Рішення № 108355, 04.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.06 р. Справа № 45/188

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями „ІТРАКО”, ЄДРПОУ24930652,

м. Київ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Донецькбланкіздат”,

ЄДРПОУ 22007712, м. Донецьк

про стягнення 253 103 грн. 02 коп.

Суддя Б.Д. Плотніцький

при секретарі судового засідання Ляшенко Л.В.

Представники:

Від позивача: Міхайліченко О.М. – довір.

Від відповідача: не з’явились.

В засіданні суду брали участь

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 31.08.2006р. оголошувалась перерва до 04.09.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Підприємство з іноземними інвестиціями „ІТРАКО”, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецькбланкіздат”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 253 103 грн. 02 коп., в тому числі основний борг – 199 555 грн. 98 коп., пеня – 20 594 грн. 27 коп., інфляція – 29 653 грн. 70 коп. та три проценти річних – 3 299 грн. 07 коп.

В порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач заявами №275/юр від 21.07.2006р. та №329/юр від 31.08.2006р. зменшив суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 241 279 грн. 04 коп., в тому числі основний борг – 187 732 грн. 00 коп., пеня – 20 594 грн. 27 коп., інфляція – 29 653 грн. 70 коп. та три проценти річних 3 299 грн. 07 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання належним чином відповідачем своїх зобов’язань, передбачених договором №ДН/ДП-4/03-02 від 03.01.2003р., додатковою угодою №1 від 18.03.2005р. та №2 від 01.01.2006р., рахунки – фактури, видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей та акти звірок.

В засідання суду 04.09.2006р. представник відповідача не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений в установленому порядку.

Відповідач письмовий відзив не надав, проте у судовому засіданні 31.08.2006р. надав пояснення, що заборгованість визнає частково в сумі основного боргу. В іншій частині просить відмовити позивачу.

Згiдно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

03.01.2003р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір за №ДН/ДП-4/03-02 про поставку поліграфічної продукції.

Відповідно до умов даного договору позивач взяв на себе обов’язок поставити та передати відповідачу поліграфічну продукцію в найменуванні, асортименті кількості та ціні, що визначена в рахунках – фактурах чи інших додатках до договору, які складаються по заявках останнього.

В свою чергу, відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати вартість поставленого йому товару.

Додатковими угодами №1 від 18.03.2005р. та №2 від 01.01.2006р. були внесені зміни в даний договір поставки, зокрема було визначено, що відповідач має відстрочку платежу строком на 30 календарних днів з моменту отримання товари, при умові, що відповідач щомісячно купує товар в кількості не менше 2 тон чорної та 600 кг. кольорової фарби для рольового друкування та щомісячного погашення виниклої заборгованості по раніше отриманому товару у сумі 30 000 грн. 00 грн.

Також сторонами було встановлено, що виникла заборгованість по отриманому товару станом 01.01.2006 складає 243 635 грн. 98 коп. та буде погашена до 31.01.2006р. шляхом щомісячних перерахувань, але не менше 30 000 грн. 00 коп.

На дану суму боргу між сторонами був підписаний акт звірки станом на 01.01.2006р. (т.1, а.с.122).

Відповідачем частково була сплачена вартість отриманого товару, тому за ним з урахуванням заяв позивача про зменшення позовних вимог, значиться заборгованість у сумі 187 732 грн. 00 коп.

Оскільки заборгованість за поставлений товар своєчасно та у повному обсязі не була сплачена, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані пеня у сумі 20 594 грн. 27 коп., інфляція у сумі 29 653 грн. 70 коп. та три проценти річних у сумі 3 299 грн. 07 коп.

На адресу відповідача були направлені претензії №109 від 06.03.2006р. та №184/5юр від 11.05.2006р. з вимогою погасити заборгованість, які залишені відповідачем без задоволення.

За таких підстав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 253 103 грн. 02 коп., в тому числі основний борг – 199 555 грн. 98 коп., пеня – 20 594 грн. 27 коп., інфляція – 29 653 грн. 70 коп. та три проценти річних – 3 299 грн. 07 коп.

Відповідач письмового відзиву не надав, проте в засіданнях суду заборгованість в частині основного боргу визнає, в іншій частині позовних вимог просить відмовити.

Господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (враховуючи, що правовідносини продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №ДН/ДП-4/03-02 від 03.01.2003р позивачем на адресу відповідача був поставлений товар, який визначений у видаткових накладних, рахунках - фактурах, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт поставки з боку відповідача не заперечується та отримання товару підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати грошових коштів всупереч умовам договору та вимогам ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України відповідач не виконав.

Господарський суд зазначає, що відповідачем неодноразово підписувались акти звірок, якими він підтверджував наявність заборгованості.

Крім цього, у судовому засіданні уповноважений представник відповідача визнавав суму основного боргу, проте письмовий відзив не був наданий.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає випадки, коли боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем вартість товару не була сплачена, позивачем з урахуванням ст.625 Цивільного кодексу України нарахована пеня, інфляція та три проценти річних.

Господарський суд вважає правомірним нарахування та пред’явлення позивачем до стягнення пені у сумі 20 594 грн. 27 коп., інфляції у сумі 29 653 грн. 70 коп. та трьох процентів річних у сумі 3 299 грн. 07 коп.

При цьому, господарський суд виходить з того, що штрафні санкції нараховані позивачем від загальної суми поставленого товару станом на 27.06.2006р., тобто суми 199 555 грн. 98 коп., без урахування часткової сплати заборгованості після звернення позивача з позовом та зменшення суми позовних вимог в цій частині.

Розрахунок суми санкцій є арифметично вірним, а також таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що відповідач письмових заперечень проти позову не надав, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 241 279 грн. 04 коп., в тому числі основний борг – 187 732 грн. 00 коп., пеня – 20 594 грн. 27 коп., інфляція – 29 653 грн. 70 коп. та три проценти річних 3 299 грн. 07 коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями „ІТРАКО”, м. Київ, до Закритого акціонерного товариства „Донецькбланкіздат”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 241 279 грн. 04 коп., в тому числі основний борг – 187 732 грн. 00 коп., пеня – 20 594 грн. 27 коп., інфляція – 29 653 грн. 70 коп. та три проценти річних - 3 299 грн. 07 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецькбланкіздат”, м. Донецьк на користь Підприємства з іноземними інвестиціями „ІТРАКО”, м. Київ, основний борг у сумі 187 732 грн. 00 коп., пеню у сумі 20 594 грн. 27 коп., інфляцію у сумі 29 653 грн. 70 коп. та три проценти річних у сумі 3 299 грн. 07 коп., а всього у сумі 241 279 грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 412 грн. 83 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 112 грн. 49 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення оголошене повністю в судовому засіданні 04.09.2006р.

Суддя Плотніцький Б.Д.