Постанова № 10898921, 16.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2010 р. справа № 2а-15628/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка

до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання дій Макіївської обєднаної державної податкової інспекції по зарахуванню в погашення пені з податку на додану вартість суми 91471 грн. 04 коп. та по зарахуванню коштів у розмірі 518223 грн. 91 коп. в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років протиправними, визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції № 0000091602/0 від 6 травня 2010 року на суму 344438 грн. 81 коп., спонукання Макіївську обєднану державну податкову інспекцію до виключення із картки особового рахунку з податку на додану вартість платника податків: суми 518223 грн. 91 коп., що направлена в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років та направити її на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних періодах у березні 2010 року; суми 91 471 грн. 04 коп., що направлена в рахунок погашення пені та направити її на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних періодах у березні 2010 року.

за участю представників сторін:

від позивача: Гладкової Л.М. за дов. від 4 січня 2010 року

від відповідача: Колосової Ж.Ю. за дов. від 11 січня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Макіїввугілля» заявлено позов до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій Макіївської обєднаної державної податкової інспекції по зарахуванню в погашення пені з податку на додану вартість суми 91471 грн. 04 коп. та по зарахуванню коштів у розмірі 518223 грн. 91 коп. в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років протиправними, визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції № 0000091602/0 від 6 травня 2010 року на суму 344438 грн. 81 коп., спонукання Макіївську обєднану державну податкову інспекцію до виключення із картки особового рахунку з податку на додану вартість платника податків: суми 518223 грн. 91 коп., що направлена в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років та направити її на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних періодах у березні 2010 року; суми 91 471 грн. 04 коп., що направлена в рахунок погашення пені та направити її на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних періодах у березні 2010 року.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати дії Макіївської обєднаної державної податкової інспекції по зарахуванню в погашення пені з податку на додану вартість суми 91471 грн. 04 коп. та по зарахуванню коштів у розмірі 518223 грн. 91 коп. в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років протиправними, спонукати Макіївську обєднану державну податкову інспекцію виключити із картки особового рахунку з податку на додану вартість платника податків: суми 518223 грн. 91 коп., що направлена в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років та направити її на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних періодах у березні 2010 року; суми 91 471 грн. 04 коп., що направлена в рахунок погашення пені та направити її на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних періодах у березні 2010 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що кошти, які були перераховані ним платіжним дорученням № 142 від 31 березня 2010 року по строку платежу 30 березня 2010 року на суму 9929000 грн. 00 коп. відповідачем були спрямовані на погашення суми самостійно визначених податкових зобовязань з податку на додану вартість за січень 2010 року у розмірі 3489836 грн. 00 коп. та за лютий 2010 року у розмірі 5829 469 грн. 05 коп., а також на погашення пені в розмірі 91471 грн. 04 коп. та на зменшення суми недоїмки минулих років згідно рішення органу державної податкової служби на відстрочення по мировій угоді ЗУ-784-14 від 30 червня 1999 року № 22/39 на суму 518223 грн. 91 коп. Позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для перерахування коштів по зазначеному платіжному дорученню на погашення пені в розмірі 91471 грн. 04 коп. та на зменшення суми недоїмки минулих років згідно рішення органу державної податкової служби на відстрочення по мировій угоді ЗУ-784-14 від 30 червня 1999 року № 22/39 на суму 518223 грн. 91 коп., оскільки позивач не сплачував кошти в погашення цього боргу та не отримував повідомлення про наявність боргу. Крім того, з посиланням на норми підпункту 16.3.3. пункту 16.3. статті 16, підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, позивач вважає, що у відповідача відсутні встановлені законом повноваження щодо зміни призначення платежу та самостійного зарахування сплачених сум у рахунок погашення податкового боргу або тих зобовязань, які не вказані в призначенні платежу.

