Постанова № 10899265, 19.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2010 р. справа № 2а-18513/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14-30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шинкарьової І.В.

при секретаріГорюновій Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» до Державної податкової інспекції в місті Авдіївка Донецької області про визнання недійсними рішення від 01 лютого 2010 року №0000012200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 126848,37 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та рішення від 16 червня 2010 року №0000052520 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 183,48 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, прийнятих на підставі акту перевірки №0009/2200/32880626 від 20 січня 2010 року,

за участю представників:

від позивача: Саркисов О.В. за довір.

від відповідача: Лукянець В.В. за довір., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Авдіївка Донецької області про визнання недійсними рішення від 01 лютого 2010 року №0000012200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 126848,37 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та рішення від 16 червня 2010 року №0000052520 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 183,48 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, прийнятих на підставі акту перевірки №0009/2200/32880626 від 20 січня 2010 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року відповідачем було прийняте спірне рішення. Підставою для ухвалення рішення було порушення позивачем законодавчо встановленого 90-денного терміну розрахунків при виконанні контракту №643/49001590/00459 від 20 травня 2007 року в іноземній валюті, а саме статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Рішення відповідача від 01 лютого 2010 року №0000012200 про застосування фінансових санкцій в розмірі 126848,37 грн. позивач оскаржував у порядку адміністративного узгодження податкового зобов'язання до Державної податкової адміністрації в Донецькій області, однак скарга була залишена без задоволення. За результатами розгляду повторної скарги в порядку апеляційного оскарження ДПА в Донецькій області прийшла до висновку про необхідність додаткового донарахування нашому товариству штрафних (фінансових) санкцій в сумі 183,48 грн. Державною податковою адміністрацією в Донецькій області на підставі акту перевірки №0009/2200/32880626 від 20 січня 2010 року рішенням від 16 червня 2010 №0000052520 застосовано штрафні санкції в сумі 183,48 грн.

Позивач вважає, що вказані рішення відповідача ухвалені за відсутності порушень законодавства з вини позивача з наступних підстав.

Позивач 30 травня 2007 року у місті Санкт-Петербург Російської Федерації уклав контракт №643/49001590/00459 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інгрідієнт» Росія на купівлю на умовах FCA обладнання за відповідною специфікацією. Сума контракту склала 245714,00 євро. Продавець зобовязався у продовж 65 робочих днів виготовити та укомплектувати обладнання відповідно до специфікації, починаючи з дати зарахування на його транзитний валютний рахунок 50% ціни контракту. Позивач зобовязався у пятиденний термін від дня підписання контракту сплатити 50% його ціни, у 25-денний термін 30% ціни контракту, і протягом 5 днів від дня отримання від продавця повідомлення про готовність обладнання до відправки 20% ціни контракту.

31 травня 2007 року позивачем на рахунок Продавця було перераховано 122857,00 євро, що склало 50% ціни контракту, і з цієї дати розпочався перебіг терміну виготовлення та комплектування обладнання за переліком, передбаченим специфікацією до контракту.

21 червня 2007 року позивачем на рахунок продавця було перераховано 73714,20 євро, що складало 30% ціни контракту. Усього авансові платежі станом на 21 червня 2007 року склали 196571,20 євро.

Позивач зазначає, що після виготовлення обладнання та устаткуванні під час його комплектування було встановлено, що отриманий продавцем від постачальника парогенератор за своїми технічними параметрами не задовольняє вимоги до загального комплексу обладнання та устаткування. Для переробки вже виготовлених елементів обладнання під інший парогенератор був потрібен певний час, і за взаємним погодженням термін виконання контракту був подовжений до 120 робочих днів, що було оформлене додатковою угодою від 29 серпня 2007 року.

Оскільки контракт підпав під ознаки імпортних операцій з відкладеним виконанням понад 90 днів, передбачені статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у звязку з необхідністю отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України відповідно до статті 6 Закону, а також враховуючі, що предмет контракту мав ознаки складного технічного виробу, який ще підлягав після доставки покупцю установці, монтажу, налагодженню, гарантійному обслуговуванню і введенню у дію у місті експлуатації, позивач у відповідності до затвердженого Кабінетом Міністрів України Порядку від 6 вересня 2007 року звернувся до Міністерства економіки України і 20 вересня 2007 року до Державної податкової адміністрації України зі зверненнями про надання висновків про віднесення операції по контракту №643/49001590/00459 від 30 травня 2007 року до поставки складних технічних виробів. Звернення були оформлені у відповідності до вимог пунктів 8 та 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2002 року №445.

Міністерство економіки висновок надало, а Державна податкова адміністрація у наданні висновку відмовило, про що повідомило позивача листом від 05 жовтня 2007 року №10018/6/22-5016. Підставою відмови у наданні висновку Державна податкова адміністрація було посилання на те, що за контрактом термін виготовлення обладнання не перевищував 65 робочих днів з моменту першого авансового платежу, а «перенесення термінів поставки в звязку з невиконанням нерезидентом взятих на себе зобовязань по контракту повязаних із поставкою комплектуючих з інших країн, не підлягає під дію Постанови».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Київ від 11 грудня 2007 року по справі №6/197 визнано, що ДПА не довела правомірність розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом позивача від 30 травня 2007 року №643/49001590/00459. Постанова суду набрала законної сили, але до теперішнього часу не виконана державною податковою адміністрацією України.

Таким чином, на думку позивача, він виконав усі передбачені законом процедури з отримання індивідуальної ліцензії на продовження терміну розрахунків в іноземній валюті та використав надані законами можливості для захисту своїх прав і законних інтересів, але з незалежних від нього причин розгляд порушених ним питань не завершений. Тому просив визнати рішення недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача під час розгляду справи проти позову заперечував, зазначивши, що на момент виникнення спірних правовідносин цим підзаконним нормативно-правовим актом була Постанова кабінету Міністраів України від 30 березня 2002 року №445 «Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». 29 грудня 2007 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №1409 «Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями», яка скасувала Постанову №445.

Пунктом 3 Постанови №1409 «Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями» передбачено, що висновок стосовно віднесення операцій резидента до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, та продовження встановлених строків видається Мінекономіки.

Таким чином, на думку відповідача, ДПА України на момент проголошення Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року не мало законодавчо визначеного права надання остаточного висновку щодо доцільності продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

У звязку з вищевикладеним, відповідач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки про наявність порушень, є правомірними, тому податкові рішення скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Авдіївської міської ради Донецької області 30 березня 2004 року (арк. справи 50).

Державна податкова інспекція у місті Авдіївка Донецької області є субєктом владних повноважень та здійснює у даних правовідносинах повноваження, визначені статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» уклав зовнішньоекономічний контракт № 643/49001590/00459 від 30 травня 2007 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгридієнт» на постачання сушильного обладнання. Відповідно до підпункту 4.1 вищевказаного Контракту, обладнання, вказане в специфікації, яка є невід'ємним додатком до Додатку № 1 даного Контракту, повинно бути відвантажено по мірі надходження всієї контрактної суми на розрахунковий рахунок Продавця. Продавець зобов'язується поставити обладнання протягом 55-65 днів з моменту надходження суми визначеної в підпункті 3.1.1 Контракту на рахунок Продавця. Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди №2 та пунктом 3 Додаткової угоди №3 до контракту №643/49001590/00459 від 29 серпня 2007 року, строки поставки обладнання вказані в пункті 4.1 контракту продовжуються до 120 днів (арк. справи 30-36).

Відповідно до Додаткової угоди №3 від 30 травня 2007 року до контракту, сума контракту склала 215734,00 євро.

Продавець зобов'язався у продовж 65 робочих днів виготовити та укомплектувати обладнання відповідно до специфікації, починаючи з дати зарахування на його транзитний валютний рахунок 50% ціни контракту. Позивач зобов'язався у п'ятиденний термін від дня підписання контракту сплатити 50% його ціни, у 25-денний термін від тієї ж дати - 30% ціни контракту, і протягом 5 днів від дня отримання від продавця повідомлення про готовність обладнання до відправки - 20% ціни контракту.

31 травня 2007 року позивачем на рахунок Продавця було перераховано 122 857 євро, що складало 50% ціни контракту, та 21 червня 2007 року - 73714,20 євро, що складало 30% ціни контракту. Усього авансові платежі склали 196571,2 євро.

Граничний термін надходження обладнання становив відповідно 28.08.2007 року та 18.09.2007 року (арк. справи 14).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

06 вересня 2007 року позивач звернувся до Міністерства економіки України, оскільки контракт підпав під ознаки імпортних операцій з відкладеним виконанням понад 90 днів, з метою отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України відповідно до статті 6 вказаного Закону (арк. справи 38).

