Рішення № 10838209, 16.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/42416.08.10 За позовомПублічного акціонерного товариства "Квазар"

доПриватного підприємства "Катан"

простягнення 183 081,25 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Миронюк В.П.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Квазар" (надалі –ПАТ "Квазар") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Катан" (надалі –ПП "Катан") про стягнення 183 081,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору виконання робіт та надання послуг №187/Д від 27.08.1999 р. позивач передав у строкове платне користування приміщення загальною площею 148,5 кв.м., яке розташоване в будівлі головного корпусу за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по внесенню орендної плати не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 148 372,30 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 810,32 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 8 689,91 грн. та 3% річних у розмірі 1 208,72 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.08.2010 р.

Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви, відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 50-А, кв. 60, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6675412 від 12.08.2010 р.

Також, судом було додатково відправлено ухвалу суду на поштову адресу відповідача (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 50-Б, кв. 62), що зазначена в договорі.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.1999 р. між ПАТ "Квазар" (виконавець) та ПП "Катан" (замовник) було укладено договір виконання робіт та надання послуг №187/Д (надалі –"Договір").

Відповідно до розділу 1 Договору виконавець передає, а замовник приймає в тимчасове користування і оплачує вартість оренди приміщень. До складу орендних приміщень, які є власністю виконавця і не перебувають під арештом, входить об’єкт нерухомості, розташований за адресою вул. Північно-Сирецька, 3 (площа і ціна вказані в додатку №1), забезпечений всіма видами енергоносіїв та зв’язком (додатки №2, №5, №6) та маючий зовнішню охорону (додаток №3). Строк договору встановлюється з 01.09.1999 р. до 31.12.2000 р.

Згідно із п. 2.2.2 Договору замовник зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати виконавцю вартість послуг і орендну плату.

Положеннями п. 4.3 Договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, слідуючого за звітним, виконавець виставляє замовнику погоджений з ним двохсторонній акт виконаних робіт та надання послуг за зв’язний місяць і, за домовленістю сторін, рахунок фактуру на передоплату електроенергії, енергоносіїв, послуг зв’язку та/або оренди приміщення. Податкова накладна видається замовнику після підписання двохстороннього акту виконаних робіт та наданих послуг уповноваженою особою і засвідчення його підпису печаткою. Замовник в строк не пізніше 15-го числа місяця, слідуючого за звітним, проводить оплату акта та вищезазначених рахунків-фактур.

Із змісту п. 6.1 Договору вбачається, що право замовника на використання орендних приміщень настає з моменту затвердження акту прийому-передачі.

На виконання умов Договору, 01.09.1999 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення загальною площею 148,5 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі в оренду приміщень від 08.09.1999 р.

Додатковими угодами №129/511 від 05.02.2001 р., №33/511 від 03.01.2003 р., №40/511 від 03.01.2006 р., №432/511 від 29.12.2006 р., №480/511 від 25.12.2007 р., №205/511 від 31.03.2008 р., №418/511 від 01.06.2008 р. №291/511 від 01.04.2009 р., №413/511 від 01.10.2009 р. та №33/511 від 08.02.2010 р. до Договору сторонами продовжено строк дії Договору до 30.06.2010 р.

Відповідно до п.п. 2, 3 додаткової угоди №33/511 від 08.02.2010 р. до Договору замовник визнає, що його заборгованість перед виконавцем згідно Договору станом на 08.02.2010 р. становить 132 382,64 грн. та зобов’язується до 31.08.2011 р. погасити її в повному обсязі. Замовник зобов’язується оплатити частину заборгованості в розмірі 29 420,00 грн. у період з березня по червень 2010 року рівними частинами (по 7 354,00 грн.) (п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4).

Згідно із п. 4 додаткової угоди №33/511 від 08.02.2010 р. до Договору замовник гарантує в період з 01.03.2010 р. по 30.06.2010 р. своєчасно і в повному обсязі оплачувати поточні рахунки (акти виконаних робіт та наданих послуг) згідно Договору.

Положеннями п. 5 додаткової угоди №33/511 від 08.02.2010 р. до Договору (надалі –"Угода") визначено, що сторони домовилися про те, що у випадку невиконання замовником зобов’язань по одному із п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 та 4 виконавець залишає за собою право відмовитися в наданні послуг замовнику та ініціювати дострокове розірвання договору.

Листом №351/511 від 08.06.2010 р. позивач повідомив відповідача про розірвання Договору у зв’язку із невиконанням останнього умов Угоди.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 148 372,30 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду приміщень, акти виконаних робіт та надання послуг, банківські виписки з рахунку позивача) підтверджується факт передачі приміщень в оренду, користування ним відповідачем, часткова сплата відповідачем орендних платежів та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 148372,30 грн.

