Постанова № 10841316, 22.09.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 вересня 2009 року Справа № 2-3/1716-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: Мельніков Ігор Володимирович, довіреність № 157-Д від 30.12.08, Фонд майна Автономної Республіки Крим;

відповідача: Богун Віктор Павлович, довіреність № 14/01/08 від 14.01.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Південна мануфактура "Пролив";

розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 14 липня 2009 року у справі №2-3/1716-2009

за позовом           Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Південна мануфактура "Пролив" (вул. Кірова, 41,Керч,98312)

про стягнення 134 359.70 грн.

та за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Південна мануфактура "Пролив"

до Фонду майна Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним додаткової угоди №3 до договору оренди нерухомого майна від 15 жовтня 2003 року.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фонд майна Автономної Республіки Крим, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив», про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 15 жовтня 2003 року по 28 лютого 2009 року в сумі 105884,41 грн., пені за несвоєчасне внесення орендної плати в сумі 8996,26 грн. та податку на додану вартість в сумі 19 479.03 грн. (а.с. 2-5).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди в частині внесення плати, в результаті чого за ним склалася заборгованість в вищезазначеній сумі. Дані вимоги позивач обґрунтував посиланням на статті 525, 526 Цивільного кодексу України.

23 квітня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із зустрічною позовною заявою про визнання недійсної додаткової угоди № 3 від 29 вересня 2008 року до договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, від 15 жовтня 2003 року (а.с. 41-43).

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтував неправильним застосуванням при укладенні зазначеної додаткової угоди положень Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим, в частині розміру ставки стартової орендної ставки. При цьому сторона послалася на статтю 203 та частини 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України.

09 червня 2009 року від позивача за зустрічним позовом надійшли доповнення до зустрічної позовної заяви, згідно з якими товариство з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив»просило суд визнати недійсними пункти 1, 2, 5, 7, 9 додаткової угоди № 3 до договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, від 15 жовтня 2003 року, укладеної між сторонами 29 вересня 2008 року, а в решті частині додаткову угоду № 3 залишити без змін (а.с. 75-77).

23 червня 2009 року до господарського суду від Фонду майна Автономної Республіки Крим, в порядку статі 22 Господарського процесуального кодексу України, надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив»164853,13 грн., у тому числі заборгованість з орендної плати за період з 29 жовтня 2008 року по 22 червня 2009 року в розмірі 125082,83 грн., податок на додану вартість в сумі 22781,94 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендних платежів в сумі 15206,32 грн. та пеню за несвоєчасне внесення ПДВ в сумі 1782,04 грн. (а.с. 81-88).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2009 року у справі № 2-3/1716-2009 (суддя Соколова І.О.) в задоволенні первісного позову Фонду майна Автономної Республіки Крим відмовлено.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив»задоволений.

Визнано недійсними пункти 1, 2, 5, 7, 9 додаткової угоди № 3 від 29 вересня 2008 року до договору оренди нерухомого майна від 15 жовтня 2003 року, укладеної між Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив», з моменту їх вчинення, в решті частині - пункти 3, 4, 6, 8 Додаткової угоди № 3 від 29 вересня 2008 року залишено без змін.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ця угода, а саме - пункти 1, 2, 5, 7, 9 суперечать актам цивільного законодавства - постанові Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 листопада 1998 року № 274-2/98 в редакції від 23 травня 2007 року № 470-5/07, якою затверджено Методику розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим (далі - Методика).

При цьому, суд погодився з доводами товариства з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив»щодо безпідставного застосування позивачем орендної ставки в розмірі 15 відсотків від вартості орендованого майна, оскільки відповідно до Методики, до товариств, які належать до рибного господарства, застосуванню підлягає десятивідсоткова ставка.

Не погодившись з рішенням суду, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, Фонд майна Автономної Республіки Крим зазначив, що товариством з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив»не було надано доказів того, що на орендованих об'єктах розміщується рибне господарство, у зв'язку з чим вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недійсність спірних пунктів додаткової угоди положенням Методики в частині встановлення розміру орендної ставки.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

15 жовтня 2003 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив»(орендарем) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим (а.с.7-10).

Відповідно до підпункту 1.1 договору, орендодавець передав в строкове платне користування орендарю набережну та причал № 2, розташовані за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 24, за актом приймання - передачі для виробничих потреб цеху «Холодильник»(а.с. 11).

Вказаний договір оренди згідно з підпунктом 8.1 був укладений строком до 15 жовтня 2006 року.

