Ухвала суду № 1083948, 04.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“04” липня 2007 року Справа № 14/162-2571

№ К-22759/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Голубєвої Г.К.

Суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської обєднаної Державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року

та постанову Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2005 року

у справі № 14/162-2571

за позовом Приватного підприємства “АМН-Транс”

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “АМН-Транс” (далі ПП “АМН-Транс”) звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі Тернопільська ОДПІ), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2005 року № 0000402306/050630 та № 0000412306/050829, якими встановлено факт завищення відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету та визначено суму податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Тернопільська ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що операції здійснені позивачем оподатковуються за ставкою 20 %.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у травні 2005 року ПП “АМН-Транс” надано послуги з перевезення вантажів за межами митної території України на суму 229449,06 грн., що підтверджується книгою обліку продажу, міжнародними товарно-транспортними накладними, рахунками про надання транспортних послуг, податковими накладними.

09.08.2005 року Тернопільська ОДПІ здійснила планову документальну перевірку ПП “АМН-Транс” на предмет правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.05.2005 року по 31.05.2005 року. За результатами перевірки складено акт від 09.08.2005 року № 23-623/25347294/1418, в якому вказано на завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2005 року у розмірі 11918,00 грн. та визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 9666,80 грн. (7436,00 грн. основний платіж, 2230,80 грн. штрафні (фінансові) санкції).

На підставі зазначеного акта 11.08.2005 року прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0000402306/050630 та № 0000412306/050829.

В частині застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість, відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції чинній на момент виникнення спору) у звязку з наданням послуг з перевезення вантажів за межами митної території України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) є обєктом оподаткування.

Пунктом 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено перелік операцій, за якими податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою.

Відповідно до п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” податок за нульовою ставкою обчислюється в т. ч. щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем надавались послуги, призначені для споживання за межами митного кордону України, оскільки транспортні послуги відносяться до таких, що споживаються за межами території України, а відтак позивачем правомірно обчислено податок на додану вартість за нульовою ставкою до бази оподаткування

Разом з тим, згідно з п. 1.14 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” супутні послуги це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтею 274 Митного кодексу України (у редакцій чинній на момент виникнення спору) встановлено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Таким чином, судова колегія погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що для застосування нульової ставки з податку на додану вартість застосовується за наявності таких умов, як: 1) здійснення експорту товарів; 2) надані послуги мають бути супутніми даному експорту товарів; 3) вартість супутніх послуг має бути включено до митної вартості товарів, що експортуються.

Судами правильно застосовано тлумачення положень п.п. 6.2.2 та п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” з урахуванням норм п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” вбачається, що перелік операцій, що звільнені від оподаткування або не є обєктом оподаткування, визначені лише статтями 3 та 5 наведеного Закону. Будь-яке посилання на можливість визначення цих переліків іншими нормативно-правовими актами в законі відсутнє. Проведені позивачем операції не віднесені до переліку операцій, що звільнені від оподаткування відповідно до ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”. Отже, правові підстави для застосування пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України поділяє позицію суду апеляційної інстанції стосовно ототожнення понять “вантаж”, “вантажобагаж”, “товаробагаж” у розумінні п. п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної Державної податкової інспекції на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року та постанову господарського суду Тернопільської області від 14.11.2005 року у справі № 14/162-2571 за позовом Приватного підприємства “АМН-Транс” до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року та постанову господарського суду Тернопільської області від 14.11.2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підпис Голубєва Г.К.Судді

підпис Брайко А.І.

підпис Карась О.В.

підпис

Рибченко А.О.

підпис Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Голубєва Г.К.