Рішення № 10838191, 27.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/15927.07.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб'юшн"

До                              Приватного підприємства "Прод-Сер"

Про                              стягнення 3632,03 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Стадницька Р. Я. –предст. (дов. № 01/03 від 10.03.2010 р.)

Від відповідача          не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб'юшн" (далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Прод-Сер" (далі –відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 3632,03 грн. (3467,90 грн. –основний борг, 85,70 грн. –пеня, 12,54 грн. –відсотки за неправомірне користування грошовими коштами, 65,89 грн. –збитків від інфляції) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки продукції № 155 від 22.07.2009 р.

Ухвалою суду від 28.05.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/159 та призначено розгляд справи на 06.07.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.2010 р. надав клопотання про заміну позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара фортеця ЛТД»його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн», що підтверджується статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн».

Згідно ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин, клопотання про заміну позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара фортеця ЛТД»його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн»визнано судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 06.07.2010 р. не направив.

Ухвалою суду від 06.07.2010 р. розгляд справи відкладено на 27.07.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 27.07.2010 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.07.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2009 р. між сторонами укладено договір поставки продукції № 155 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язувався продати, а відповідач зобов’язувався прийняти й оплатити поставлену продукцію

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що продукція може поставлятись як однією так і декількома партіями.

Згідно з п.1.3. Договору партією продукції є продукція, зазначена в одній видатковій накладній.

Згідно п. 2.3 Договору найменування, асортимент, кількість та ціна продукції зазначається у видатковій накладній.

Згідно п.2.10 Договору сплата вартості отриманої продукції проводиться відповідачем не пізніше 21 календарного дня з дня кожної поставки.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3 860,93 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № ЛТ-0010525 від 15.12.2009 р. на суму 1 781,08 грн..; № ЛТ-0011083 від 22.12.2009 р. на суму 648,66 грн..; № ЛТ-0000998 від 19.01.2010 р. на суму 1 431,19 грн. Проте вартість отриманого товару відповідачем не оплачена.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 3467,90 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 85,70 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 12,54 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 65,89 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 3 467,90 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 3.1 Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 85,70 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 85,70 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 12,54 грн.., збитків від інфляції –65,89 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 12,54 грн.. та збитків від інфляції у розмірі 65,89 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Прод-Сер" (02125, м. Київ, просп. Визволителів, 3, кв.16, адреса для листування: 03680, м. Київ, вул. проспект Бажана,12, код 36240434, р/р 26003113821 в Дарницькому відділі «Укргазбанк», МФО 3201478, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн»(02002, м. Київ, вул. Каховська, 64, адреса для листування: 02096, м. Київ, вул. Сімферопільська,13А, код 36405099, р/р 26006210110931 в AT «ПроКредит Банк» МФО 320984) 3 467 (три тисячі чотириста шістдесят сім) грн.. 90 коп. основного боргу, 85 (вісімдесят п’ять) грн. 70 коп. пені, 12 (дванадцять) грн. 54 коп. 3% річних, 65 (шістдесят п’ять) грн. 89 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко