Ухвала суду № 1083905, 10.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10.07.2007№К-17443/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників позивача ЛаріноїО.М. та відповідача ЯрмолиО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Арка» на постанову Господарського суду м.Києва від14.12.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від29.03.2006 посправі№25/125-11/374

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю«Аудиторська фірма «Арка»

до                   Державної податкової адміністрації України

про                            визнання нечинним п.3 наказу від28.02.2003 №98 "Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його складання"

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про визнання нечинним п.3 наказу від28.02.2003 №98 «Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його складання».

Постановою Господарського суду м.Києва від14.12.2005 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від29.03.2006 по справі№25/125-11/374 в позові відмовлено повністю.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що ТОВ«Аудиторська фірма «Арка» (даліТОВ) (ідентифікаційний код31520115) у відповідності Свідоцтва про державну перереєстрацію, виданого Голосіївською районною у м.Києві державною адміністрацією, зареєстроване як юридична особа Харківською районною державною адміністрацією м.Києва 18.06.2001 та взято на облік платників податків Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва. Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» та п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» позивач згідно свідоцтва від01.01.2004 №2650007623 є платником єдиного податку.

Розглядаючи спір, суд послався на п.1, п.3, п.4, п.5 зазначеного вище Указу і зазначив, що на виконання вищенаведених положень Указу - Державна податкова адміністрація України наказом від28.02.2003 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.03.2003 за №221/7542, затвердила форму Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядок його складання, п.3 якого регулює порядок відображення суми коштів, отриманих на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Разом з тим, суд першої інстанції зробив висновок, що п.3 Порядку не зобов'язує (не містить виключної вимоги) зараховувати до складу виручки, що підлягає оподаткуванню, всі надходження в касу чи на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку, що підтверджується змістом розшифровки відповідних сум, наведених в рядку 2 самого Розрахунку, який безпосередньо подається до податкового органу на виконання Указу і може бути відкоригований з урахуванням норм чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції повністю.

За таких умов, суди дійшли висновку про те, що п.3 оскаржуваного наказу ДПА України від28.02.2003 №98 ніяким чином не порушує права позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання п.3 оспорюваного наказу таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої сили (Указу Президента України) та про визнання його нечинним.

Не погодившись із зазначеними постановою Господарського суду м.Києва від14.12.2005 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від29.03.2006 по справі№25/125-11/374 позивач (далі–ТОВ) подав касаційну скаргу в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга обґрунтовано тим, що суд, вказуючи на те, що до виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відносяться суми будь-яких коштів, отриманих на розрахунковий рахунок або в касу суб'єкта малого підприємництва, зазначає те, що платник єдиного податку не зобов’язаний зараховувати до складу виручки, що підлягає оподаткуванню, всі надходження в касу чи на розрахунковий рахунок. Тобто виникає подвійне тлумачення підзаконного нормативного акту.

Скаржник зазначає, що фактично зобов'язано платників податків відносити до бази оподаткування єдиним податком суму більшу, ніж це передбачено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», що є самовільним збільшенням бази оподаткування єдиним податком, і грубим порушенням ст.1 Закону України «Про систему оподаткування».

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст.11 Закону України від19.10.2000 №2063 «Про державну підтримку малого підприємництва» для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку та застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Відповідно п.1 Указу Президента України від03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який діє в редакції від28.06.1999 №746/99 з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для суб'єктів малого підприємництва юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Таким чином, ТОВ як платник єдиного податку, відповідно до п.3 названого Указу обирає одну із ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

При цьому, необхідно наголосити на тому, що згідно п.1 Указу Президента України, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно наказом ДПА України від28.02.2003 №98 затверджена форма Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядок його складання, де п.3 встановлено, що у рядку 2 "Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору " Розрахунку про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою відображається сума коштів, отриманих на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва без урахування акцизного збору.

Таким чином, суд касаційної інстанції повністю погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що зазначений припис передбачає, що платник податку повинен відображати у рядку "2" розрахунку "Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" суми будь-яких коштів, фактично отриманих на розрахунковий рахунок або в касу суб'єкта малого підприємництва без урахування акцизного збору.

Тобто міркування судів необхідно читати такими, що п.3 Порядку не містить виключної вимоги зараховувати до складу виручки, що підлягає оподаткуванню, всіх надходжень в касу чи на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку, що підтверджується змістом розшифровки відповідних сум, наведених в рядку 2 самого Розрахунку, який безпосередньо подається до податкового органу. В пояснення такого судами зазначено, що у вказаному Розрахунку також є рядок3, який відображає виручку від реалізації основних фондів.

За таких умов, судами правомірно зроблено висновок про те, що п.3 Порядку не повністю відтворює норму Указу в частині визначення виручки, як суми, фактично отриманої суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг, однак йому не суперечить.

Відповідно судами вірно встановлено, що п.3 Порядку ніяким чином не порушує права позивача, а тому правомірно в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Таким чином аналіз наведених норму указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спростовує мотиви касаційної скарги та з огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням своєї позиції судами першої та апеляційної інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Тому постанова Господарського суду м.Києва від14.12.2005 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від29.03.2006 по справі№25/125-11/374 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аудиторська фірма “Арка” залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від14.12.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від29.03.2006 по справі№25/125-11/374 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                           О.В.Карась

Судді                                                                        А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров