Ухвала суду № 1083907, 10.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2007№К-17579/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників позивача ДацюкаІ.І., ДжевагиР.П. та

відповідача ШтогринаП.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва на постанову Господарського суду м.Києва від20.10.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від15.03.2006 по справі№32/494

за позовом Комунального підприємства «Управління житлового господарства» Дарницького району м.Києва

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 62314,42грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань в розмірі 314405,33грн. від23.05.2005 №0001561501/0, яке прийняте на підставі Акта перевірки від23.05.2005 №597, в якому зазначено про несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по податку на прибуток в травні, серпні, вересні, листопаді 2001року та лютому 2002року.

Постановою Господарського суду м.Києва від20.10.2005, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від15.03.2006 по справі№32/494 позов задоволено.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішень сесії Київської міської Ради від30.01.2001 №162/1139 «Про адміністративно-територіальний устрій м.Києва» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від01.08.2001 №1625 «Про утворення районних у місті Києві держаних адміністрацій» - в м.Києві відбулася зміна адміністративно-територіального устрою, де ліквідувалось 14 адміністративно-територіальних одиниць, в тому числі Дарницький та Харківський райони м. Києва та утворилися шляхом реорганізації 10 нових адміністративно-територіальних одиниць, в тому числі і Дарницький район м.Києва.

А відповідно до рішення першої сесії XXIII скликання Дарницької районної у м.Києві ради від26.09.2001 №14 «Про утворення підприємства комунальної власності» - 01.10.2001 утворено підприємство, яке є правонаступником прав та обов'язків Державного комунального управління житлового господарства Харківського району та Державного комунального підприємства по утриманню житлового фонду Дарницького району м Києва відповідно до розподільчих балансів, затверджених головами ліквідаційних комісій.

Комунальне підприємство «Управління житлового господарства» Дарницького району м.Києва (даліПідприємство) внесено до єдиного державного реєстру підприємств організацій України за №12243 від08.10.2001 під ідентифікаційним кодом 31722755.

Як вбачається з матеріалів справи з моменту утворення комунального підприємства по даний час відповідачем проводилось дві комплексні планові перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства, а саме: за період з 06.10.2001 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 01.01.2005, результати яких відображені в актах перевірки за від28.03.2003 №3/203 та від23.05.2005.№571-23/2-31722755

При цьому судом першої інстанції зазначив, що відповідно до Статуту - Комунальне підприємство «Управління житлового господарства» Дарницького району м.Києва є правонаступником реорганізованих підприємств лише у частині поділу майна територіальних громад; ліквідованих районів та підписання розподільчого балансу, а тому відповідно до положень Цивільного кодексу УРСР 1963року, який був чинним на момент реорганізації, не може в повному обсязі нести відповідальність за сплату штрафних санкцій ліквідованих підприємств.

Відповідно враховуючи вимоги ст.13 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» (далі Закон України №2181), Підприємство прийняло на себе частину заборгованості по платежах до бюджету відповідно до розподільчих балансів. Для погашення вказаної заборгованості між ДПІ та Підприємством було укладено договори про розстрочення податкових зобов'язань від29.03.2002№3, від29.03.2002№4 та від19.06.2002№9.

Позивачем погашену заборгованість по платежах сплачено в повному обсязі до31.12.2002 шляхом підписання розстрочки податкового зобов'язання згідно рішень Державної податкової адміністрації у м.Києві від29.03.2002 №26, від29.03.2002 №25 та від19.06.2002 №64 також встановлено, що з моменту створення Підприємства - з 01.10.2001 по березень2005року, відповідач не повідомляв позивача про наявність заборгованості по нарахованим штрафним санкціям.

Таким шляхом суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем застосований порядок нарахування штрафів, суперечить п.15.1.1 ст.15 Закону України №2181, за якою податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визнає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції повністю.

Не погодившись із зазначеними постановою Господарського суду м.Києва від20.10.2005 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від15.03.2006 по справі№32/494 відповідач (даліДПІ) подав касаційну скаргу в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга обґрунтовано тим, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки судом не прийнято до уваги вимоги ст.36 Закону України «Про підприємства в Україні», відповідно до якої, у разі реорганізації підприємств його права і обов'язки переходять до правонаступників.

Скаржник також наголосив на тому, що станом на 01.01.2002 було передано пропорційно частину боргу в сумі 693914,10грн., яку перенесено з особових карток ліквідованого УЖГ (код03366606 - що реорганізувалося) на особову картку новоствореного УЖГ (код31722755). Штрафні санкції нараховані за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток згідно пп.17.1.7ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також судом не взято до уваги, що новостворене УЖГ (код ЄДРПОУ 31722755) надано заяву на оформлення розстрочення податкового боргу, згідно розподільчого балансу та акту передачі податкової заборгованості від20.02.2002 в сумі 693914,10грн., чим визнало факт наявності заборгованості по платежах до бюджету.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, крім іншого, про те, що позивач може нести відповідальність за зобов'язаннями, що передані йому від попередника лише в межах тих обов'язків, які передані йому по передаточному балансу. Порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання по ПДВ було здійснене в 2001році Державним комунальним управління житлового господарства Дарницького району м. Києва, що припинило свою діяльність. Окрім того, відповідачем не обґрунтовано визначено застосування штрафних санкцій у відповідності до строків давності, не вказано щодо підстав визначення штрафних санкцій за зобов'язаннями, строк давності для нарахування яких контролюючим органом закінчився в лютому 2005 року. І тому, враховуючи зазначене, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п.1.2 ст.1 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. А відповідно строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону, де п.п.5.3.1 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

При цьому згідно п.15.1.1 ст.15 Закону України №2181 - податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визнає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином аналіз наведених норм Закону України №2181 спростовує мотиви відповідача щодо підстав нарахування штрафів, як такого, що суперечить п.15.1.1 ст.15 Закону України №2181. І тому враховуючи наведене, необхідно погодитись із запереченням позивача про те, що порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання по ПДВ було здійснене в 2001році Державним комунальним управління житлового господарства Дарницького району м.Києва, що припинило свою діяльність. В свою чергу відповідачем не обґрунтовано визначення застосування штрафних санкцій у відповідності до строків давності, не вказано підстави визначення штрафних санкцій за зобов'язаннями, строк давності для нарахування яких контролюючим органом закінчився в лютому2005року.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується із правильним обґрунтуванням своєї позиції судами першої та апеляційної інстанцій, що відсутність підстав нарахування позивачу штрафних санкцій підтверджується довідками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва від03.03.2004 №6587/10/24-008 та від23.02.2005 №4990/10/24-005, направленими підприємству позивача на їх звернення, з яких вбачається, що у останнього відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, а постанова Господарського суду Донецької області від14.12.2005 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від06.03.2006 по справі№2/211а належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від20.10.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від15.03.2006 посправі№32/494 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федоров