Рішення № 108344, 06.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.06 Справа № 45/184

за позовом: Державного підприємства „Донецька залізниця”, ЄДРПОУ 01074957,

м.Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Ясіновський коксохімічний

завод”, ЄДРПОУ 00191035, м.Макіївка

про стягнення 17 056 грн. 56 коп.

Суддя Плотніцький Б.Д.

при секретарі судового засідання Ляшенко Л.В.

Представники:

від позивача: Гарбузова Т.О.- юрисконс.

від відповідача: Лакіза Ю.В. - юрисконс.

В судовому засіданні брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 30.08.2006р. оголошувалась перерва до 06.09.2006р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство „Донецька залізниця”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Ясіновський коксохімічний завод”, м.Макіївка, про стягнення плати за користування вагонами у сумі 17 056 грн. 56 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 17, 18, 119 Статуту залізниць України (далі - “Статут”), розділ 3 Правил користування вагонами, розділи 12, 17 Правил перевезень вантажів маршрутами відправника, договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії № 7/143 від 19.03.2001р., відомості №№ 0911049, 0911050, 0911054, 0911055, 0911059, 0911060, 0911064, 0911065, 0921072, 0921073, 09210736, 0921077, 0921080, 0921082, акти загальної форми, рахунок – фактуру №282 від 03.10.2005р. та претензію №223/6-71 від 17.10.2005р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №5918/24 від 18.07.2006р. позовні вимоги не визнає у повному обсязі.

В обґрунтування своїх тверджень відповідач посилається на те, що залізницею неправомірно не надана 50% знижка на вантажні маршрути, передбачена наказом Міністерства транспорту України № 302 від 10.06.1999р., тому плата у сумі 17 056 грн. 56 коп. вноситися залізниці не повинна.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

19.03.2001р. між позивачем – Державним підприємством „Донецька залізниця”, м.Донецьк та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством „Ясіновський коксохімічний завод”, м.Макіївка укладений договір за № 7/143 про експлуатацію залізничної під’їзної колії.

Строк дії даного договору визначений сторонами до 31.05.2006р. включно.

Відповідно до зазначеного договору у вересні 2005р. Донецькою залізницею на під’їзну колію відповідача зі станції Кринична подавались потяги направленням станція Сартана.

Облік часу перебування вагонів у відповідача провадився станцією Кринична Донецької залізниці за відомостями плати за користування вагонами №№ 0911049, 0911050, 0911054, 0911055, 0911059, 0911060, 0911064, 0911065, 0921072, 0921073, 09210736, 0921077, 0921080, 0921082.

Згідно даних відомостей позивачем була нарахована плата за користування вагонами у сумі 27 224 грн. 80 коп. (без ПДВ).

Відомості плати за користування вагонами №№ 0911049, 0911050, 0911054, 0911055, 0911059, 0911060, 0911064, 0911065, 0921072, 0921073, 09210736, 0921077, 0921080, 0921082 з боку відповідача підписані із зауваженням, зокрема відповідач не погоджується із сумою 17 056 грн. 56 коп. (без ПДВ), вважаючи, що залізницею неправомірно не надана 50% знижка на вантажний маршрут всупереч наказу Мінтрансу України № 302 від 10.06.1999р.(який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами).

Залізниця зробила контрзастереження, згідно якого вона не надала відповідачу 50% знижку з огляду на те, що перевезення вантажів маршрутами у вересні 2005р. відповідачем не планувалося.

Відповідачем плата за користування вагонами була сплачена частково у сумі 13 011 грн. 00 коп.

Позивачем на адресу відповідача був виставлений рахунок-фактура №282 від 03.10.2005р. на суму 17 056 грн. 56 коп., який з боку відповідача залишився не сплаченим.

Відповідачу позивачем була направлена претензія №223/6-71 від 17.10.2005р. з вимогою в місячний термін розглянути претензію по суті та сплатити суму боргу на рахунок Донецької залізниці.

Проте претензія була залишена без задоволення.

За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у сумі 17 056 грн. 56 коп.