Акт приймання-передачі в оренду приміщень та акти виконаних робіт та надання послуг підписані повноважним представником (директором Мотричем А.П.) та скріплені печатками відповідача, а будь-яких заперечень щодо їх укладення відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 4.3 Договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, слідуючого за звітним, виконавець виставляє замовнику погоджений з ним двохсторонній акт виконаних робіт та надання послуг за зв’язний місяць і, за домовленістю сторін, рахунок фактуру на передоплату електроенергії, енергоносіїв, послуг зв’язку та/або оренди приміщення. Податкова накладна видається замовнику після підписання двохстороннього акту виконаних робіт та наданих послуг уповноваженою особою і засвідчення його підпису печаткою. Замовник в строк не пізніше 15-го числа місяця, слідуючого за звітним, проводить оплату акта та вищезазначених рахунків-фактур.

Згідно із ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до п.п. 2, 3 додаткової угоди №33/511 від 08.02.2010 р. до Договору замовник визнає, що його заборгованість перед виконавцем згідно Договору станом на 08.02.2010 р. становить 132 382,64 грн. та зобов’язується до 31.08.2011 р. погасити її в повному обсязі. Замовник зобов’язується оплатити частину заборгованості в розмірі 29 420,00 грн. у період з березня по червень 2010 року рівними частинами (по 7 354,00 грн.) (п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4).

Згідно із п. 4 додаткової угоди №33/511 від 08.02.2010 р. до Договору замовник гарантує в період з 01.03.2010 р. по 30.06.2010 р. своєчасно і в повному обсязі оплачувати поточні рахунки (акти виконаних робіт та наданих послуг) згідно Договору.

Таким чином, сторонами замінено первісне зобов’язання (по сплаті орендних платежів за актами у період до 29.01.2010 р. в сумі 132 382,64 грн.) новим зобов’язанням згідно Угоди.

Крім того, відповідачем неоплачено орендну плату за актами №172/0210/3613 від 26.02.2010 р. та №172/0310/3613 від 31.03.2010 р. на суму 15 989,66 грн., що не увійшли до Угоди.

Відповідач в порушення умов Договору та Угоди свого грошового зобов’язання у встановлений строк не виконав, у зв’язку із чим 08.06.2010 р. позивач направив на адресу відповідача лист, а якому повідомив останнього про розірвання Договору.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положеннями ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п. 7.3 Договору договір може бути розірваний за ініціативою однієї із сторін, виключно, у випадку невиконання замовником своїх грошових зобов’язань згідно з п.п. 4.3-4.5 даного договору на протязі 3-х місяців, при умові, що по закінченню вказаного строку виконавцем було направлено лист замовнику з вимогою погасити заборгованість і повідомлення про погашення заборгованості не було відправлено замовником на протязі 10 днів після отримання такого листа.

Матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором, а положеннями ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, Договору та Угоди передбачено право позивача відмовитися від Договору в односторонньому порядку, а тому позивач правомірно скористався своїм правом та листом №351/511 від 08.06.2010р. розірвав Договір.

Отже, Договір, в т.ч. Угода, припинили свою дію з 18.06.2010 р., а тому обов’язок відповідача оплатити вартість орендних платежів на момент розгляду справи судом настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 148 372,30 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПП "Катан" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ "Квазар" про стягнення з ПП "Катан" заборгованості у розмірі 148 372,30 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 24 810,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором з урахуванням Угоди строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Положеннями п.п. 4.4, 4.5 Договору передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті 148372,30грн., нарахованої у період з 16.11.2008 р. по 19.07.2010 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки, сторонами згідно ч. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України припинено грошове зобов'язання відповідача по сплаті вартості орендних платежів, яке мало місце до укладення Угоди, то нарахування пені за прострочення (у період до укладення Угоди) виконання грошового зобов’язання, яке внаслідок новації є припиненим, є безпідставним.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням визначених Угодою (в частині оплати 22 062,00 грн.(п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Угоди)) та Договором (в частині оплати актів №172/0210/3613 від 26.02.2010 р. та №172/0310/3613 від 31.03.2010 р. у сумі 15989,66 грн.) строків виконання грошового зобов’язання до моменту розірвання Договору (18.06.2010 р.), оскільки у зв’язку із розірванням Договору правова підстава нарахування пені відпала.

За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1272,66 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 8689,91 грн., нарахованих за період з жовтня 2008 року по червень 2010 року та 3% річних у розмірі 1 208,72грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 16.07.2009 р. по 19.07.2010 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних виходячи з обставин викладених при розрахунку пені (в частині положень ч. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України) до моменту визначеного позивачем, оскільки правова підстава нарахування інфляційних та 3% річних не залежить від розірвання Договору.

За перерахунком суду розмір інфляційних нарахувань становить від'ємне значення, а тому в задоволенні такої вимоги необхідно відмовити.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 632,70грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПП "Катан" на користь ПАТ "Квазар" заборгованості у розмірі 148 372,30 грн., пені у розмірі 1 272,66 грн. та 3% річних у розмірі 632,70 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 23 537,66 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 8 689,91 грн. та 3% річних у розмірі 576,02 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Квазар" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Катан" (04074, м.Київ, вул. Вишгородська, 50-А, кв. 60; ідентифікаційний код 30375175) на користь Публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3; ідентифікаційний код 14314038) заборгованість у розмірі 148 372,30 грн., пеню у розмірі 1 272,66 грн., 3% річних у розмірі 632,70 грн., державне мито у розмірі 1 502,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 193,71 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –19.08.2010 р.