Постанова № 10900653, 10.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2010 р. Справа № 2а-4652/10/1470

м.Миколаїв

15:55

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: Сафронова Ю.І. дов. від 23.06.2010,

представника відповідача: Чуприни А.М. дов. №5/9/10-007 від 11.01.2010,

у присутності Василенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Альба ЛТД", вул. Турбінна, 15/3,Миколаїв,54018 доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028 провизнати нечинним та скасувати рішення № 0000832303, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати рішення відповідача від 08.06.2010 №0000832303 про застосування фінансових санкцій у розмірі 125850,0 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправомірність проведення перевірки та безпідставне нарахування штрафних санкцій, оскільки з пятнадцяти Z-звітів в наявності у книзі КОРО є одинадцять звітів; предметом договору про надання послуг та договору оренди є різні обєкти цивільних прав, тому грошові кошти отримані позивачем від здачі в оренду приміщення оприбутковані підприємством шляхом оформлення прибуткових касових ордерів, з відображенням у касовій книзі, без проведення через РРО; торгівельна діяльність не є основним видом діяльності позивача.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства; при перевірці пятнадцять Z-звітів та відповідні записи у розділі 2 КОРО були відсутні, про що зроблено відмітку у акті перевірки; згідно довідки з ЄДРПОУ позивач здійснює торгівельну діяльність, тому при наданні послуг з оренди приміщень позивач, як підприємство торгівлі, мав застосовувати РРО.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 10.08.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

20.05.2010 Державною податковою адміністрацією у Миколаївській області здійснена планова перевірка господарської одиниці «магазин», який розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Турбінна, 15/3 та належить ТОВ «Альба Лтд», з питань дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки був складений акт №0189/14/00/23/22439914 від 20.05.2010 (а.с.12-15), яким встановлено порушення відповідачем пунктів 1, 2, 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №265/95-ВР), а саме:

- не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків у КОРО (15 випадків);

- не роздруковані відповідні розрахункові документи при наданні послуг з оренди приміщень та не проведені операції з надання послуг через РРО на суму 24150,0 грн..

На підставі акту перевірки №0189/14/00/23/22439914 від 20.05.2010, відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000832303 від 08.06.2010 (а.с.18), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 125850,0 грн., з них: 5100,0 грн. (15 х 340,0) за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків та 120750,0 грн. (24150,0 х 5) за не проведення розрахункових операцій через РРО (а.с.87).

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням оскаржив його до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи позивача про відсутність письмового повідомлення за 10 днів до початку планової перевірки, з посиланням на статтю 111 Закону України № 509-XII судом відхиляються оскільки, статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), які відповідно до ст.13 Закону України «Про систему оподаткування»справляються на території України. Закон України № 265/95-ВР не повязаний із нарахуванням та сплатою податків, таким чином дія ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», щодо порядку проведення перевірки, а саме щодо повідомлення субєкта господарювання про проведення планової перевірки за 10 днів до її початку, не розповсюджується на здійснення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу.

Згідно ч.2 ст.112 Закону №509-ХІІ ненадання платнику податку направлення на перевірку або надання з порушенням вимог, встановлених ч.1 цієї статті є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до планової або позапланової виїзної перевірки. Якщо позивач вважав перевірку незаконною, він мав можливість використати своє право не допустити працівників ДПА у Миколаївській області до перевірки.

Позивач допустив працівників ДПА Миколаївської області до проведення планової перевірки, шляхом отримання направлень на її проведення (а.с.85,86), що є додатковим підтвердженням правомірності її проведення.

Відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі Закон №265/95-ВР) субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Під час перевірки позивача перевіряючими було встановлено, що позивачем не забезпечено зберігання у КОРО 15-ти фіскальних звітних чеків (Z-звітів) №№198, 264, 265, 266, 267, 268, 269, 271, 272, 273, 275, 279, 280, 281, 397.

Позивачем факт нероздрукування 15-ти Z-звітів заперечується. В підтвердження факту роздрукування 11-ти Z-звітів суду надано оригінал КОРО, в якій містяться оригінали Z-звітів №№ 264, 265, 266, 267, 268, 269, 271, 272, 273, 275, 279.

Посилання відповідача на те, що при перевірці Z-звіти були відсутні спростовується їх наявністю у КОРО, яка не містить будь-яких відміток зроблених перевіряючими про відсутність звітів. Інших доказів, в обґрунтування своєї позиції відповідачем не надано, незважаючи на приписи ч.2 ст.71 КАС України.

Відсутність записів у розділі 2 КОРО «Облік руху готівки та сум розрахунків»також не може бути доказом не роздрукування або не забезпечення зберігання Z-звітів, а свідчить лише про неналежне ведення позивачем КОРО.

Відсутність 4-х Z-звітів №№198, 280, 281, 397 позивачем не заперечується..

Пунктом 4 статті 17 Закону №265/95 передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

За таких обставин, до позивача обґрунтовано застосовані штрафні санкції у сумі 1360,0 грн. за незбереження 4-х Z-звітів (4 х 340,0).

В частині ж застосування до позивача штрафних санкцій за не зберігання у КОРО 11-ти Z-звітів в сумі 3740,0 рішенням №0000832303 від 08.06.2010 підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про скасування рішення №0000832303 від 08.06.2010 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 120750,0 грн. за не проведення розрахункових операцій через РРО, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.п.1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Пункт 1 частини 1 статті 9 Закону №265/95-ВР передбачає, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем оприбуткування орендної плати здійснювалось шляхом оформлення прибуткового касового ордеру (а.с.36-67) з видачею відповідної квитанції, яка є розрахунковим документом, з відображенням цих коштів у касовій книзі.

Відповідач вважає, що отримані позивачем готівкові кошти, крім цього, мали бути проведені через РРО з видачею відповідного розрахункового документа. При цьому, відповідач посилається на те, що позивач за видами своєї діяльності є підприємством торгівлі.

Довідка з ЄДРПОУ (а.с.9), наявність у позивача торгового патенту (а.с.83,84) дійсно свідчать про віднесення позивача, за одним з основних видів діяльності, до підприємств торгівлі (КВЕД 50.40.2 «Роздрібна торгівля мотоциклами»).

В той же час, ст.1 та п.1 ч.1 ст.9 Закону №265/95-ВР визначає обовязок субєктів господарювання застосовувати РРО при наданні послуг.

З цього приводу суд погоджується з позицією позивача, що предметом договору про надання послуг та договору найму є різні обєкти цивільних прав, оскільки предметом договору найму є неспоживна річ, а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, у звязку з чим договір найму (оренди) не може бути віднесений до договору про надання послуг.

За таких обставин, Закон №265/95-ВР не регулює правовідносин у сфері оренди та суборенди, і, відповідно, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п.п.1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР є неправомірним.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.71, ч.3 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати рішення відповідача від 08.06.2010 №0000832303 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 124490,0 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Альба ЛТД» (вул.Турбінна, 15/3, м.Миколаїв, 54018) понесені судові витрати у сумі 3,30 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 16 серпня 2010 року.