель на погашення своєї заборгованості перед даним СГД.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що ТОВ «Владтранс-2», не має ліцензії та права на провадження господарської діяльності з торгівлі цінними паперами (лист-відповідь Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.06.2009 № 14/01/8906 на запит ДПА Полтавській області № 1013/10/23-612 від 22.05.2009).

Оскільки, згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»простий вексель є цінним папером (Стаття 3 «Цінні папери та їх класифікація»та Стаття 14 «Вексель»даного Закону) і у разі проведення операцій з купівлі - продажу цінних паперів у СГД, які здійснюють дану діяльність повинні бути в наявності відповідні дозвільні документи та зареєстрований вид діяльності.

Торговець цінними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов'язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом.

Таким чином, позивачем були порушені вимоги чинного законодавства у випадку торгівлі цінними паперами ТОВ «Владтранс-2»з СГД.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Владтранс-2» вищезазначені прості векселі були реалізовані за грошові кошти, а тому суми від продажу повинні бути включені до складу валового доходу підприємства в розмірі 9 000000,00 грн., що ТОВ «Владтранс-2»не було проведено, а отже порушено пп. 4.1.1 п.4.1. ст. 4, пп. 4.1.2 п. 4.1. ст.4, абзац 4 пп. 7.6.1, пп. 7.6.4 п. 7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого було занижено валовий дохід в сумі 9000000,00 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення, винесене Полтавською МДПІ №0001102301/0 від 11.08.2009 відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Владтранс-2»до Полтавської МДПІ, третя особа ОСОБА_4, за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Владтранс-2" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції, третя особа - ОСОБА_4, за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення 0000082301/0 від 24 березня 2009 року, №0000082301/1 від 02 червня 2009 року, № 0000082301/2 від 07 серпня 2009 року, №0000072301/2 від 07 серпня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Владтранс-2" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2010 року.

СуддяА.О. Чеснокова