Ухвала суду № 109012833, 16.02.2023, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/172/22

Провадження №1-кс/930/141/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2023 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника обвинуваченого: адвоката ОСОБА_5

потерпілого: ОСОБА_6

розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бондурівка Немирівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Немирівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3 ст.286-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 28 жовтня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який 24.12.2021 ухвалою слідчого судді цього ж суду продовжено до 25 січня 2022 року та ухвалами судді Немирівського районого суду неодноразово був продовжений, в останній раз 22.12.2022 до 19.02.2023 року.

13.02.2023 року на адресу Немирівського районного суду Вінницької області від прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_8 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу передано судді ОСОБА_9 , проте, суддя ОСОБА_9 з 13.02.2023 року перебуває у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 13.02.2023 року, суддею визначено ОСОБА_1 .

Клопотання прокурора мотивоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що зумовлює необхідність продовження йому запобіжного заходу. При цьому продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні.

Тому існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 , під страхом ймовірної кримінальної відповідальності та загрози призначення йому в подальшому судом реальної міри покарання, переховуватиметься від суду. З огляду на те, що санкція інкримінованої ОСОБА_4 статті вчинення злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час досудового розслідування ОСОБА_4 надав неправдиві показання щодо механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди, які спростовуються висновками автотехнічних експертиз та показаннями свідків. Окрім того, після вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_4 залишивши місце пригоди, переховувався від органів досудового слідства.

Внаслідок цього, прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора та просила суд змінити раніше обраний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби з 22-00 годин до 6-00 години, посилаючись на відсутність ризиків, зазначених уст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та підтримав клопотання свого захисника, просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, та вказав, що вважає не винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, тому просить не продовжувати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані клопотання, суд вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, а клопотання захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно зі ст.178КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родин й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Статтею 183 КПК Українипередбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.

Так, рішенням ЄСПЛ у справі «Орловський проти України», засудженого за вчиненого ряду особливо тяжких злочинів, було встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції - право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення під час розгляду справи з гарантією явки в судове засідання.

Згідно рішень ЄСПЛ у справі «Панченко проти Росії» ризик втечі не повинен оцінюватися тільки на підставі суворості покарання, яке може слідувати; «Бегчіев проти Молдови» - ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв`язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа «Ньюмейстер проти Австрії» - ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув`язненні; «Ідалов проти Росії», «Гаріцкі проти Польщі», «Храіді проти Німеччини», «Іліжков проти Болгарії» - серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення, що також знайшло своє відображення врішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

Таким чином, вислухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини справи, суд враховує, що обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, однак в той же час, також враховує і той факт, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання згідно наданих доказів, враховуючи його стан здоров`я, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, тобто зазначені обставини свідчать про міцні соціальні зв`язки.

Суд вважає недоведеним ризик того, що обвинувачений не перебуваючи під вартою може незаконно впливати на експерта та свідків, так як жодного обґрунтування у клопотанні прокурора щодо даного ризику немає.

Згідно з рішенням у справі «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria) (від 27 червня 1968 року, заява № 1936/63, пункт 4, серія A № 8) розумність часу, який обвинувачений провів під вартою до початку судового розгляду, слід оцінювати у зв`язку з самим фактом його затримання. До винесення обвинувального вироку він повинен вважатися невинним, і мета положення, що розглядається, по суті полягає у тому, щоб вимагати його тимчасового звільнення після того, як його продовження тримання під вартою перестане бути розумним.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний обвинуваченому на підставі ухвали слідчого судді від 28.10.2021 року. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 тримається під вартою більше року.

В рішенні «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Однак, враховуючи існування зазначених вище ризиків, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість ризиків; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання винним у інкримінованому правопорушенні, а також клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання захисника та зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про можливість змінити запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладеними на нього обов`язками, передбаченимстаттею 181 КПК України, строком на 2 місяці.

Згідно дост.181 КПК Українидомашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.181,183,186,193,194,196,372 КПК України,ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод»суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити частково.

Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бондурівка Немирівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, по 16квітня 2023року включно,звільнивши його з під варти негайно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до Немирівського районного суду Вінницької області за першою вимогою;

2)цілодобово не залишати місце проживанняза адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту діє з 16 лютого 2023 року по 16 квітня 2023 року включно.

Ухвалу суду для виконання направити начальнику Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області.

Роз`яснити обвинуваченому що відповідно до ч.2ст.179 КПК Україниу разі невиконання умов запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту або покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідно до ч.5ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на обвинуваченого зобов`язань.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1