Ухвала суду № 1084054, 10.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-25784/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Рибченка А. О.,

                                                           Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Алеф”

на рішення Господарського суду Луганської області від 10.05.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 26.06.2006р. у справі № 8/200

за позовом Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алеф”

про стягнення 804093 грн.,

за участю представників:

Прокуратури міста Луганська – не з’явились,

позивача – не з’явились,

відповідача – Петриченко А. В.,

Генеральної прокуратури України – Кудінов Ю. М.,

встановив:

      Прокурором міста Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганськуподано позов про звернення стягнення на активи Товариства з обмеженою відповідальністю “Алеф” на суму податкового боргу по податку на прибуток в розмірі 804093 грн., в т. ч. 268031 грн. основного платежу та 536062 грн. штрафних (фінансових) санкцій з підстав узгодження податкового зобов’язання відповідача у вказаному розмірі та невжиття ним заходів щодо погашення існуючого податкового боргу.

      Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.05.2006р., залишеним без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 26.06.2006р., у справі № 8/200 позов задоволено повністю.

      Судові рішення мотивовані тим, що перевірка діяльності відповідача проведена законно та обґрунтовано; позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 804093 грн. та його узгодженість; прийняті позивачем на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, в задоволенні позову відмовити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, абз. 2 пп. “в” пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, пп. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. ст. 6, 7, 10, 69, 70, 72, 81 КАС України.

      Прокурор міста Луганська та позивач заперечення на касаційну скаргу не подали.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної позивачем комплексної документальної перевірки дотримання відповідачем вимог податкового законодавства складено акт № 695/23/31444820 від 22.06.2004р. про заниження товариством суми податку, який утримується при виплаті доходу (прибутку) від грального бізнесу на 268031 грн.

      На підставі зазначеного акту, рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 12845/23-3-300 від 23.07.2004р., рішення Державної податкової адміністрації у Луганській області № 11817/25-08 від 21.08.2004р. та рішення Державної податкової адміністрації України № 20477/7/25-1115 від 22.10.2004р. (вручено представнику товариства 25.10.2004р.) позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.10.2004р. № 0001282310/3 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 268031 грн. та № 0003262310/3 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 536062 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      Право проведення комплексної документальної перевірки органам державної податкової служби надано п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, яка здійснюється на підставі пп. 2.1.4. п. 2.1. ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 3 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

      Відповідно до п. п. 1.2), 1.3) ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) – податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

      Згідно пп. пп. 5.2.1., 5.2.2., 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту; у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати; остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку; процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

      В пп. 5.3.2 п. 5.3., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 вказаного Закону передбачено, що у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження; узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

      З наведених положень та посилань на відповідні матеріали справи слідує, що суди попередніх інстанцій правомірно зазначили про законність проведеної позивачем перевірки, вірно визначили суми податкового зобов’язання відповідача, його узгодження, несплату та визнання їх сумами податкового боргу.

      Відповідно до пп. пп. 6.2.1., 6.2.3. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги: першу – не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання; другу – не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

      Згідно пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3, ч. 2 пп. 10.1.1. п. 10.1. ст. 10 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду; стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

      Із зазначеного слідує про вірне рішення позивача від 26.05.2005р. про можливість звернення стягнення на активи відповідача для погашення податкового боргу оскільки податкові вимоги товариству інспекцією надсилались своєчасно (відповідно, 1 – 10.02.2005р., 2 – 23.03.2005р.).

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушення норм матеріального та процесуального права,висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Алеф” без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 10.05.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 26.06.2006р. у справі № 8/200 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                        Рибченко А. О.

(підпис)                                         Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                                                            Брайко А. І.