Ухвала суду № 108352542, 12.01.2023, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6134/17

Провадження № 1-кп/466/31/23

У Х В А Л А

10 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_7 ,-

в с т а н о в и в :

В процесі розгляду Шевченківським районним судом м. Львова судового провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12017140090001716 про обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, прокурор звернувся з клопотанням про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 . Підставою для задоволення такого зазначає неможливість у інший спосіб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого , виходячи з того, що останній двічі в процесі розгляду справи оголошувався у розшук в зв`язку з ухиленням від суду, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину в період перебування на іспитовому терміні по іншому вироку суду. Крім того, з врахування обставин вчинення правопорушення, в ході якого неповнолітньому потерпілому було спричинено тілесні ушкодження, прокурор просив з підстав ст. 183 КПК України, не визначати обвинуваченому розміру застави.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання з мотивів , наведених у зверненні.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що підтримує клопотання прокурора.

Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили у задоволенні такого відмовити та визначити ОСОБА_7 запобіжний захід , не пов`язаний з триманням під вартою. Зазначили, що останній тривалий час перебуває під вартою. Впродовж розгляду справи не чинив жодних дій, що могли б свідчити про тиск на потерпілого чи свідків. Не має обвинувачений і наміру ухилятись від суду. В нього є постійне місце проживання та реєстрації, родина, він планує працевлаштуватись .

Заслухавши думку учасників судового розгляду з приводу заявленого клопотання суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_7 вироком Франківського райсуду м. Львова від 27.01.2017 р. було призначено покарання за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком у один рік. За матеріалами даного провадження ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину , передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням насильства до потерпілого, який на момент подій був неповнолітнім. За час проведення судового розгляду до ОСОБА_7 неодноразово з підстав ст. 140 КПК України застосовувались заходи примусового приводу до суду через органи поліції. Також у зв`язку з ухиленням обвинуваченого від суду , не повідомленням про зміну свого місця проживання, ОСОБА_7 двічі було оголошено в розшук, що призвело до затягування розгляду провадження.

Суд враховує як покарання, яке може бути призначене у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_7 винним у вчинені інкримінованого йому злочину, тяжкість злочину, так і дані про особу останнього . Зазначене свідчить про високу ймовірність існування ризиків того, що він може переховуватись від суду, побоюючись настання кримінальної відповідальності у випадку доведеності його винуватості.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лабіта проти Італії", тримання під вартою є виправданим у певному випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважає над повагою до особистої свободи; національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який превалює над загальною нормою про повагу до свободи людини.

Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченого , а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується , виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню його від суду. Враховуючи вищевикладене, підстав для скасування чи зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м`який немає.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею. Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, із застосуванням насильства до неповнолітнього потерпілого, суд приходить до висновку. що клопотання прокурора є підставним.

Керуючись ст. 376 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб , без визначення розміру застави, до 11 березня 2023 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з моменту оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 12.01.2023 .

Суддя ОСОБА_1