Згідно висновку Міністерства економіки України від 25 вересня 2007 року №102-41/1717 даний контракт №643/49001590/00459 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інгридиєнт», відноситься до договорів, визначених у статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (арк. справи 39-40).

Відповідно до статті 6 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2002 року № 445 «Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (що діяла на час спірних правовідносин) до операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів поставки складних технічних виробів, відносяться операції з поставки устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з поставки складних технічних виробів, термін виготовлення та транспортування яких перевищує 90 днів.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями» перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями резидентів дозволяється виключно за наявності ліцензії.

Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність остаточного висновку Державної податкової адміністрації України про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Позивач відповідно до чинного законодавства звернувся з заявою від 20 вересня 2007 року (арк. справи 41) до Державної податкової адміністрації України про надання висновку для отримання індивідуальної ліцензії НБУ на продовження строків здійснення розрахунків за Контрактом №643/49001590/00459, до заяви були надані документи, які передбачені пунктом 8 Постанови КМУ №445 (що діяла на час спірних правовідносин).

Державна податкова адміністрація України відмовила позивачу у наданні висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, посилаючись на перенесення термінів поставки в зв'язку з невиконанням нерезидентом взятих на себе зобов'язань по контракту, пов'язаних із поставкою комплектуючих з інших країн, яке не підпадає під дію Постанови №445 (арк. справи 42-43).

Національний банк України відмовив позивачу в наданні індивідуальної ліцензії у звязку з відсутністю висновку ДПА України.

20 січня 2010 року Державною податковою інспекцією у місті Авдіївка Донецької області була проведена виїзна планова перевірка позивача, про що було складено акт №0009/2300/32880626.

За результатами проведеної перевірки було встановлено порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження обладнання по контракту від 30 травня 2007 року №643/49001590/00459 з нерезидентом ТОВ «Інгидієнт», Росія, на суму 196571,20 євро, про що було зазначено в акті перевірки.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення №0000012200 від 01 лютого 2010 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 126848,37 грн. (арк. справи 19).

Рішення відповідача від 01 лютого 2010 року №0000012200 про застосування фінансових санкцій в розмірі 126848,37 грн. позивач оскаржував у порядку адміністративного узгодження податкового зобов'язання до Державної податкової адміністрації в місті Авдіївка, однак скарга була залишена без задоволення (арк. справи 22-24). За результатами розгляду повторної скарги в порядку апеляційного оскарження ДПА в Донецькій області прийшла до висновку про необхідність додаткового донарахування нашому товариству штрафних (фінансових) санкцій в сумі 183,48 грн. (арк. справи 27-29). Державною податковою адміністрацією в Донецькій області на підставі акту перевірки №0009/2200/32880626 від 20 січня 2010 року рішенням від 16 червня 2010 №0000052520 застосовано штрафні санкції в сумі 183,48 грн. (арк. справи 18).

Також позивач оскаржував дії Державної податкової адміністрації України щодо ненадання висновку на продовження строків здійснення розрахунків за Контрактом до окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2007 року визнано, що ДПА України неправомірно відмовила позивачу у наданні висновку та зобов'язано ДПА України надати висновок про продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом позивача від 30 травня 2007 року №643/49001590/00459 (арк. справи 44-49). Вказане рішення залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року та з цього часу набуло законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відсутність вини в порушеннях, виявлених в ході перевірки, з боку позивача в даному випадку підтверджені вищевказаними рішеннями суду та не потребує доказуванню.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд прийшов до висновку, що штрафні (фінансові) санкції до позивача були застосовані відповідачем неправомірно.

На підставі викладеного суд вважає рішення державної податкової інспекції в місті Авдіївка Донецької області №0000012200 від 01 лютого 2010 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 126848,37 грн. та №0000052200 від 16 червня 2010 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 183,48 грн. недійсними.

Згідно зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» до Державної податкової інспекції в місті Авдіївка Донецької області про визнання недійсними рішення від 01 лютого 2010 року №0000012200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 126848,37 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та рішення від 16 червня 2010 року №0000052520 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 183,48 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, прийнятих на підставі акту перевірки №0009/2200/32880626 від 20 січня 2010 року задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції в місті Авдіївка Донецької області від 01 лютого 2010 року №0000012200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 126848,37 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції в місті Авдіївка Донецької області від 16 червня 2010 року №0000052520 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 183,48 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. (три гривні, 40 коп.).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 19 серпня 2010 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 25 серпня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.