Постанова № 10897655, 21.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2010 р. справа № 2а-12558/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10год.15хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Мозгової Н. А.

при секретаріСметана М.В.

за участю представника позивача Кравченко Т.О.

за участю представника відповідача Дацко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до Контрольно ревізійного управління в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Виконавчий комітет Маріупольської міської ради, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 26.03.2010 року № 05-08-08-15/2836 в частині прийняття всіх необхідних заходів для забезпечення повного відшкодування порушень фінансово-бюджетної дисципліни, а саме: здійснення зменшення бюджетних асигнувань за загальним фондом КФКВ 250344 на суму 908800грн., по здійсненим видаткам за КВЕК 2420 для забезпечення правоохоронної діяльності, які не відносяться до видатків місцевих бюджетів та провадяться за рахунок коштів Державного бюджету.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Контрольно ревізійним управлінням в Донецькій області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Виконавчого комітету Маріупольської міської ради за період з 01.05.2005 року по 01.02.2010 рік, за результатами якої був складений акт № 08-13/010 від 26.02.2010 року, де виявлені порушення фінансово-господарської дисципліни та на підставі якого прийнято спірну вимогу № 05-08-08-15/2836 від 26.03.2010 року, якою позивача було зобов'язано здійснити зменшення бюджетних асигнувань за загальним фондом КФК 250344 на суму 908800грн., по здійсненим видаткам за КВЕК 2420 для забезпечення правоохоронної діяльності, які не відносяться до видатків місцевих бюджетів та провадяться за рахунок коштів Державного бюджету. Позивач вважає висновки відповідача необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства тому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно ревізійного управління в Донецькій області № 05-08-08-15/2836 від 26.03.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у ході розгляду справи надав до судового засідання заперечення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає що вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими з наступних підстав:

Зазначені у позові бюджетні програми затверджувались рішенням районної ради відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, проте відповідно до ч. 2 ст. 4 та ч. 2 розділу VI “Прикінцевих положень ”Бюджетного кодексу України при здійснені бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу та Закону України про Державний бюджет, при цьому з моменту набрання чинності Бюджетним кодексом інші нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, що не суперечить йому.

Відповідно до ст.ст. 83, 87 Бюджетного кодексу України видатки на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави, захист населення від надзвичайних ситуацій, виконавчу владу, національну оборону, судову владу здійснюється з Державного бюджету України.

Видатки на забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України є видатками Державного бюджету України які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню.

При цьому зазначив, що видатки які здійснені в ході реалізації програми "Правопорядок" в 2009р., а саме придбання автомобілів та компьютерної техніки є фактично видатками на утримання Маріупольського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області відповідно, що відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України повинно фінансуватися за рахунок Державного бюджету України. Відповідно до ст. 24 Закону України “Про міліцію” видатки на утримання міліції визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансується з державного бюджету України.

Таким чином, планування та здійснення видатків, які відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України повинні фінансуватися за рахунок Державного бюджету України є порушенням ст. 85 зазначеного Кодексу та відповідно до ст. 50 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 44 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік”, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України та ст. 41 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” кваліфікується як нецільове використання бюджетних коштів.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у зв'язку з наступними підставами.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Результати ревізії викладаються в акті.

Підстави та порядок проведення планової виїзної ревізії регулюються ст. 11 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в України”, відповідно до якої плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік. Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів.

Відповідно до п.1 статті 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в України” державній контрольноревізійній службі надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради є органом місцевого самоврядування, включена до ЄДРПОУ за номером 04052784.

