Ухвала суду № 1083956, 10.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

_____________01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“10” липня 2007 р. Справа № 23/388-АП к/с № К-23038/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційні скарги Комунального підприємства «Водоканал», Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на ухвалу Запорізькогоапеляційного господарського суду від 26.04.2006 року

та постановуГосподарського суду Запорізької області від 21.12.2005 року

у справі№ 23/388-АП

за позовом Комунального підприємства «Водоканал»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2005 року Комунальне підприємство «Водоканал» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 25.02.2005 року № 0000071322/0 в частині донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1833667,05 грн., з яких 1222444,70 грн. основний платіж та 611222,35 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2005 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року, позов частково задоволено: визнано нечинним оспорюване податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі в частині визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 1651757,36 грн., з яких 1101171,57 грн. основний платіж та 550585,79 грн. штрафні (фінансові) санкції. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір. В решті позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що спірні податкові накладні мають всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позивач правомірно включив 983729,30 грн. до складу податкового кредиту. Крім того, суди виходили з того, що витрати позивача, які повязані з виробництвом води, а також очисткою стоків, які надходять в комунальну каналізацію, є валовими витратами КП «Водоканал», оскільки повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а отже платнику неправомірно зменшено податковий кредит у 2003 році на 135106,13 грн. В частині відмови в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що витрати, здійснені підприємством на придбання та поліпшення основних фондів в рамках соціально-економічних програм, не збільшують (для цілей податкової амортизації) балансову вартість основних фондів та не включаються до складу його валових витрат, оскільки джерелом відшкодування витрат є цільове бюджетне фінансування.

В касаційні скарзі КП «Водоканал» просить змінити ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення щодо донарахування податку на додану вартість в розмірі 121273,13 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 60636,56 грн. Зазначає, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не ставлять право платника податків на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого до бюджету при імпорті товарів (робіт, послуг), в залежність від джерела походження грошових коштів, які платник податків сплачує постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі в своїй касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 21.12.2005 року у справі № 23/388-АП в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі. Вказує на те, що відсутність у податкових накладних таких реквізитів, зокрема, як номенклатура позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних. Окрім того, посилається на те, що витрати КП «Водоканал» на підйом, очистку та подачу у водопровідну мережу питної води, яка втрачена понад затверджений в тарифі на послуги водопостачання норматив, не вважаються витратами, що здійснені у власній господарській діяльності, та не є валовими, оскільки вартість цих витрат ніколи не буде компенсовано.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що за результатами проведеної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Комунального підприємства «Водоканал» та ремонтно-будівельного управління Комунального підприємства «Водоканал» за період з 01.01.2003 року по 31.03.2004 року складено акт № 5/13-32-225/03327121 від 22.02.2005 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000071322/0 від 25.02.2005 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2258939,81 грн., з яких 1505959,87 грн. - основний платіж та 752979,94 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000071322/0 від 25.02.2005 року оскаржується в частині донарахування податкових зобов'язань в розмірі 1833667,05 грн., з яких 1222444,70 грн. основний платіж та 611222,35 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами проведеної перевірки позивачу донараховано податку на додану вартість у розмірі 983729,30 грн. та застосовано 491864,65 грн. штрафних санкцій за порушення вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, перевіркою було встановлено, що податкові накладні № 1 від 27.12.2002 року; № 1 від 03.01.2003 року; № 2 від 05.02.2003 року; № 262 від 01.04.2003 року; № 263 від 02.04.2003 року заповнені з порушенням вимог абз. «е» та «ж» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: відсутні опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), ціну продажу одиниці продукції без урахування ПДВ.

Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні мають всі необхідні реквізити, в них заповнені всі графи, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Формулювання у графах податкових накладних, зокрема, зазначення в номенклатурі поставки (робіт, послуг) «мобілізаційний платіж», відповідають умовам контрактів та змісту платіжних документів, на підставі яких були виписані податкові накладні.

Судовою колегією також враховується, що з метою підтвердження включення сум ПДВ до податкових зобов'язань контрагентів, які виписали податкові накладні, відповідачем були проведені зустрічні перевірки, згідно яких порушень в частині включення ПДВ до складу податкових зобов'язань не встановлено.

Зазначене свідчить про відсутність з боку позивача порушень пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і як наслідок, про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Перевіркою також було встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено дозволений податковий кредит на 135106,13 грн.

Відповідно до вимог Методики розробки технологічних нормативів використання води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України розроблений КП «Водоканал» проект індивідуального технологічного нормативу використання води (нормативу втрат та не облічених витрат води з системи подачі і розподілу води при її транспортуванні і реалізації) узгоджено 18.11.2002 року з Держуправлінням екології та природних ресурсів в Запорізькій області. Після перевірки обґрунтованості розміру нормативу та узгодження проекту Держуправлінням, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.01.2003 року № 7 «Про затвердження нормативів втрат води» встановлено норматив втрат та не облічених витрат питної води, що відшкодовується споживачами через тариф, у розмірі 34,3 %.