Відповідно до підпунктів 3.1., 3.3. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 листопада 1998 року № 274-2/98 ( зі змінами та доповненнями). Базова орендна ставка за вересень 2003 року складає 7 458.6 грн. Сума орендної плати за кожен наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, що встановлює Держкомстатом України.

Підпунктом 3.5. договору оренди передбачено, що сплата орендних платежів відбувається щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, до місцевого бюджету Автономної Республіки Крим.

Згідно з пунктом 3.7. договору за несвоєчасне внесення орендної плати до бюджету нараховується пені в розмірі 0.5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується згідно з діючим законодавством (пункт 3.8 договору).

Згідно з пунктом 8.7. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після спливу строку дії договору, він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, що були передбачені договором.

04 лютого 2005 року та 29 листопада 2007 року сторонами за договором були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до договору оренди від 15 жовтня 2003 року, якими були внесені зміни до орендної плати в частині її розміру та порядку розподілу (а.с. 15, 16).

При цьому угодою № 2 пункт 3.7 договору був вилучений, а пункт 3.8 викладений у наступній редакції: «Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету АРК, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати».

29 вересня 2008 року між сторонами по даній справі укладена додаткова угода № 3 до спірного договору оренди, відповідно до пункту 2 якої пункт 3.1. договору був викладений сторонами в новій редакції, а саме: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженою постановою Верховної Ради АРК від 19 листопада 1998 року № 274-2/98 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку травень 2007 рік - 16526,01 грн. - 100 % до бюджету Автономної Республіки Крим ( додаток № 1 до додаткової угоди №3). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством».

Відповідно до розрахунку плати згідно додаткової угоди № 3 від 29 вересня 2008 року до договору оренди від 15 жовтня 2003 року до товариства з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив»була застосована орендна ставка 15 % (а.с. 23).

Згідно з пунктом 5 додаткової угоди № 3 відповідач був зобов'язаний сплатити донараховану орендну плату до бюджету Автономної Республіки Крим в співвідношенні, визначеному у підпункті 3.1. додаткової угоди № 3, протягом місяця з моменту підписання останньої.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з моменту підписання додаткової угоди № 3, тобто з вересня 2008 року по березень 2009 року включно відповідач перераховував орендну плату та податок на додану вартість до бюджету Автономної Республіки Крим виходячи із розміру орендної ставки, встановленого цією угодою, - 15 відсотків від вартості орендованого майна (а.с. 66-67, 103-122).

Дані обставини не заперечувалися обома сторонами.

Однак, з квітня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив»сплачує орендні платежі виходячи зі ставки 10 відсотків, посилаючись на той пункт додатку № 2 до Методики, згідно з яким, ця ставка застосовується, якщо орендоване майно використовується орендарем з метою розміщення виробництва.

Але, Фонд майна Автономної Республіки Крим не погодився із зазначеною позицією орендаря та у зв'язку з виникненням заборгованості з орендної плати за період з 29 жовтня. 2008 року по 22 червня 2009 року в сумі 125082,83 грн. у зв'язку з застосуванням різного розміру ставки, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом. Також, позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив» пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в сумі 15206,32 грн., податок на додану вартість в сумі 22781,94 грн. та пеню за несвоєчасне винесення цього податку в сумі 1782,04 грн., а всього 164853,13 грн.

Одночасно, позивач за зустрічним позовом, товариство з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив», просив суд, з урахуванням уточнень від 04 червня 2009 року, визнати недійсними пункти 1, 2, 5, 7, 9 угоди № 3 до договору від 15 жовтня 2003 року.

Дослідивши матеріали справи, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів регулюються положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Так, згідно з частиною 1 статті 2 зазначеного закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

При цьому, однією з істотних умов договору є орендна плата з урахуванням її індексації (частина 2 статті 10 Закону).

Частиною 2 статті 19 Закону передбачено, що методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим.

Згідно з пунктом 3.1 договору оренди від 15 жовтня 2003 року орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженою постановою Верховної Ради АРК від 19 листопада 1998 року № 274-2/98.

У відповідності до статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та пункту 3.4 договору оренди - розмір орендної плати переглядається за вимогою однієї зі сторін у разі зміни методики, за якою вона розраховувалася, та в інших випадках, передбачених діючим законодавством.

У зв'язку з уточненням цільового використання об'єкту оренди за договором та зміною орендних ставок за користування майном, що належить Автономної Республіці Крим, згідно з постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 23 травня 2007 року № 470-5/07 «Про Методику розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим»(далі - Методика), сторонами 29 вересня 2008 року була підписана додаткова угода № 3 до договору оренди від 15 жовтня 2003 року, у якою передбачена зміна.

Цією ж угодою також були внесені зміни до пункту 1.1 договору стосовно цільового призначення об'єкту оренди та було встановлено, що майно передається в оренду для виробничих потреб цеху «Холодильник»- інше використання майна (а.с. 21).

Дану угоду суд визнав частково недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Крім того, згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28 квітня 1978 року № 3, зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 та від 25 травня 1998 року №15, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Тобто, вирішуючи спір про визнання недійсними пунктів 1, 2, 5, 7, 9 додаткової угоди № 3 від 29 вересня 2008 року до договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим від 15 жовтня 2003 року, місцевий господарський суд повинен був встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд першої інстанції встановив невідповідність спірної додаткової угоди акту цивільного законодавства —постанові Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 листопада 1998 року № 274-2/98 в редакції від 23 травня 2009 року № 470-5/07, не вказавши при цьому конкретну правову норму даного акту, якій ця угода не відповідає. Також суд не встановив чи передбачає вона такий правовій наслідок, як визнання угоди недійсною.

Разом з тим, сторонами у додатковій угоді № 3 до спірного договору орендна плата визначена на підставі Методики, ставка орендної плати (15%) визначена залежно від призначення використання об'єкту, зазначеного сторонами у договорі.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судовою колегією, волевиявлення учасників угоди було вільним та угода була підписана і фактично виконувалася обома сторонами.

У разі, коли одна зі сторін угоди вважає, що мало місце недотримання сторонами положень Методики в частині правильності застосування ставки орендної плати, зазначена обставина може бути підставою не для визнання угоди недійсної, а лише для внесення змін до умов угоди в цій частині, тобто приведення її у відповідність до вимог Закону.

Зазначена правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 04 грудня 2007 року у справі № 3/453.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 29 вересня 2008 року до договору оренди від 15 жовтня 2003 року немає.

Вимоги первісного позову про стягнення заборгованості з орендної плати, податку на додану вартість, зобов'язання по сплаті яких було передбачено спірною додатковою угодою № 3, є такими, що ґрунтуються на положеннях статей 525, 526 Цивільного кодексу України, однак підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Апеляційною інстанцією, виходячи з даних акту звірення, підписаного сторонами станом на 22 червня 2009 року (а.с. 83-86), а також інших доказів у справі (а.с. 53, 66-67, 74, 100-101) встановлено, що за спірний період (з вересня 2008 по липень 2009 року) виходячи з орендної ставки 15%, передбаченою додатковою угодою № 3, сума заборгованості з оренди складає 24883,50 грн., виходячи з того, що сплаті підлягало 238938,54 грн., а фактично орендарем було сплачено 214055,04 грн..

Сума податку на додану вартість підлягала сплаті в розмірі 47787,73 грн., фактично орендарем сплачено 42811,03 грн., заборгованість складає 4976,70 грн.

Різниця у нарахуванні сумі орендної плати між даними позивача та відповідача в розмірі 96520.84 грн. утворилася у зв’язку з тим, що 15% ставка оренди орендодавцем нараховувалася товариству з обмеженою відповідальністю «Південна мануфактура «Пролив»не з дати підписання додаткової угоди № 3 від 29 вересня 2008 року, а з травня 2007 року (вступу дії нової редакції Методики розрахунку орендної плати).

Оскільки, пеня за прострочення внесення орендної плати, яка встановлена пунктом 3.8. договору в редакції додаткової угоди № 2, була нарахована на суму 96520,84 грн., вона стягненню не підлягає.

Пеня за прострочення сплати податку на додану вартість спірним договором не передбачена, у зв'язку з чим також стягненню не підлягає.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим підлягають частковому задоволенню в сумі 29860,20 грн. (24883,50 грн. + 4976,70 грн. = 29860,20 грн.)

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення та постановлення нового рішення про часткове задоволення позову Фонду майна Автономної Республіки Крим та відмову у зустрічному позові.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2009 року у справі № 2-3/1716-2009 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі.

Позов Фонд майна Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Південна мануфактура „Пролив” (вул. Кірова, 41, місто Керч, 98312, ОКПО 32316216) до бюджету Автономної Республіки Крим (одержувач –Головне Управління казначейства України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код 23896447, код банку 824026, р/р № 33210870700001/980) заборгованість з орендної плати в сумі 24883,50 грн., заборгованість з податку на додану вартість в сумі 4976,70 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Південна мануфактура „Пролив” (вул. Кірова, 41, місто Керч, 98312, ОКПО 32316216) у дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002, банк одержувача: ГУ ГКУ В АР Крим м. Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у розмірі 298,60 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя                                                  

Судді