Контрольно ревізійним управлінням в Донецькій області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Виконавчого комітету Маріупольської міської ради за період з 01.05.2005 року по 01.02.2010 рік, за результатами якої був складений акт № 08-13/010 від 26.02.2010 року, де виявлені порушення фінансово-господарської дисципліни та на підставі якого прийнято спірну вимогу № 05-08-08-15/2836 від 26.03.2010 року, якою позивача було зобов'язано здійснити зменшення бюджетних асигнувань за загальним фондом КФК 250344 на суму 908800грн., по здійсненим видаткам за КВЕК 2420 для забезпечення правоохоронної діяльності, які не відносяться до видатків місцевих бюджетів та провадяться за рахунок коштів Державного бюджету.

Відповідно до п.7 статті 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу” Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Позивач оскаржує законність та обґрунтованість предявленої Контрольно-ревізійним управлінням вимоги в частині прийняття всіх необхідних заходів для забезпечення повного відшкодування порушень фінансово-бюджетної дисципліни, а саме: здійснення зменшення бюджетних асигнувань за загальним фондом КФК 250344 на суму 908800грн., по здійсненим видаткам за КВЕК 2420 для забезпечення правоохоронної діяльності, які не відносяться до видатків місцевих бюджетів та провадяться за рахунок коштів Державного бюджету.

Судом встановлено, що бюджетна програма "Правопорядок" затверджувалась Рішенням Маріупольської міської ради відповідно до ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". На виконання зазначеної програми позивачем перераховані кошти на забезпечення правоохоронної діяльності (організаційне забезпечення боротьбу зі злочинністю, захист життя, здоров'я, честі і гідності особи, її майна від злочинних посягань;протидія організованій злочинності і корупції; зниження кримінального тиску на економічні відносини; мінімізація злочинного впливу на неповнолітніх і молодіжне середовище, запобігання поширенню наркоманії, пияцтва та алкоголізму; протидія рецидивній злочинності; охорона громадського порядку; забезпечення безаварійності дорожнього руху; захист державних економічних інтересів; захист національної державності, боротьба з тероризмом та екстремізмом тощо) Маріупольському міському управлінню ГУ УМВС України в Донецькій області, управлінню Державної автомобільної інспекції в Донецькій області, управлінню Служби безпеки України в Донецькій області.

Згідно статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 10 даного Закону визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 143 Конституції України, п. 16 ч.1 ст. 43 цього Закону, визначена виключна компетенція районних і обласних рад.

Пунктом 4 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено термін бюджетна програма - систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Таким чином, завдання бюджетної програми відображає визначені у рішенні відповідної ради конкретні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання бюджетної програми протягом відповідного бюджетного періоду.

Стаття 7 Бюджетного кодексу України визначає принципи бюджетної системи України, а саме, бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на такому принципі: принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями (п. 8 ч. 1 ст. 7).

Згідно статті 64 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад.

В рішеннях Маріупольської міської ради про міський бюджет на відповідні роки та про затвердження комплексної програми профілактики злочинності в м. Маріуполі на 2008-2010роки "Правопорядок" були передбачені бюджетні призначення для здійснення відповідних видатків по коду функціональної класифікації видатків “Субвенція з місцевого бюджету Державному бюджету на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів”. При цьому діючим законодавством не передбачено, що виконавцем програм соціально-економічного та культурного розвитку, затверджених місцевою радою, не може бути орган державної влади, установа, яка утримується за рахунок коштів Державного бюджету.

Відповідно до п. 37 ст. 2 Бюджетного кодексу України субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначені обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на програми, затверджені відповідною радою. Ці видатки визначаються функціями органів місцевого самоврядування, пов'язаними з виконанням власних повноважень органів місцевого самоврядування, і фінансуються за рахунок доходів, тобто не фінансуються за рахунок міжбюджетних трансфертів.

В акті та вимозі відповідача зазначено, що за рахунок коштів місцевого бюджету були заплановані та здійснені видатки, що не відносяться до видатків місцевих бюджетів та проводяться за рахунок коштів Державного бюджету України, чим порушено статті 83, 85, 87 Бюджетного кодексу України та Закону України “Про Державний бюджет на відповідні роки”. Проте статтею 70 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено статтями 88-91 цього Кодексу, зокрема інші програми, затверджені відповідною радою згідно із законом, відповідно, як вже було зазначено, це п. 15 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України.