Крім того, позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо зменшення суми недоїмки минулих років згідно рішення органу державної податкової служби на відстрочення по мировій угоді ЗУ-784-14 від 30 червня 1999 року № 22/39 на суму 518223 грн. 91 коп., оскільки позивач не є правонаступником прав і обовязків щодо сплати податкових зобовязань або податкового боргу Державного підприємства «Донецька вугільна коксівна компанія», яке реорганізовано згідно із наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 травня 2005 року № 238 «Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» шляхом виділення відокремлених підрозділів і приєднання їх до підприємства позивача без прийняття податковим органом рішення про застосування солідарної відповідальності, що підтверджується також постановою Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2007 року у справі № 41/403а за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000422330/0 від 10 листопада 2006 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що розподіл сплаченої суми на погашення податкового боргу та пені здійснено у відповідності до норм підпункту 16.3.3. пункту 16.3. статті 16, пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 року за № 522/7843.

Крім того, відповідач у своїх запереченнях погоджується з позицією позивача стосовно обставин, встановлених постановою Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2007 року у справі № 41/403а, однак зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2008 року по справі 2-н-18/08 за заявою Державного підприємства «Макіїввугілля» про перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 6 березня 2006 року по справі 22/39 за нововиявленими обставинами, встановлена наявність податкової заборгованості минулих періодів за Державним підприємством «Макіїввугілля» у сумі 14202554 грн. 51 коп., яка прийнята з урахуванням постанови Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2007 року у справі № 41/403а, тому вважає, що податковим органом правомірно зменшено податкову заборгованість минулих періодів з податку на додану вартість на суму 518223 грн. 91 коп.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Макіїввугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради 29 квітня 2003 року, включене до ЄДРПОУ за номером 32442295, перебуває на обліку в Макіївській обєднаній державній податковій інспекції з 15 травня 2003 року (арк. справи 12 27).

У відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з абзацом «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1. статті 5 даного Закону податкові декларації з податку на додану вартість подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Позивачем до податкового органу була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року від 19 березня 2010 року, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5874 917 грн. 00 коп. (арк. справи 10, 11).

31 березня 2010 року платіжним дорученням № 142 від 31 березня 2010 року з призначенням платежу «ПДВ по строку 30 березня 2010 року» позивачем сплачено за наведеною податкової декларацією кошти у розмірі 9929000 грн. 00 коп.

6 травня 2010 року Макіївською обєднаною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість по деклараціям за січень-лютий 2010 року позивача наслідки якої викладені в акті перевірки № 3700/15/32442295 (арк. справи 7, 8). На підставі зазначеного акту керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення рішення від 6 травня 2010 року № 0000091602/0, яким до позивача застосовані штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 931 930 грн. 51 коп. на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181 за не сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Разом з тим, згідно розрахунку фінансових санкцій (додаток №1 до акту перевірки) (арк. справи 8), податковим органом суму 3489836 грн. 00 коп. направлено на погашення зобовязань по декларації за січень 2010 року, суму 5829469 грн. 05 коп. - на погашення зобовязань по декларації за лютий 2010 року.

Залишок суми по платіжному дорученню № 142 від 31 березня 2010 року на суму 9929000 грн. 00 коп. зараховано податковим органом в наступному порядку:

91471 грн. 04 коп. - у погашення пені (стаття 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»);

518223 грн. 91 коп. зменшено недоїмки минулих років за рішенням органу державної податкової служби по мировій угоді ЗУ 784-14 від 30 червня 1999 року № 22/39.

Розподіл цього залишку, з урахуванням уточнених позовних вимог, є предметом оскарження в даній справі.

Державне підприємство «Макіїввугілля», яке є субєктом спірних правовідносин, здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості України № 7 від 13 січня 2006 року, відповідно до пункту 3 якого, позивач є правонаступником прав та обовязків виділених зі складу Державних підприємств «Донецька вугільна коксівна компанія» та «Донецька вугільна енергетична компанія» відокремлених підрозділів згідно розподільчих балансів, на підставі наказів Міністерства палива та енергетики України № 238 від 26 травня 2005 року «Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» та № 237 від 26 травня 2005 року «Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (арк. справи 12 25).

