Постанова № 10895784, 14.07.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2010 року <Текст >Справа № 2а-2246/10/0870

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод вентиляційного обладнання», м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя,

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Сотнікова В.В. (довіреність від 17.05.2010)

Миргородський О.В. (довіреність від 14.03.2008)

від відповідача Завгородня О.Г. (довіреність № 19118/10 від 12.07.2010)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод вентиляційного обладнання» (надалі ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання» або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (надалі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя або відповідача) про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 30867, 00 грн., в тому числі 20578, 00 грн. основного платежу та 10 289,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою суду від 20.04.2010 відкрито провадження у адміністративній справі №2а-2246/10/0870, та призначений судовий розгляд на 18.05.2010. Розгляд справи переносився на 31.05.2010. Розгляд справи відкладався до 17.06.2010.

17.06.2010 за письмовим клопотанням відповідача провадження у справі зупинено, про що винесено ухвалу суду.

Ухвалою суду від 18.06.2010 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 14.07.2010.

У судовому засіданні 14.07.2010 судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, разом з тим оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, під час судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позові, просять їх задовольнити у повному обсязі. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, зазначають, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в період з 01.12.2009 по 15.02.2010 проводилася планова виїзна перевірка ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами проведеної перевірки складено акт № 20/23-508/33211133 від 22.02.2010, у якому зазначено, що позивачем порушено приписи Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством занижено чисту суму податкового зобовязання податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 20578, 00 грн.

На підставі матеріалів перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432305/0 від 16.03.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 30867, 00 грн., в тому числі 20578, 00 грн. основного платежу та 10 289,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив та надав суду письмові заперечення, зокрема зазначив, що в ході проведення перевірки ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання» встановлено порушення п.1.7 ст. 1, п.п. 4.5.1 п.4.5 ст.4 п.п 7.2.3 п.7.2.6 п.7.2 та п.п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.8 ст. 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і надання».

Вважає спірне рішення правомірним та просить відмовити ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання» є юридичною особою та платником податку на додану вартість.

У період з 01.12.2009 по 15.02.2010 працівниками ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 20/23-508/33211133 від 22.02.2010, яким встановлено порушення п.1.7 ст. 1, п.п. 4.5.1 п.4.5 ст.4 п.п 7.2.3 п.7.2.6 п.7.2 та п.п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.8 ст. 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і надання», а саме: підприємством занижено суму податкового зобовязання податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 20578, 00 грн.

На підставі матеріалів перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432305/0 від 16.03.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 30867, 00 грн., в тому числі 20578, 00 грн. основного платежу та 10 289,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання» звернулося із позовом до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання його протиправним.

Розглянувши матеріали справи та надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, зважаючи на наступне:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як свідчать матеріали справи ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання» є виробником вентиляційного обладнання.

Позивачем було придбано у ТОВ „ГСС" сталь 1.20x1000x0 у кількості 3,04 тони на суму 18490,50 грн. без врахування ПДВ та сталь 1.00x1000x0 у кількості 7,3 тони на суму 44401.52 грн. без врахування ПДВ (загальна сума 75470,42 грн. у тому числі ПДВ 12578,40 грн.) ТОВ „ГСС" було виписано відповідну податкову накладну № 9 від 31.03.2009 на 75470.42 грн. у тому числі ПДВ 12578.40 грн. В березні позивач включив суму ПДВ 12578,40 грн. до податкового кредиту на підставі пп.7.4.1.п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

В акті перевірки зазначено, що згідно бази даних „Облік платників податків" ТОВ „ГСС" (код 32122616) знаходиться на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Також, ні одним із підпунктів, пунктів та статей Закону №168/97, що перелічені в Акті (п.1.7. ст.1., пп. 7.2.3, 7.2.6. п. 7.2. та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість"), які порушені позивачем, не зазначається, що не можна включати до податкового кредиту суми ПДВ на підставі правильно складеної податкової накладної, якщо контрагент який виписав цю накладну не звітує до податкової інспекції.

На сторінці 23 акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя зазначається, що встановлено заниження задекларованих показників позивача у рядку 16.2. „коригування на основі попередніх звітних податкових періодів інші випадки " за липень 2008 у сумі 8000,00 грн. Посилаючись на те, що відповідно до даних бази „Бест Звіт" ТОВ „ГСС" надавало до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя уточнюючий розрахунок до Декларації з податку на додану вартість за липень 2008, в якому коригує податкові зобов'язання відповідно до розрахунку № 4 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.06.2008 № 47, у зв'язку зі зміною кількості на суму 168000,00 грн., ПДВ складає 28000,00 грн., тоді як згідно наданого ТОВ „ГСС" позивачу розрахунку № 4 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.06.2008 № 47, у зв'язку зі зміною кількості на суму 100000.00 грн., ПДВ складає 20000,00 грн.

Таким чином, розбіжність між податковим зобов'язанням ТОВ „ГСС" та податковим кредитом позивача становить 8000,00 грн. (28000-20000). В наслідок чого, відповідач на в Акті перевірки робить висновок, що в порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість" та порядку заповнення податкової декларації з ПДВ (Наказ ДПА України № 166 від 30.05.1997) підприємство завищено суму податкового кредиту за липень 2008 на 8000,00 грн.

При цьому ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не зазначено жодного підпункту, пункту або статті Закону України „Про податок на додану вартість", або іншого закону чи нормативного акту України, який порушив позивач.

Отже, суд вважає, що підприємством правомірно зроблено коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.06.2008 № 47 у зв'язку зі зміною кількості на суму 100000,00 грн., ПДВ складає 20000,00 грн. у липні 2008, так як у податковому обліку позивача є розрахунок наданий ТОВ „ГСС" № 4 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.06.2008 № 47 з сумою ПДВ 20000.00 грн., на яку необхідно зменшити податковий кредит позивача, а не з сумою ПДВ у 28000,00 грн. на яку вказує відповідач.

Відповідно до п.4.5. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп. 4.5.1. п. 4.5. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Тобто позивачем було дотримано норми підпункту 4.5.1. п.4.5. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" під час отримання від контрагента коригування, було зменшено суму податкового кредиту на суму, яка була вказана в коригуванні № 4 до податкової накладної від 26.06.2008 № 47, а саме на суму 20000,00 грн.

Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що висновки Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про порушення позивачем п.1.7 ст. 1, п.п. 4.5.1 п.4.5 ст.4 п.п 7.2.3 п.7.2.6 п.7.2 та п.п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.8 ст. 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і надання», в результаті чого підприємством занижено суму податкового зобовязання податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 20578, 00 грн. є такими, що суперечать фактичним обставинам та положенням податкового законодавства України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвале не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган мі сцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод вентиляційного обладнання” до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.03.2010 №0000432305/0/4545 задовольнити.

2.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 16.03.2010 №0000432305/0/4545.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 19.08.2010

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко