Постанова № 10900719, 18.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2010 р. Справа № 2а-2609/10/1470

м.Миколаїв

12:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Савельєвої О.С. дов. №301 від 27.07.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1 доМиколаївський обласний військовий комісаріат, вул. Спаська, 33,Миколаїв,54000 провизнання незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу належного грошового забезпечення під час проходження служби та грошової компенсації за інші види забезпечення; зобовязання відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення у розмірі 13154,79 грн., з яких: 5276,66 грн. - матеріальна допомога за 2008 рік, 1319,17 грн. недоплачені 50% винагороди за тривалість безперервної військової служби (20 років у 2008 році), 472,0 грн. грошова компенсація вартості проїзду під час відпустки у 2008 році, 6086,96 грн. грошової компенсації за не отримане речове забезпечення за цінами 2001-2003 років, Згідно заяв від 31.05.2010 та 18.02.2010 (а.с.57,58,89): - визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу належного грошового забезпечення під час проходження служби та грошової компенсації за інші види забезпечення;

- стягнення з відповідача, з врахуванням відповідної індексації та компенсації у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у звязку з порушенням терміну їх видачі»: 5276,66 грн. - матеріальної допомоги за 2008 рік, 897,75 грн. недоплачені 50% винагороди за тривалість безперервної військової служби (20 років у 2008 році), 222,0 грн. грошова компенсація вартості проїзду під час відпустки у 2008 році, 7714,28 грн. грошової компенсації за не отримане речове забезпечення за цінами 2001-2003 років;

- визнання незаконним наказу військового комісара Миколаївського ОВК від 14.01.2010 №6 щодо виключення позивача зі списків особового складу військомату, без проведення належних розрахунків і відповідної виплати заборгованостей за усіма видами забезпечень та зобовязати військового комісара Миколаївського ОВК видати наказ про виключення позивача зі списків особового складу військомату у день фактичного розрахунку і виплати заборгованості за всіма видами забезпечень згідно рішення суду або за рапортом з відповідною вимогою від 27.04.2010,

Згідно заяви від 05.08.2010 про уточнення однієї з позовних вимог (а.с.154):

- визнання незаконним наказу Миколаївського ОВК від 14.01.2010 №6 щодо виключення позивача зі списків особового складу військомату, без проведення належних розрахунків і відповідної виплати заборгованостей за усіма видами забезпечень та зобовязання Миколаївського ОВК видати наказ про виключення позивача зі списків особового складу військомату у день фактичного розрахунку і виплати заборгованості за всіма видами забезпечень згідно рішення суду або за рапортом з відповідною вимогою від 27.04.2010.

Згідно заяви від 12.08.2010 про збільшення позовної вимоги про стягнення грошової компенсації за не отримане речове забезпечення (а.с.161):

- стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане речове забезпечення у розмірі 19671,61 грн. (за цінами 2009-2010 років), -

в с т а н о в и в:

13.07.2010 Миколаївський окружний адміністративний суд, за клопотанням позивача, виніс постанову щодо частини позовних вимог, після чого нерозглянутими залишились наступні вимоги:

- визнання незаконною бездіяльність Миколаївського ОВК щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове забезпечення у розмірі 19671,61 грн. (за цінами 2009-2010 років);

- стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане речове забезпечення у розмірі 19671,61 грн. (за цінами 2009-2010 років);

- визнання незаконним наказу Миколаївського ОВК №6 від 14.01.2010щодо виключення позивача зі списків особового складу військомату, без проведення належних розрахунків і відповідної виплати заборгованостей за усіма видами забезпечень та зобовязання Миколаївського ОВК видати наказ про виключення позивача зі списків особового складу військомату у день фактичного розрахунку і виплати заборгованості за всіма видами забезпечень згідно рішення суду або за рапортом з відповідною вимогою від 27.04.2010.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на те, що неодноразові рапорти позивача з приводу виплати йому грошової компенсації замість неотриманого речового майна задоволені не були, при звільненні з військової служби вказані грошові кошти у цінах 2009-2010 років не виплачені, що свідчить про бездіяльність відповідача; наказ Миколаївського ОВК №6 від 14.01.2010 про виключення позивача зі списків особового складу військомату незаконним, оскільки винесений без проведення належних розрахунків і відповідної виплати заборгованостей за усіма видами забезпечень та без згоди позивача.