Постановою Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2007 року по справі 41/403а за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000422330/0 від 10 листопада 2006 року, яка міститься в матеріалах справи (арк. справи 67 69) встановлено, що реорганізація ДП «Донецька вугільна коксівна компанія», відповідно до наказу Мінпаливенерго № 238 від 26 травня 2005 року, відбувалася шляхом виділення з її складу відповідних відокремлених підрозділів без ліквідації платника податків, який реорганізується (ДП «Донецька вугільна коксівна компанія») та без прийняття податковим органом рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності у відповідності до підпункту 13.1.2. пункту 13.1. статті 13 Закону № 2181.

Тобто, судом в даній справі встановлено неправомірність розподілу податкових зобовязань відповідно до норм Закону № 2181 та неправомірність будь-якої передачі податкового боргу від ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» до ДП «Макіїввугілля».

Суд не приймає посилання позивача на дану постанову, як доказ відсутності боргу минулих років, оскільки предметом доказування в даній справі був факт правонаступництва прав та обовязків ДП «Макіїввугілля» від ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» в частині сплати податкових зобовязань ДП «Макіїввугілля». Наявність податкової заборгованості в картці особового рахунку з податку на додану вартість ДП «Макіїввугілля» не було предметом дослідження в даній справі, отже, виходячи лише з самого факту правонаступництва, неможливо встановити наявність боргу в картках особового рахунку податника податків.

Постановою Господарського суду Донецької області від 6 березня 2006 року по справі № 22/39, яка також міститься в матеріалах справи (арк. справи 71), задоволено позов Державної податкової інспекції у м. Макіївці до ДП «Макіїввугілля» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 33692469 грн. 57 коп. та з податку на прибуток у розмірі 8690362 грн. 92 коп.

Зазначена постанова за заявою ДП «Макіїввугілля» була переглянута за нововиявленими обставинами.

Новоявленими обставинами в даній справі є факти, встановлені постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2008 року у справі № 22-а-7393/08 за позовом ДП «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про зобовязання виключити із картки особового рахунку позивача, як платника податків податок на додану вартість у сумі 19489915 грн. 06 коп. та податок на прибуток у сумі 10052912 грн. 19 коп. (арк. справи 72, 73).

Зазначеною постановою відмовлено ДП «Макіїввугілля» в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що судом встановлено відсутність в обліковій картці платника податків сум, заявлених до виключення. Так, в постанові зазначено, що заявлена до виключення з облікових карток сума боргу в облікових картках не рахується, оскільки даний податковий борг стягнутий за рішенням Господарського суду Донецької області від 6 березня 2006 року по справі № 22/39, виконання якого відстрочено ухвалою від 17 грудня 2007 року. Під час апеляційного провадження податковим органом на вимогу суду надані зворотній бік облікової картки платника податків по податку на додану вартість та по податку на прибуток, які посвідчують факт виключення даних сум з обліку та реєстрацію їх у журналі реєстрації наданих відстрочок та розстрочок. Огляд особових рахунків платника податку не утримує в собі сум, які заявлені до виключення.

З урахуванням обставин, встановлених постановами Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2008 року у справі № 22-а-7393/08, Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року по справі № 2-н-18/08 скасована постанова Господарського суду Донецької області від 6 березня 2006 року по справі № 22/39, позов Державної податкової інспекції у м. Макіївці задоволено частково, а саме, стягнуто з ДП «Макіїввугілля» податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 14202557 грн. 51 коп., в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 19489915 грн. 06 коп. та з податку на прибуток у розмірі 8690362 грн. 92 коп. відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2009 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року по справі по справі № 2-н-18/08 залишена без змін.