Відповідач проти позову заперечує, вважаючи, що позивачем повинна бути надана 50% знижка.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем плата за користування вагонами за спірний період нарахована відповідно до відомостей №№ 0911049, 0911050, 0911054, 0911055, 0911059, 0911060, 0911064, 0911065, 0921072, 0921073, 09210736, 0921077, 0921080, 0921082 у сумі 27 224 грн. 80 коп.

Відповідачем внесена на рахунок позивача плата у сумі 13 011 грн. 00 коп. Дана сума складає 50% від нарахованої позивачем.

Невнесена сума 17 056 грн. 56 коп. є предметом цього позову.

Господарський суд вважає, що причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень законодавства, яке регулює відносини щодо плати за користування вагонами.

При цьому залізниця вважає, що знижка, надання якої вимагає відповідач, можлива тільки у разі планування ним перевезення вантажів маршрутами. Без надання планів перевезень вантажів маршрутами сформовані відправником потяги не можуть вважатись маршрутом.

В свою чергу, відповідач вважає, що для надання 50% знижки достатньо факту зайняття вагонів для навантаження маршрутів.

Відповідно до наказу Мінтрансу України „Про внесення доповнення до таблиці 1 Ставок плати за користування вантажними вагонами залізниць” № 302 від 10.06.1999р. у випадку зайняття вагонів для навантаження маршрутів відправникам надається 50% знижка по платі за користування цими вагонами.

Крім цього, Правилами перевезень вантажів маршрутами відправника обліку підлягають усі маршрути, що задовольняють вимоги пп. 2 і 4 цих Правил.

Господарським судом було встановлено, що залізниця не надала відповідачу 50% знижку з посиланням лише на те, що перевезення вантажів маршрутами у вересні 2005р. комбінатом не планувалося, однак планування маршрутів передбачено п.1 Правил перевезень вантажів маршрутами відправника, а не пп. 2 і 4, тобто планування не є однією із умов, а тим більше – визначальною умовою, на чому наполягає залізниця, визнання чи не визнання сформованого поїзду як маршрут.

Також, суд дійшов до висновку, що наказ Мінтрансу України № 302 від 10.06.1999р. не ставить у залежність від планування перевезень вантажів маршрутами надання чи ненадання знижки по платі за користування вагонами, зайнятими для навантаження маршрутів, так само як і від виду маршруту.

Статтею 18 Статуту залізниць України у випадку необхідності одночасно із місячним замовленням подаються плани перевезень вантажів маршрутами, тобто планування маршрутів відправником є не його обов’язком, а правом.

Відповідно до п. 2 Правил перевезень вантажів маршрутами відправника маршрутом відправника вважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником на залізничній під’їзній колії призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов’язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.

Вагони, за користування якими позивачем нарахована плата за спірними відомостями, були сформовані відповідачем, передані позивачу та прийняті ним для перевезення і відправлені на ст. Сартана у складі маршрутів, про що свідчить витяг із книги передач; штампи та відповідні приписи станції на натурних листах поїздів.

Аналіз норм Статуту свідчить про те, що у разі достатньої кількості вагонів відправник має право зайняти надані йому залізницею вагони для відправки вантажу маршрутом без попереднього планування і залізниця зобов’язана прийняти такий маршрут до перевезення.

У разі ж відсутності у відправника необхідної кількості вагонів для перевезення вантажів маршрутами він має право одночасно з місячним замовленням надати залізниці план перевезень вантажів маршрутами.

І у цьому випадку виникає обопільна відповідальність сторін за незабезпечення завантаження маршруту: залізниці – за незабезпечення подачі необхідної кількості вагонів, а відправника – за його не завантаження.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що залізницею безпідставно нарахована плата за користування вагонами у сумі 17 056 грн. 56 коп., тому позовні вимоги позивача підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк, до Відкритого акціонерного товариства „Ясіновський коксохімічний завод”, м.Макіївка, про стягнення плати за користування вагонами у сумі 17 056 грн. 56 коп., відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 06.09.2006р.

Суддя Плотніцький Б.Д.