Відповідач в своїх запереченнях позов не визнав з посиланням на те, що Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№1459-III від 17.02.2000, призупинено дію частини другої статті 9 вищенаведеного Закону в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Крім цього, відповідач вказує на пропуск позивачем строк на звернення до суду та наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 18.08.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Позивач, ОСОБА_1, в період з 2001 по 2010 роки проходив військову службу у Миколаївському обласному військовому комісаріаті, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.6).

Наказом Військового комісара Миколаївського обласного військового комісаріату №6 від 14.01.2010 (а.с.133) позивача виключено зі списків особового складу військомату.

При звільненні позивача, відповідачем було видано довідку-розрахунок №12 від 18.12.2009 (а.с.31-33) на отримання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає до видачі на момент звільнення з військової служби в сумі 7714,28 грн.

15.12.2009 позивач звернувся до відповідача з вимогою про видачу грошової компенсації замість речового майна (а.с.66), на яку отримав відповідь за №ФЗ-639 від 22.12.2009, якою відповідач відмовив у видачі компенсації пославшись на зупинення дії норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка це передбачала та відсутність фінансування на ці потреби (а.с.29,30).

В подальшому, позивач знову звертався до відповідача з вимогами про виплату грошової компенсації замість неотриманого речового майна (а.с.66, 62), однак ці вимоги не були задоволені відповідачем.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України»військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Право на отримання військовослужбовцями речового забезпечення було передбачено і ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№2011 від 20.12.1991 (далі Закон №2011).

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011 (в редакції Закону від 21.09.1999 №1082-ХІV) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

З 11.03.2000, на підставі Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 №1459, дію частини другої статті 9 призупинено в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

У відповідності до Закону №328-V від 03.11.2006, який набрав чинності з 01.01.2007, Закон №2011 доповнено статтею 9-1, частина 2 якої передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 59 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№489-V від 19.12.2006, який набрав чинності з 01.01.2007, було зупинено на 2007 рік дію пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 3 статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-VI від 28.12.2007 (надалі Закон №107-VI), який набрав чинності з 01.01.2008, пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», було виключено.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 зміни, внесені п.3 ст.67 Закону №107-VI, визнано неконституційними.

Таким чином, починаючи з 22.05.2008, Конституційним судом України відновлено право військовослужбовців на отримання, замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна, грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Враховуючи викладене, правові підстави для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за речове майно, яке мало бути йому видане в період проходження служби у відповідача були відсутні, і відмову відповідача у виплаті грошової компенсації, суд розцінює як незаконну бездіяльність.

В силу ст.9-1 Закону №2011, порядок виплати грошової компенсації має визначатись Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 27 Постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» (надалі Постанова №1444) передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Пунктом 3.2.12 Наказу Міністерства оборони України №45 від 31.01.2006 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 N 1444»(надалі Наказ №45) передбачено, що грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі (додаток 4), яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року Департамент постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України надає до Центрального управління речового забезпечення.

Враховуючи викладене, єдиними документом, яким визначається розмір грошової компенсації є «Довідка на одержання грошової компенсації, замість предметів належних до видачі», форма та зміст якої передбачені у Додатку 4 Наказу №45, та яка має складатись військовою частиною, в якій військовослужбовець знаходився на речовому забезпеченні, за цінами на день підписання наказу про звільнення останнього.

Направлена відповідачем на вимогу позивача відповідна довідка датована 18.12.2009 (а.с.31-33), в той час, як позивача звільнено наказом №6 від 14.01.2010. Вказана довідка складена на підставі цін на речове майно 2001-2003 років, що відповідачем не заперечується. Як вбачається з пояснень сторін іншої довідки (станом на 14.01.2009) позивачу не видавалось.

Під час розгляду справи, відповідачем надано суду довідку №10/11 (а.с.170), яка датована 30.07.2010, в якій грошова компенсація вирахувана за цінами 2008-2009 років та становить 9395,19 грн. При цьому, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що раніше надати таку довідку Миколаївський ОВК не мав можливості, оскільки лише 29.07.2009 отримав від Центрального управління речового забезпечення тилу Перелік цін на предмети речового майна (а.с.179,180).

Судом взято до уваги також лист Центрального управління речового забезпечення командування сил підтримки Збройних Сил України (а.с.176,177), який надійшов на виконання ухвали суду від 01.07.2010, в якому на запит суду надані відомості стосовно цін на військове майно речової служби станом на 2010 рік. Визначені у листі ціні співпадають з тими, які вказані у довідці Миколаївського ОВК №10/11 від 30.07.2010.