Отже, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року по справі по справі № 2-н-18/08, виходячи з приписів частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, є такою, що набрала законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, встановлених наведеними рішеннями судів, які згідно із частиною 1 статті 72 КАС України, мають приюдиційне значення для суду при вирішенні справи, суд приходить до висновку, що у позивача є в наявності податкова заборгованість з податку на додану вартість в сумі 14202554 грн. 51 коп., яка стягнута з ДП «Макіїввугілля» в судовому порядку.

Зі зворотного боку облікової картки ДП «Макіїввугілля» з податку на додану вартість, який містить в матеріалах справи (арк. справи 66) вбачається, що відповідачем зараховано суму коштів по платіжному дорученню № 142 від 31 травня 2010 року на суму 9929000 грн. 00 коп. в погашення податкового боргу в наступних напрямках:

91471 грн. 04 коп. - у погашення пені (стаття 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»);

518223 грн. 91 коп. зменшено недоїмки минулих років за рішенням органу державної податкової служби по мировій угоді ЗУ 784-14 від 30 червня 1999 року № 22/39.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Суму коштів у розмірі 91471 грн. 04 коп. спрямовано на погашення пені в результаті розподілу (ст. 16 ЗК № 2181), кошти у розмірі 518223 грн. 91 коп. - на зменшення недоїмки минулих років за рішенням органу державної податкової служби по мировій угоді ЗУ 784-14 від 30 червня 1999 року № 22/39, у відповідності до пункту 7.7. статті 7 Закону № 2181, згідно із якою, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до пункту 1.2 частини 1 статті 1 Закону № 2181, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 частини 1 статті 1 Закону № 2181, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Отже, поняття податкового зобов'язання охоплюється поняттям «податкового боргу (недоїмка)», яке в свою чергу може бути або самостійно узгодженим платником податків або узгодженим в адміністративному чи судовому порядку.

Дослідити порядок узгодження податкових зобовязань у розмірі 14202554 грн. 51 коп. не видається можливим, оскільки декларації, податкові повідомлення-рішення, інші докази щодо узгодження податкових зобовязань в матеріалах справи відсутні.

Як встановлено судом, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2008 року у справі № 22-а-7393/08 стягнуто з ДП «Макіїввугілля» податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 14202557 грн. 51 коп.

Згідно частини 1 статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Стаття 257 КАС України визначає порядок виконання судових рішень в адміністративних справах. Так, відповідно до частин 2, 4 статті 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно преамбули Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону № 606, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На стадії виконання судового рішення, як завершальної стадії судового провадження, застосовуються заходи примусового виконання рішень, передбачені, статтею 4 Закону № 606, зокрема - звернення стягнення на майно боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні, інші заходи, передбачені рішенням.

Закон № 2181, в свою чергу, є спеціальним законом з питань оподаткування, нормами якого встановлений перелік певних заходів, які можуть самостійно вживатися податковим органом з метою погашення податкового боргу застосування податкової застави, арешт та реалізація активів тощо.

З аналізу зазначених норм вбачається, що заходи превентивного характеру, встановлені Законом № 606 та Законом № 2181 чітко відрізняються між собою тим, що вони застосовуються в залежності від того, в якому режимі знаходиться заборгованість.

Отже, виконання рішення суду шляхом звернення до органів виконавчої служби є одним із засобів погашення боргу, як завершальної стадії судового провадження та примусового виконання рішення, у відповідності до Закону № 606. Саме він повинен застосовуватися у випадку невиконання рішення суду в добровільному порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що пункт 7.7. статті 7 Закону № 2181, яким встановлено погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань, не є засобом виконання судового рішення, отже не може бути застосований податковим органом на стадій виконання судового рішення, як засіб його виконання, оскільки є заходом погашення податкового боргу, що вживається виключно податковим органом, який не наділені повноваженнями державного виконавця .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на стадії виконання судового рішення, повинні застосовуватись саме заходи виконання судового рішення, встановлені нормами Закону № 606, як загальні правила виконання всіх судових рішень, а не норми спеціального Закону № 2181 з питань оподаткування. У звязку з цим, податковим органом неправомірно спрямовано суму коштів у розмірі 91471 грн. 04 коп. на погашення пені в результаті розподілу та суму коштів у розмірі 518223 грн. 91 коп. - на зменшення недоїмки минулих років за рішенням органу державної податкової служби по мировій угоді ЗУ 784-14 від 30 червня 1999 року № 22/39, у відповідності до пункту 7.7. статті 7 Закону № 2181.