Зазначена Методика розрахунку тарифів була розроблена відповідно до умов Кредитної угоди між ЄБРР та КП «Водоканал». Кредитна угода була ратифікована Законом України від 19.10.1999 року «Про ратифікацію гарантійної угоди (Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання й очищення води м. Запоріжжя) між Україною та ЄБРР».

Відповідно до Звіту про використання води за чотири квартали 2003 року встановлено, що в окремих звітних періодах фактичні втрати питної води з системи подачі та розподілу води при її транспортуванні та реалізації абонентам більші, ніж відшкодовуються споживачами при оплаті відповідно затверджених тарифів.

Відповідач стверджує, що до складу валових витрат позивача було включено вартість придбаних товарів (робіт, послуг), що використані на підйом з р. Дніпро, очистку та подачу в водопровідну мережу питної води, яка втрачена понад затверджений в тарифі на послуги водопостачання норматив втрат та не облічених витрат води при її транспортуванні та реалізації споживачам. підприємство не мало права відносити до валових витрат понаднормативні втрати.

Відповідно до пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного закону).

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» господарська діяльність - діяльність особи, яка направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній чи нематеріальній діяльності, у разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підприємство позивача забезпечує безперебійне постачання населенню, підприємствам та організаціям міста та області питної води відповідно до діючих державних стандартів, тобто ця діяльність є регулярною та постійною і передбачена його Статутом.

В будь-якому випадку позивач поніс витрати на електроенергію для підйому та транспортування води, витрати на хлор та коагулянт для очистки води та стоків, витрати на оплату праці та т.п.

Підпунктом 5.3.1 5.3.8 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Здійснювані позивачем витрати до цього переліку не віднесені, а встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків, крім тих, що зазначені в цьому Законі не дозволяється .

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати на підйом з р. Дніпро, очистку та подачу в водопровідну мережу питної води, яка втрачена понад встановлені нормативи, носять виробничий характер та відповідно відносяться до валових витрат підприємства, а суми ПДВ, сплачені позивачем постачальникам (підрядникам), включаються до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також правильно враховано обставини справи стосовно правомірності включення позивачем сум ПДВ, сплачених постачальникам у вартості придбаних матеріальних ресурсів та послуг, до складу податкового кредиту, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 24/35.

Окрім того, перевіркою було встановлено, що позивач в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно завищив податковий кредит на 227460,52 грн.

З метою фінансування «Програми інвестицій та розвитку системи водопостачання і очищення води м. Запоріжжя» між КП «Водоканал» та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку (Англія) укладено Кредитну угоду від 21.05.1999 року на надання позики в сумі, еквівалентній 28000000,00 дол. США. Між Україною та ЄБРР відносно «Програми інвестицій та розвитку системи водопостачання і очищення води м. Запоріжжя» було укладено Гарантійну Угоду.

Відповідно до розділу 2.02 Кредитної угоди для реалізації «Програми інвестицій та розвитку системи водопостачання і очищення води м. Запоріжжя» частина коштів в сумі, еквівалентній 3 млн. доларів США, повинна бути виділена підприємству містом. У зв'язку з цим додатково укладено Угоду від 21.05.1999 року «Про підтримку проекту» між ЄБРР та Запорізькою областю та Угоду від 21.05.1999 року «Про проектні фонди і гарантії» між ЄБРР та містом Запоріжжя.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що кошти, які виділялися КП «Водоканал» з державного бюджету, відносяться до категорії капітальних трансфертів, оскільки вони є невідплатними, безповоротними платежами, що носять одноразовий, нерегулярний характер, не ведуть до виникнення або погашення фінансових зобовязань, передбачені для придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу або збільшення капіталу одержувачів, мають цільове призначення.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати платника податку на придбання, утримання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, самостійне виготовлення основних фондів для власного виробничого використання (власних виробничих потреб).

Таким чином, платник податків, отримавши державні кошти на модернізацію основних фондів, фактично не поніс жодних витрат, що з врахуванням наведених положень законодавства позбавляє його права на нарахування амортизаційних відрахувань.

Судовою колегією також враховується, що розрахунок сум ПДВ здійснено з урахуванням питомої ваги власних коштів КП «Водоканал» (кредитних коштів) в ціні товарів згідно умов Контракту, тобто з урахуванням вартості товарів, яка включається до складу валових витрат або витрати на придбання яких підлягають амортизації на виконання вимог чинного податкового законодавства.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит на 227460,52 грн. у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості об'єкту, який створюється за рахунок капітальних трансфертів.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Отже,постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 року та рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2005 року у справі № 29/29 прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Комунального підприємства «Водоканал», Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення, аухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 21.12.2005 року у справі № 23/388-АП - без змін.

Справу № 23/388-АП повернути до Господарського суду Запорізької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підпис

Рибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Голубєва Г.К.