Рішення № 10838505, 09.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.10 Справа № 8/182

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К-TRADE LTD»,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

про стягнення 9761грн. 38 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9761,38 грн. - відшкодування вартості майна, не повернутого ним на користь позивача у звязку з порушенням умов договору зберігання №0903-02/3, укладеного між сторонами 09.03.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 22.07.10 року до 09.08.10 року у звязку з неявкою сторін.

06.08.10 року, поштою, від позивача надійшло клопотання (вих. №02/08/10від 02.08.10 року) про розгляд справи за його відсутності, при цьому він поставив суд до відома про повне підтримання позовних вимог.

Виходячи з того, що це клопотання відповідає вимогам ч.3 ст. 22 ГПК України, суд його задовольняє.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не зявився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;20).

Оператор поштового звязку надав до суду письмове повідомлення про вручення особисто відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання, а інші поштові відправлення повернув з доданням довідки про те, що адресат за вказаною адресою не проживає.

За таких обставин суд керується підпунктом 3.6 пункту 3 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши обставини справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

09.03.10 року між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) укладено договір зберігання №0903-02/3, згідно якому поклажодавець передав, а зберігач прийняв на на платне зберігання на термін до 09.03.11 року товарно-матеріальні цінності (майно), виражені індивідуальними ознаками, які він зобовязується повернути поклажодавцю у тому ж стані, що був на момент передачі на зберігання, на першу його вимогу (пункти 1.1;7.1 договору).

Зберігач: зобовязаний повернути майно поклажодавцеві на першу його вимогу (п.2.1.3); не має права користуватися переданим на зберігання майном (п.2.3).

Право власності на передане на зберігання майно до зберігача не переходить за будь-яких умов (п.2.4).

У випадку неповернення майна поклажодавцю у строк 3 дні з моменту вимоги поклажодавця зберігач зобовязаний у строк не пізніше двох банківських днів відшкодувати поклажодавцеві вартість майна, переданого на зберігання, яка обчислюється за правилами п.2.5 договору.

Зберігач несе повну відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення поклажодавцеві (п.5.1).

втрати або недостачі прийнятого на зберігання майна зберігач повертає Поклажодавцеві збитки у межах втраченого або відсутнього майна (п.5).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 09.03.11 року (п.7.1) (а.с.7-9).

Позивач передав спірне майно відповідачеві 09.03.10 року, що підтверджується актом приймання-передачі на зберігання товарно-матеріальних цінностей (майна), підписаним сторонами (а.с.10).

Позивач стверджує, що він неодноразово в усній формі звертався до відповідача з проханням повернути товар, однак, відповідач його не повернув.

07.06.10 року він спрямував на адресу відповідача вимогу про повернення компютерної техніки із зберігання (вих. №07/06/10 від 07.06.10 року) та запропонував йому або упродовж 3-х днів повернути майно, або упродовж 2-х банківських днів відшкодувати його вартість позивачу (а.с.11-12).

Відповідач не вчинив таких дій, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

ІІ.Оцінивши обставини справи та наявні у ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Як сказано у ст. 627 ЦКУ, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Уклавши вищезгаданий договір зберігання, сторони взяли на себе низку зобовязань та отримали низку прав.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до відносин зберігання.

Згідно ч.1 ст.936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як встановлено ч.1 ст. 942 ЦКУ зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами ст. 949 Кодексу він зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

З обставин справи вбачається, що відповідач припустився порушення умов договору та вимог чинного законодавства, оскільки на вимогу поклажодавця не повернув передані на зберігання речі.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ) сказано, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами законами або договором.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

Згідно ст. 950 Цивільного кодексу за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, а за приписами п.1 ч.1 ст. 951 Кодексу збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів законність та обґрунтованість своїх вимог.

Відповідач їх не спростував та не оспорив.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 202,203,509,526,530,610-612, 614,623, 655,936,942,943,949-951 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44,47-1,49,ст.75 та ст.ст. 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««К-TRADE LTD», ідентифікаційний код 20055687, яке знаходиться за адресою: місто Київ, провул. Новопечерський, 5, - відшкодування вартості переданого на зберігання майна у сумі 9761 (девять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 38 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 серпня 2010 року.

Суддя А.П.Середа