Крім того, у зворотному боці облікової картки платника податків операція погашення пені у розмірі 91471 грн. 04 коп. відображена як: «погашення пені в результаті розподілу (ст. 16 ЗК № 2181) невизначений документ № з … по на платіжне доручення № 142 від 31 травня 2010 року». Тобто, погашення пені спрямовано на невизначений документ, за яким взагалі неможливо встановити, яку саме частину податкового боргу було погашено. Ця операція взагалі не відповідає змісту пункту 7.7. статті 7 Закону № 2181, яким встановлено погашення податкового боргу, під яким розуміється або самостійно узгоджене податкове зобов'язання або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку (пункт 1.3 частини 1 статті 1 Закону № 2181).

Операція зменшення недоїмки у розмірі 518223 грн. 91 коп. (254168 грн. 68 коп. та 264055 грн. 39 коп.) у зворотному боці облікової картки платника податків відображена як: «зменшено недоїмки минулих років. Рішення керівника органу державної податкової служби на відстрочення/розстрочення по мировій угоді ЗУ 784-14 від 30 червня 1999 року № 22/39 по платіжному дорученню № 142 від 31 березня 2010 року».

Як встановлено судом, постанова Господарського суду Донецької області від 6 березня 2006 року по справі № 22/39, якою стягнуто з ДП «Макіїввугілля» суму боргу з податку на додану вартість у розмірі 33692469 грн. 57 коп., виконання якої розстрочено в подальшому ухвалою суду від 17 грудня 2007 року, скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2008 року у справі № 22-а-7393/08.

Таким чином, постанова Господарського суду Донецької області від 6 березня 2006 року по справі № 22/39, у відповідності до приписів статей 254, 255, 257 КАС України, не підлягає виконанню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом, всупереч відсутності підстав, встановлених статтями 254, 255, 257 КАС України, для виконання судового рішення, кошти у розмірі 518223 грн. 91 коп. спрямував на погашення податкового боргу у розмірі 33692469 грн. 57 коп., стягнутого скасованим в подальшому рішенням суду, в той час, як фактична сума боргу з податку на додану вартість ДП «Макіїввугілля» становить 14202557 грн. 51 коп., яка стягнута за іншим рішенням суду - постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року по справі по справі № 2-н-18/08.

Наведене спростовує твердження відповідача про те, що кошти у розмірі 518223 грн. 91 коп. спрямовані на погашення податкового боргу минулих періодів, стягнутого постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року по справі по справі № 2-н-18/08.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірності спрямування суми коштів, які сплачені платіжним дорученням № 142 від 31 березня 2010 року на суму 9929000 грн. 00 коп. на погашення пені у розмірі 91471 грн. 04 коп. та на зменшення недоїмки минулих років за рішенням органу державної податкової служби по мировій угоді ЗУ 784-14 від 30 червня 1999 року № 22/39 у розмірі 518223 грн. 91 коп. на підставі підпункту 7.7. статті 7 Закону № 2181, у звязку з чим позовні вимоги в частині спонукання відповідача до виключення із картки особового рахунку з податку на додану вартість платника податків спірних сум підлягають задоволенню.

Як вже було зазначено, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 142 від 31 березня 2010 року позивач сплачував податкові зобовязання, самостійно визначені ним у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року від 19 березня 2010 року, про що свідчить призначення платежу, вказане в платіжному дорученні «ПДВ по строку 30 березня 2010 року». Між тим, зазначеною декларацією задекларовані податкові зобовязання у розмірі 5874 917 грн. 00 коп.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем надано банку повну інформацію про платіж та документ, на підставі якого здійснюється перерахування коштів отримувачу (декларація за лютий 2010 року), проте, оскільки за цим документом позивач повинен сплатити не 9929000 грн. 00 коп., як це зазначено в платіжному дорученні, а 5874 917 грн. 00 коп., позивачем не надана повна інформація про платіж в частині його залишку 4054083 грн. 00 коп.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123встановлений порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) (далі Інструкція № 276).

Зазначеною Інструкцією врегульований процес повернення помилково та/або надміру сплачених податків, який передбачає подання заяви платника, складеної в довільній формі, до податкової інспекції за місцем його перебування на податковому обліку. Згідно з пунктом 7.1 Інструкції № 276, заяву на повернення сум помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами, може бути подано не пізніше 1095-го дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Разом із тим, пунктом 6 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 3 лютого 2005 року № 58/78/22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2005 року за № 247/10527(далі Порядок № 58/78/22) конкретизовано, що обов'язковим реквізитом такої заяви є визначення платником податку напрямків зарахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені, зокрема:

на погашення податкового зобов'язання (податкового боргу) щодо інших податків, зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби, незалежно від виду бюджету, щодо якого обліковується такий борг.

Суд зазначає, що при визначення напрямку зарахування коштів податкових переплат ініціатива в кожному конкретному випадку має виходити саме від платника податків і втілюватися в обов'язковому поданні заяви про таке повернення. Без подання заяви, але після подання в установлені строки річної декларації про майновий стан і доходи, відбувається лише повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб. За відсутності такої заяви платника, орган державної податкової служби вирішує питання про списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в особових рахунках платників понад 1095 днів без руху (тобто відсутні зменшення і нарахування податкових зобов'язань або сплата), у встановленому законом порядку (п. 7.3 Інструкції № 276).

Заява про визначення платником податку напрямків зарахування надміру сплачених коштів, надана позивачем у відповідності до вимог Порядку № 58/78/22, в матеріалах справи відсутня.

З урахуванням того, що податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу і заява визначення платником податку напрямків зарахування сплачених коштів у розмірі 518223 грн. 91 коп. та у розмірі 91471 грн. 04 коп., позовні вимоги щодо направлення зазначених коштів на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість в наступних періодах у березня 2010 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій Макіївської обєднаної державної податкової інспекції по зарахуванню в погашення пені з податку на додану вартість суми 91471 грн. 04 коп. та по зарахуванню коштів у розмірі 518223 грн. 91 коп. в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років протиправними, спонукання Макіївську обєднану державну податкову інспекцію до виключення із картки особового рахунку з податку на додану вартість платника податків: суми 518223 грн. 91 коп., що направлена в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років та направити її на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних періодах у березні 2010 року; суми 91 471 грн. 04 коп., що направлена в рахунок погашення пені та направити її на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних періодах у березні 2010 року задовольнити частково.

Визнати дії Макіївської обєднаної державної податкової інспекції по зарахуванню в погашення пені з податку на додану вартість суми 91471 грн. 04 коп. та по зарахуванню коштів у розмірі 518223 грн. 91 коп. в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років протиправними.

Спонукати Макіївську обєднану державну податкову інспекцію виключити із картки особового рахунку з податку на додану вартість платника податків: суми 518223 грн. 91 коп., що направлена в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років.

Спонукати Макіївську обєднану державну податкову інспекцію виключити із картки особового рахунку з податку на додану вартість платника податків суми 91 471 грн. 04 коп., що направлена в рахунок погашення пені.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 серпня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 20 серпня 2010 року.

Суддя Абдукадирова К.Е.