Рішення № 108552715, 23.01.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2023 Справа № 914/2810/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління статистики у Львівській області, м. Львів

до відповідача Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», м. Київ в особі його відокремленого підрозділу Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», м. Львів

про стягнення 234980,03 грн заборгованості за Договором оренди нерухомого державного майна від 15.11.2016 №195

За участю представників сторін: не викликались

Судові процедури

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Головного управління статистики у Львівській області до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі його відокремленого підрозділу Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення 234980,03 грн заборгованості за Договором оренди нерухомого державного майна від 15.11.2016 №195.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.11.2022 справу №914/2810/22 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 09.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди нерухомого державного майна №195 від 15.11.2016 в частині повної та вчасної оплати 50 % вартості орендної плати за Договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 15277,65 грн за період вересень 2018 року - вересень 2019 року, а також заборгованість за травень 2021 року - серпень 2022 року, яка становить: 182748,08 грн основний борг; 4181,99 грн 3 відсотки річних; 32772,31 грн інфляційні втрати.

У відповіді на відзив (вх.№381/23 від 06.01.2023) позивач зазначив, що неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо строків оплати орендної плати за договором від 15 листопада 2016 року № 195 (зі змінами) розпочалося з 2017 року та продовжується до сьогодні, тобто, має систематичний характер. Отже, заборгованість виникла задовго до впровадження воєнного стану та не може бути ним спричинена.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Крім того, наголосив, що незважаючи на те, що відповідач не довів, що зобов`язання не виконуються саме у зв`язку з воєнними діями, Головне управління статистики у Львівській області пеню за період дії воєнного стану не нараховує.

Також, позивач зазначив, що запропонував відповідачу оптимізувати свої видатки шляхом зменшення площі орендованих приміщень та обсягу споживання енергоносіїв і комунальних послуг. Відповідач з пропозицією не погодився, платежі здійснює не регулярно та не в повному обсязі.

Заперечення відповідача

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№26673/22 від 26.12.2022). Зокрема, зазначив, що 25.02.2020 Підприємством прийнято Наказ № 2-к «Про встановлення простою на державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру» у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, що спричинила ситуацію, небезпечну для життя та здоров`я працівників, ураховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись ст. 34, 113 Кодексу законів України про працю, встановлено простій в Центрі ДЗК не з вини працівника та такий, що зумовлений виникненню ситуації, небезпечної для його життя. Визначити строком дії простою період з дня видання цього наказу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю та здоров`я.

Також, повідомив, що 29.03.2022 Підприємством прийнято Наказ № 6-К «Про зупинення дії трудових договорів для деяких працівників державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» ураховуючи триваючу широкомасштабну збройну агресію Російської Федерації проти України та введення військового стану в Україні Указами Президента України від 22.02.2022 №604/2022 «Про введення військового в Україні» та від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження воєнного стану в Україні», що на даний час виключає можливість здійснення державним підприємством Центром ДЗК своєї господарської діяльності і виконання землевпорядних, топографо-геодезичних та картографічних робіт, у зв`язку з відсутністю замовлень, що у свою чергу, виключає можливість забезпечення Центром ДЗК працівників, що здійснюють та забезпечують виконання такої діяльності, роботою та її виконання ними за укладеними трудовими договорами.

Крім того, згідно листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчується форс-мажорні обставини, що є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремих податковим та/чи іншим зобов`язанням, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

На думку відповідача, строки виконання зобов`язань за Договором відкладаються на строк дії форс-мажорних обставин.

При цьому, відповідач стверджує, що виконує умови Договору, а доказом цього є платіжне доручення від 04.11.2022 № 3799, що засвідчує сплату коштів у сумі 9000,00 грн.

Також, відповідач звертає увагу суду, що згідно довідки Форм № 2 за Кодом ДКУД 1801003 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2022, збиток Підприємства складає 6 529 000,00 грн.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Такі самі наслідки передбачено й у ст. 218 ГК України, яка передбачає, що суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Звільнення від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин передбачено також Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980.

Відтак, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, зважаючи на те, що належне виконання зобов`язань за Договором виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Обставини справи

15.11.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого державного майна №195 (Договір).

Відповідно до Договору підприємство отримало в строкове платне користування державне нерухоме майно, яке перебуває на балансі Головного управління статистики у Львівській області (пункт 1.1./пункт 4.1. змінюваних умов договору), та зобов`язане перераховувати Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, 50% орендної плати (пункти 3.6., 5.3./пункт 16 змінюваних умов договору, 3.3. незмінюваних умов договору).

Умовами Договору передбачено, що при несвоєчасному внесенні орендної плати відповідач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7.).

17 січня 2020 року сторони уклали договір про внесення змін до Договору, 13 січня 2021 року договір про внесення змін до Договору щодо продовження договору за результатами аукціону (нова редакція).

Як зазначив позивач у позовній заяві, Державне підприємство Центр державного земельного кадастру у 2018 - 2019 роках порушувало взяті на себе договірні зобов`язання щодо строків оплати: платежі здійснювались несвоєчасно, що призвело до виникнення заборгованості та нарахування пені. Основну суму боргу в розмірі 192072,26 грн. за період: вересень 2018 року - вересень 2019 року, Державне підприємство Центр державного земельного кадастру оплатило. Пеню у розмірі 15277,65 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язання у вказаний період відповідач не визнавав, рахунки не оплатив.

Зазначене підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків від 07.11.2019, 01.11.2020, 15.11.2021 та Розрахунком пені з орендної плати за вересень 2018 року - вересень 2019 року ДП Центр державного земельного кадастру (договір оренди нерухомого державного майна № 195 від 15.11.2016).

Крім того, позивач зазначив, що у 2021 - 2022 роках Державне підприємство Центр державного земельного кадастру також порушувало взяті на себе договірні зобов`язання щодо строків оплати. Заборгованість за травень 2021 року - серпень 2022 року становить: 182748,08 грн основний борг; 4181,99 грн 3 відсотки річних; 32772,31 грн інфляційні втрати.

Вказане підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків від 15.11.2021, 01.10.2022 та Розрахунком основного боргу з орендної плати за травень 2021 року серпень 2022 року ДП Центр державного земельного кадастру (договір оренди нерухомого державного майна № 195 від 15.11.2016), Розрахунком 3 % річних від простроченої заборгованості з орендної плати ДП Центр державного земельного кадастру за договором оренди нерухомого державного майна № 195 від 15.11.2016 (нова редакція від 13.01.2021), Розрахунком інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати ДП Центр державного земельного кадастру за договором оренди нерухомого державного майна № 195 від 15.11.2016 (нова редакція від 13.01.2021).

Крім того, Актом звірки взаємних розрахунків від 01.10.2022 підтверджується заборгованість з пені (182748,08 грн основний борг, 15277,65 грн пеня).

З метою добровільного врегулювання спору головне управління направило відповідачу: претензію від 09.10.2019 № 18-03/195/28-19; претензію від 17.12.2019 № 18-03/256/28-19 (у відповіді на претензію від 19.12.2019 № 04-1/2419 відповідач повідомляє, що питання щодо заборгованості буде вирішене в найкоротший термін); претензію від 26.05.2020 № 19-03/160/28-20; претензію від 10.11.2021 № 19-03/164/28-21; претензію від 06.05.2022 № 20-03/84/28-22.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав.

Позиція суду

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договору оренди нерухомого державного майна №195 від 15.11.2016 (з подальшими змінами і доповненнями).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним у наступному співвідношенні:

-50 % до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області;

-50 % на рахунок Балансоутримувача.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором відповідач вчасно не сплачував орендну плату відповідачу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем:

-15277,65 грн пеня за період вересень 2018 року - вересень 2019 року;

-182748,08 грн основний борг за травень 2021 року - серпень 2022 року;

-4181,99 грн 3 відсотки річних за травень 2021 року - серпень 2022 року;

-32772,31 грн інфляційні втрати за травень 2021 року - серпень 2022 року.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на форс-мажорні обставини, а саме впровадження на всій території України воєнного стану, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчується форс-мажорні обставини.

При цьому, відповідач не заперечив проти порядку та розміру нарахування заборгованості за Договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З матеріалів справи випливає, що заборгованість зі сплати орендної оплати виникла до впровадження в Україні воєнного стану, а відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення його відповідальності є безпідставними.

Крім того, форс-мажорні обставини можуть бути підставою для звільнення сторони від відповідальності, однак не звільняють її від виконання основного зобов`язання за Договором.

Заявлені до стягнення 15277,65 грн пені за період вересень 2018 року - вересень 2019 року нараховані до впровадження воєнного стану, а відтак, підстави для звільнення відповідача від відповідальності на цій підставі в даному випадку відсутні.

Це ж стосується і стягнення заборгованості за період травень 2021 року - серпень 2022 року, а саме: 182748,08 грн основного боргу, 4181,99 грн 3 відсотків річних, 32772,31 грн інфляційних нарахувань.

Суд звертає увагу відповідача, що нараховані позивачем три відсотки річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями в розумінні ст. 230 ГК України, а мають особливий компенсаційний характер.

Так, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Пеня за період воєнного стану позивачем не нарахована та до стягнення не заявлена.

Відтак, покликання відповідача на форс-мажорні обставини через введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його відповідальності, є безпідставними, адже такі не звільняють його від виконання зобов`язань за Договором, пеню під час дії воєнного стану відповідачу не нараховано, а стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не є мірою відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, а входять до складу грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За звернення до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3524,70 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжними дорученнями №227 від 22.09.2022 на суму 2481,00 грн, №252 від 24.10.2022 на суму 1043,70 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (код ЄДРПОУ 21616582; 03151, місто Київ, вул.Святослава Хороброго, будинок 3) на користь Головного управління статистики у Львівській області (код ЄДРПОУ 02361400; 79058, Львівська обл., місто Львів, ПРОСПЕКТ В`ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА, будинок 4) 15277,65 грн (п`ятнадцять тисяч двісті сімдесят сім гривень 65 копійок) пені за період вересень 2018 року - вересень 2019 року, 182748,08 грн (сто вісімдесят дві тисячі сімсот сорок вісім гривень 08 копійок) основного боргу за травень 2021 року - серпень 2022 року, 4181,99 грн (чотири тисячі сто вісімдесят одну гривню 99 копійок) 3 % річних за травень 2021 року - серпень 2022 року, 32772,31 грн (тридцять дві тисячі сімсот сімдесят дві гривні 31 копійка) інфляційних втрат за травень 2021 року - серпень 2022 року, 3524,70 грн (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 70 копійок) судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.01.2023.

Суддя Кидисюк Р.А.