Виходячи із наведеного, головний розпорядник коштів затверджує виконавцям бюджетних програм кошторис, план асигнувань із загального фонду бюджету та план використання бюджетних коштів у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ". Кошти на виконання зазначених програм виділяються з відповідного місцевого бюджету на рахунки виконавців цих програм, відкриті в органах Державного казначейства.

За приписами ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно п. 10 цієї ж статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

При цьому слід зазначити, що рішення Маріупольської міської ради про затвердження програми “Правопорядок - 2008-2010роки”, у встановленому законом порядку не були оскаржені та скасовані, або визнані недійсними у судовому порядку.

В акті ревізії відповідач підтверджує, що позивачем кошти витрачені на КФКВ 250344 „Субвенція з місцевого бюджету державному бюджету на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів” КЕКВ 2420 „Капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів”, що свідчить про те, що кошти позивачем були витрачені на цілі, визначені бюджетними призначеннями і в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Що стосується висновку про нецільове використання бюджетних коштів, то позивач зазначає, що відповідно до статі 119 Бюджетного кодексу України, нецільовим використанням бюджетних коштів є витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису.

Пунктом 3 Порядку забезпечення органами державної контрольно-ревізійної служби повернення коштів державного і місцевих бюджетів та державних цільових фондів, використаних підприємствами, установами й організаціями не за цільовим призначенням, та/або не повернутих бюджетам чи фондам позик і кредитів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2000 № 275, визначені дії, які кваліфікуються як нецільове використання бюджетних коштів, зокрема, (якщо зазначене нижче не дозволено нормативно-правовими актами або не обумовлено окремо при виділенні коштів): направлення бюджетних коштів на банківські депозити, придбання різноманітних активів (валюти, цінних паперів, іншого майна) з метою отримання прибутків та/або наступного продажу; здійснення за рахунок бюджетних коштів внесків у статутний фонд іншої юридичної особи чи надання їй благодійної допомоги; використання коштів, що мали цільове спрямування, з іншою метою; витрачання бюджетних коштів за відсутності первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій; використання бюджетних коштів понад установлені нормативи.

Позивачем при фінансуванні вищезазначених програм жодної з викладених вище дій не було здійснено, а розрахунки на фінансування вищезазначеної Програми проводились в рамках виділених асигнувань по КФКВ 250344 (субвенція з місцевого бюджету державному бюджету на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів).

Таким чином, суд вважає, що вимога Контрольно ревізійного управління в Донецькій області від 26.03.2010 року № 05-08-08-15/2836 в частині прийняття всіх необхідних заходів для забезпечення повного відшкодування порушень фінансово-бюджетної дисципліни, а саме: здійснення зменшення бюджетних асигнувань за загальним фондом КФК 250344 на суму 908800грн., по здійсненим видаткам за КВЕК 2420 для забезпечення правоохоронної діяльності, які не відносяться до видатків місцевих бюджетів та провадяться за рахунок коштів Державного бюджету є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до Контрольно ревізійного управління в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно ревізійного управління в Донецькій області від 26.03.2010 року № 05-08-08-15/2836 в частині прийняття всіх необхідних заходів для забезпечення повного відшкодування порушень фінансово-бюджетної дисципліни, а саме: здійснення зменшення бюджетних асигнувань за загальним фондом КФКВ 250344 на суму 908800грн., по здійсненим видаткам за КВЕК 2420 для забезпечення правоохоронної діяльності, які не відносяться до видатків місцевих бюджетів та провадяться за рахунок коштів Державного бюджету.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 21.07.2010р. в присутності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. У разі, якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Повний текст постанови у відповідності з ч.3 ст.160 КАС України виготовлений та підписаний 26.07.2010 року.

Суддя Мозговая Н. А.