Рішення № 10838041, 10.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/14410.06.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Мануфактура” в особі хмельницької філії

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Нью текстиль лайн”, м. Київ

фізичної особи –підприємця Підкоморної Лідії Іванівни, м. Хмельницький

про          стягнення 12489,29 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Сивець Я.В. за довіреністю № 06/12/09-01Ю від 06.12.2009 року

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мануфактура” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Нью текстиль лайн” та фізичної особи –підприємця Підкоморної Лідії Іванівни про стягнення 31342,82 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до відповідача -2, позивач посилається на невиконання відповідачем-2 зобов’язань за договором поставки від 22.12.2008 року щодо повної оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 10 480 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п. 8.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1116,39 грн. та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути відсотки річних у розмірі 298,05 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 94,32 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги до відповідача-1 позивач посилається на укладений між позивачем та відповідачем-1 16.06.09 року договір поруки № 16/06/09-0110, згідно умов якого поручитель (відповідач-1) зобов'язався у повному обсязі відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов'язання боржника (відповідача-2) прийняти та оплатити товар, що виникли на підставі договору, укладеного між позивачем та відповідачем-2. Договором поруки встановлено, що у випадку невиконання відповідачем-2 своїх обов’язків перед позивачем, позивач має право вимагати від відповідача 1 сплати грошових коштів в розмірі 500 (п'ятсот) грн. за невиконання умов вказаного договору. З посилання на невиконання відповідачем -2 своїх зобов’язань щодо повної оплати товару позивач просить стягнути з відповідача-1500 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 25.05.2010 року.

Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на майно та грошові кошти, які належать відповідачу.

          Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Згідно п.1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

В зв’язку з неявкою відповідачів та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 25.06.2010 року продовжено строк вирішення спору.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, представники відповідачів в судові засідання не з’явились, причини неявки невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідачів в судових засіданнях від останніх до суду не надходило. За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідачів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.06.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ :

22.12.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Мануфактура” від імені якого діє Хмельницька філія, Постачальник (надалі по тексту Хмельницька філія ТОВ „Мануфактура”) та фізичною особою –підприємцем Підкоморною Лідією Іванівною, Покупець (надалі по тексту ФОП Підкоморна, відповідач-2) укладено Договір 03 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам і в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі та додатках до нього, а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах визначених в Договорі прийняти та оплатити товар.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що поставка продукції здійснюється на наступний день після підписання Договору. Датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником Покупця.

Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товар Покупцю. Протягом термінів розрахунку встановленого цим пунктом Договору Покупець має право здійснювати перерахування частинами або шляхом перерахування всієї суми одночасно.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору позивачем відповідачеві-2 було поставлено товару на загальну суму 15380,54 грн., що підтверджується наступними накладними:

- № ХМ-2601-07 від 26.01.2009 року на загальну суму 7513,08 грн.;

-№ ХМ-2212-23 від 22.12.2008 року на загальну суму 7867,46 грн.

Відповідач-2 з позивачем розрахувався частково сплативши до каси позивача лише 4900 грн., зокрема 26.01.2009 року згідно прибуткового касового ордеру № 33 сплачено 3300 грн., 08.04.2009 року згідно прибуткового касового ордеру № 76 сплачено 600 грн., 09.04.2009 року згідно прибуткового касового ордеру сплачено 400 грн., 04.06.2009 року згідно прибуткового касового ордеру № 142 сплачено 600 грн. (копії касових ордерів в матеріалах справи).

30.09.2009 року позивач та відповідач-2 підписали акт звірки розрахунків, відповідно до якого відповідач-2 визнав наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 10480,54 грн.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження погашення відповідачем-2 суми заборгованості станом на дату прийняття рішення.

16.06.2009 року між позивачем, Кредитор та товариством з обмеженою відповідальністю „Нью текстиль лайн”, Поручитель (надалі по тексту ТОВ „Нью текстиль лайн”, відповідач-1) було укладено Договір поруки № 16/06/09-0ТЮ ( надалі по тексту Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель (відповідач-1) зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) у розмірі зазначеному в п. 3.1 Договору поруки за своєчасне виконання всіх зобов’язань відповідача-2 , що виникли на підставі Договору № 03 від 22.12.2008 року.

Пунктом 3.1 Договору поруки сторони погодили, що Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов’язань у сумі, що не перевищує 500 (п'ятсот) грн.

В зв’язку з невиконанням відповідаем-2 своїх зобов’язань за Договором позивач звертався до відповідача-1 з вимогою щодо погашення заборгованості в розмірі 500 грн. протягом семи днів. Відповідач -1 вимогу позивача отримав, однак коштів не сплатив.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між позивачем та відповідачем-2 договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, відповідач-2 зобов’язався оплатити товар протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача-2 основного боргу, однак звертає увагу на наступні обставини.

Як встановлено вище 16.06.2009 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір поруки № 16/06/09-0ТЮ відповідно до умов якого поручитель відповідач-1 зобов'язався відповідати перед позивачем за своєчасне виконання всіх зобов’язань відповідача-2, що виникли на підставі Договору на суму, що не перевищує 500 грн.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно умов Договору поруки відповідач-1 поручився за виконання відповідачем -2 свого зобов’язання частково, а саме на суму 500 грн.

В зв’язку з порушенням відповідачем-2 свого грошового зобов’язання є підстави для стягнення з відповідача-1 зобов’язання в розмірі 500 грн.

За таких обставин з відповідача -2 підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 9980, 54 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача-2 є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законом відповідальності.

Відповідно до п. 8.2 Договору у випадку порушення умов даного Договору сторонами, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, повертає суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Суд враховує зазначені положення Договору, однак при розрахунку пені не може дійти однозначного висновку щодо погодженої сторонами суми яка має братись за основу під час обчислення розміру неустойки. Ні п. 8.2, ні інші пункту Договору не містять зазначених положень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони в Договорі не досягли згоди щодо порядку нарахування та сплати пені та вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню в сумах визначених позивачем, відсотки річних в розмірі 298,04 грн., втрати від інфляції в розмірі – 94,32 грн.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідачі наведених позивачем обставин в повному обсязі не спростували, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надали.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Нью текстиль лайн” (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, оф.3, код 35756306 р/р 26000301014484 ВАТ ВТБ Банк в м. Києві, МФО 321767) на користь товариства обмеженою відповідальністю "Мануфактура" від імені якого діє Хмельницька філія ( 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-а, 04073, м. Київ, пр-т Московський 8, корп. 1, Р/р 26003301014027 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767 ідентифікаційний номер юридичної особи 31513808) борг у розмірі 500 (п'ятсот) грн., а також 5,0 грн. (п’ять гривень) державного мита та 9, 45 грн. (дев’ять гривень сорок п’ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з фізичної особи –підприємця Підкоморної Лідії Іванівни (2900, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 1, кв. 29, код 2233126820 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства обмеженою відповідальністю "Мануфактура" від імені якого діє Хмельницька філія ( 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-а, 04073, м. Київ, пр-т Московський 8, корп. 1, Р/р 26003301014027 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767 ідентифікаційний номер юридичної особи 31513808) 10372,9 грн. (десять тисяч триста сімдесят дві гривні дев’яносто копійок), з яких 9980, 54 грн. (дев’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят гривень п’ятдесят чотири копійки) основного боргу, 94,32 грн. (дев’яносто чотири гривні тридцять дві копійки) втрати від інфляції, 298,04 грн. (двісті дев’яносто вісім гривень чотири копійки) відсотки річних, а також 103,73 грн. ( сто три гривні сімдесят три копійки) державного мита та 196,01 грн. (сто дев’яносто шість гривень одну копійку) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова