Ухвала суду № 1083944, 10.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-22528/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Рибченка А. О.,

                                                           Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства “Амальгама”

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. у справі № 11/395-О-А-05

за позовом Приватного підприємства “Амальгама”

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – не з’явились,

встановив:

      Приватним підприємством “Амальгама”, з урахуванням уточнень,подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0003192600/0 від 30.11.2004р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 111471 грн., в т. ч. 74314 грн. основного платежу і 37157 грн. штрафних (фінансових) санкцій,                     № 0003182600/1 від 13.01.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 10905 грн., в т. ч. 6870 грн. основного платежу та 4035 грн. штрафних (фінансових) санкцій), № 0003202600/1 від 13.01.2005р. про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 2244 грн.

      Постановою Господарського суду Херсонської області від 30.01.2006р. позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003182600/1 від 13.01.2005р. в частині визначення 600 грн. штрафу; в решті позовних вимог відмовлено.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач не був зареєстрований як платник податку на додану вартість; докази надходження до бюджету коштів, які віднесені позивачем до податкового кредиту з ПДВ відсутні; виявлено безпідставне збільшення податкового кредиту на 2244 грн.; визначення в податковому повідомленні-рішенні № 0003182600/1 від 13.01.2005р. частини штрафу в розмірі 600 грн. суперечить положенням пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

      Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2006р.постанову від 30.01.2006р.в частині визначення 600 грн. штрафунеобґрунтованим скасовано; в задоволенні позову відмовлено повністю.

      При цьому підставами прийняття такого рішення апеляційним господарським судом зазначені обставини, на які посилався суд першої інстанції, а в частині скасування вказав на наявність суми недоплати податку на прибуток та правомірне застосування штрафної санкції в розмірі 4035 грн.

      Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати, позов задовольнити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 1.32. ст. 1, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. ст. 9, 71 КАС України.

      Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, вважає постанову апеляційного господарського суду такою, що винесена при правильному дослідженні обставин справи та при правильному застосуванні норм матеріального права.

      Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 25.04.2002р. по 01.04.2004р. Державною податковою інспекцією у м. Херсоні складено акт від 29.11.2004р. № 4785/26-2/26-203/31918433 в якому зазначено виявлення заниження суми оподаткованого прибутку на 30700 грн., заниження податку на додану вартість на суму 74314 грн. та завищення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість на 2244 грн.

      На підставі вказаного акту та відповідно процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення                       № 0003192600/0 від 30.11.2004р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 111471 грн., в т. ч. 74314 грн. основного платежу і 37157 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0003182600/1 від 13.01.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 10905 грн., в т. ч. 6870 грн. основного платежу та 4035 грн. штрафних (фінансових) санкцій), № 0003202600/1 від 13.01.2005р. про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 2244 грн.

      Згідно п. 1.32. ст. 1, пп. 5.2.1. п. 5.2., ч. 2 пп. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою; до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

      Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п. 9.3. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов’язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.

      З вказаного слідує, що в разі, якщо особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації, незареєстрована як платник податку, то в неї відсутнє право на формування податкового кредиту, а продавці за господарськими зобов’язаннями не мають права видавати такій особі податкові накладні.

      Згідно пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

      На підставі вказаних положень та з посиланням на відповідні матеріали справи судами попередніх інстанцій вірно зазначено про відсутність в позивача права на нарахування податкового кредиту по господарським операціям, з яких проводилась перевірка, оскільки на момент їх здійснення він не був зареєстрованим як платник податку на додану вартість, правомірне визначення відповідачем податкових зобов’язань по сплаті податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафних санкцій за їх донарахування податковим органом (з урахуванням постанови апеляційного господарського суду).

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову повністю є вірним, постанова прийнята відповідно чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Приватного підприємства “Амальгама” без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. у справі № 11/395-О-А-05 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                        Рибченко А. О.

(підпис)                                         Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                                                            Брайко А. І.