За вказаних обставин, суд вважає, що довідка №10/11 від 30.07.2010 відображає фактичний розмір належної до виплати позивачу грошової компенсації станом на 14.01.2010, і стягненню з Миколаївського ОВК підлягає грошова компенсація в розмірі, визначеному довідкою №10/11 від 30.07.2010, а саме 9395,19 грн.

Посилання позивача на необґрунтованість визначених у довідці цін на речове майно та наполягання стягнути з Миколаївського ОВК компенсацію у сумі 19671,61 грн., визначену згідно з розрахунком позивача, відхиляються судом, оскільки єдиним офіційним документом, який підтверджує розмір належної до виплати грошової компенсації є лише довідка військової частини, а не розрахунок, зроблений військовослужбовцем.

Заперечення відповідача з приводу відсутності фінансування на зазначені цілі, судом відхиляються, зокрема, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка базується на тому, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Аргументи щодо обмеження бюджетних асигнувань не приймаються, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (рішення у справі «Кечко проти України», №63134/00, пар.23, 26).

Що стосується посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, слід зазначити, що, в силу п.27 Постанови №1444, грошова компенсація замість речового майна має виплачуватись за цінами на день підписання наказу про звільнення, тому про порушення свого права на її виплату позивач міг дізнатись лише після видачі наказу Миколаївського ОВК №6 від 14.01.2010 про виключення позивача зі списків особового складу військомату, тому строк звернення з позовом, на думку суду, позивачем не був пропущений.

Позовні вимоги про визнання незаконним наказу Миколаївського ОВК №6 від 14.01.2010 щодо виключення позивача зі списків особового складу військомату, без проведення належних розрахунків і відповідної виплати заборгованостей за усіма видами забезпечень та зобовязання Миколаївського ОВК видати наказ про виключення позивача зі списків особового складу військомату у день фактичного розрахунку і виплати заборгованості за всіма видами забезпечень згідно рішення суду або за рапортом з відповідною вимогою від 27.04.2010, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (надалі Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Позивач зазначає, що на момент винесення Миколаївським ОВК наказу №6 від 14.01.2010 про виключення позивача зі списків особового складу військомату, остаточний розрахунок за грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням з ним не було проведено, тому наказ є незаконним.

При розгляді справи судом встановлено факти неповного розрахунку з позивачем по окремих видах грошового забезпечення. В той же час, суд вважає, що вказані порушення не вплинули на законність звільнення позивача, тим більше, що протягом року (з моменту подання рапорту про звільнення від 16.01.2009) позивач наполягав на своєму звільненні, про що ним неодноразово подавались рапорти та скарги.

Крім того, Миколаївський ОВК наполягає на тому, що заборгованості перед позивачем по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню у нього немає. Позивачем вказані твердження оспорюються, що стало підставою для розгляду зазначеного спору у судовому порядку. Остаточне судове рішення з даного питання, яке набрало законної сили, на даний час відсутнє. В той час, як п.242 Положення №1153/2008 передбачає процедуру виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини при повній визначеності в питанні розміру належного до виплати грошового, продовольчого і речового забезпечення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.3 ст.98, ст.ст.158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги в частині стягнення з Миколаївського ОВК 19671,61 грн. грошової компенсації за не отримане речове забезпечення за цінами 2009-2010 років, з врахуванням відповідної індексації та компенсації; визнання незаконною бездіяльність Миколаївського ОВК щодо невиплати позивачу вказаної грошової компенсації; визнання незаконним наказу Миколаївського ОВК №6 від 14.01.2010 щодо виключення позивача зі списків особового складу військомату, без проведення належних розрахунків і відповідної виплати заборгованостей за усіма видами забезпечень та зобовязати військового комісара Миколаївського ОВК та зобовязання Миколаївського ОВК видати наказ про виключення позивача зі списків особового складу військомату у день фактичного розрахунку і виплати заборгованості за всіма видами забезпечень згідно рішення суду або за рапортом з відповідною вимогою від 27.04.2010, задовольнити частково.

2. Визнати незаконною бездіяльність Миколаївського ОВК щодо невиплати позивачу 9395,19 грн. грошової компенсації за не отримане речове забезпечення.

3. Стягнути з Миколаївського обласного військового комісаріату, вул.Спаська, 33, м.Миколаїв, 54030 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 08299180) 9395,19 грн. грошової компенсації за не отримане речове забезпечення.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Відшкодувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) понесені ним судові витрати у сумі 0,70 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 19 серпня 2010 року.