Ухвала суду № 108868294, 30.01.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/11030/16-ц

н/п 6/953/7/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді - Єфіменко Н.В.,

при секретарі - Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі № 640/11030/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

11 листопада 2021р. ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з завою про визнання виконавчих документів, виданих у справі № 640/11030/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування вказаної вимоги заявник посилався на пред`явлення до виконання виконавчих документів у справі № 640/11030/16-ц за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості після задоволення кредитором своїх вимог за договором іпотеки в позасудовий спосіб шляхом реєстрації прав власності на предмет іпотеки.

До судового засідання стягувач та боржник, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились, причину неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справу не подавали.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви, тому суд розглядає заяву за відсутності стягувача та боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

13.07.2007 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником прав якого є ПАТ «ОТП Банк» укладений Кредитний Договір № ML -701/663/2007, відповідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі 53 645,90 доларів США, а Позичальник зобов`язався повернути Банку суму отриманого кредиту, та оплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені Кредитним договором.

Крім того, 13.07.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником прав якого є ПАТ «ОТП Банк» укладений Договір іпотеки № PCL-701/663/2007.

Предметом іпотеки є будинок АДРЕСА_1 , вартість якого за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем визначена у розмірі 315600 грн.

15.11.2016 заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за Кредитним Договором № ML -701/663/2007 від 13.07.2007 року в розмірі 54123, 02 доларів США (яка складається з заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором в сумі 46 184,61 доларів США, заборгованості по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі 7 938,41 доларів США), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.04.2016 рік (1 Долар США= 25.186528 гривень) складає 1 363 170, 95 грн. та судовий збір у розмірі 20 447,56 грн.

Вищезазначене рішення набирало законної сили 19.01.2017 і на його виконання видані виконавчі листи.

Приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. відкриті виконавчі провадження № 57076253 та № 57076369 з виконання вказаного рішення суду.

02.07.2021 ухвалою Київського районного суду м. Харкова замінено стягувача ПАТ «ОТП БАНК», у виконавчих провадженнях № АСВП: 570762253, № АСВП: 57076369, що перебувають на виконанні приватного виконавця Кудряшова Д.В. з виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2016 року у справі № 640/11030/16-ц, яким задоволений позов ПАТ«ОТП БАНК» та стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № МL-701/663/2007 від 13.07.2007р. у розмірі 54 123,02 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.04.2016 року складало 1 363 170, 95 гривень та судовий збір у розмірі 20 447, 56 грн.

09.04.2021 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі листи повернуті стягувачу.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.10.2021 вбачається, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 13.07.2007.

25.10.2021 приватним виконавцем Амельченком В.П. відкриті виконавчі провадження № 67270329, № 67273721 з виконання вказаного рішення суду.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

В силу ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.

За положеннями ст. ст. 1 та 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 зазначено, що питання щодо виконання виданого кредитору виконавчого документа у разі, коли такий обов`язок боржника за таким виконавчим документом відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням (через виконання боржником, іншою особою тощо) підлягають вирішенню в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 432 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

1) видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

2) коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

3) видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа;

4) помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

5) видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

6) пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (7) тощо.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010, від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14, від 16 вересня 2020 року у справі № 308/6024/14.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник посилався на відсутність обов`язку боржника за набуття іпотекодержателем права власності на вказане іпотечне майно в позасудовому порядку.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, за не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Так, згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомуст.37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання: боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя; боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку», зокрема, встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.10.2021 вбачається, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 13.07.2007.

Разом з тим, у матеріалах справи будь-які відомості щодо вартості вищевказаного будинку станом на час набуття стягувачем права власності на це майно, - відсутні.

Доказів припинення зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором, рішенням суду від 15.11.2016, згідно якого загальна заборгованість становила 1 363 170, 95 грн., матеріали справи не містять.

Заявник не надав суду доказів, що вартість майна на час набуття стягувачем права власності на це майно перевищувала суму боргу, - 1 363 170, 95 грн.

Отже, заборгованість за кредитним договором не погашена, зобов`язання позичальника та поручителя залишилися невиконаними.

Як було зазначено вище, за змістом нормист.432 ЦПК України виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним чи іншою особою добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями ст. 432 ЦПК України.

Отже, за відсутності в матеріалах справи інформації про вартість предмету іпотеки станом на час набуття стягувачем права власності на іпотечне майно, а відтак і доказів припинення обов`язку боржника, встановленого судовим рішенням, посилання заявника про отримання стягувачем у повному обсязі коштів за судовим рішенням внаслідок позасудового врегулювання питання шляхом звернення стягнення та набуття права власності стягувачем на предмет іпотеки, - не доведені.

За відсутності доказів повного погашення боргу, правові підстави визнання виконавчого листа, виданого у цивільній справі 640/11030/16-ц за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню, відсутні, а тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд,-

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі № 640/11030/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів.

Суддя