Ухвала суду № 108350547, 11.01.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 219/7608/20

Провадження № 1-кп/229/111/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши в режимі відеоконференції із Закарпатським апеляційним судом, Оболонським районним судом м. Києва кримінальне провадження відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Медвин Богуславського району Київської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, командира 2-го гранатометного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 408, ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Прокурором подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 з подальшим етапуванням та утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 у ЗСУ з місцем дислокації АДРЕСА_2 , в якому зокрема зазначено, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися й виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, також враховуючи вкрай напружену ситуацію в регіоні є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 , може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом зміни запобіжного заходу на більш м`який та підстав для визначення розміру застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не має. Також зазначено, що в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля. Розглядаючи можливість застосування будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_6 під вартою є не лише очікування розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою. Крім того, згідно з вимогами ч.7 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-402, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою із зазначених в ньому підстав.

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що прокурором постійно порушуються ч.1,2 ст.24 Конституції України, прокурор не враховує практику ЄСПЛ, формально підходить до клопотання і постійно зазначає в ньому одне і те ж саме, не доведено і не підтверджено жодним доказом наявність ризиків, тільки перераховані відповідно до ст.177 КПК України. Вказує, що він не отримував клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт за місцем проживання ОСОБА_6 . Не заперечує проти етапування обвинуваченого тільки до ВСП м.Дніпро.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, погодившись із думкою захисника, зазначивши,

що жодні ризики не доведені і є припущенням, не відповідає дійсності, що він залишив військову частину з 13.04.2020 р. по 13.08.2020 року, його не було тільки декілька годин. Просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації та проживання., вказавши, що його батько надавав суду документи на будинок, згоду власника житла на це і документи що батько зможе його матеріально забезпечувати у разі знаходження його вдома, не проти щоб його етапували, але до ВСП м. Дніпро.

Встановлено, що ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 24.11.2022 року відносно, обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів тобто до 22 січня 2023 року включно.

Згідно вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ по справі «Ілійков проти Болгарії»).

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суд враховує враховує стадію судового провадження, воєнний стан, а також те, що ОСОБА_6 неодружений, має малолітню дитину, є військовослужбовцем, має нагороди та заохочення, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, а також те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, а також продовження існування ризиків, які не зменшилися, а саме вплив на свідків, які проходять службу разом з обвинуваченим; переховування від суду з врахуванням тяжкості покарання, а також те, що ОСОБА_6 після вчинення злочину в якому він обвинувачується залишив місце служби з метою переховування від органів досудового розслідування та направився за місцем свого мешкання та був затриманий співробітниками поліції у смт. Чутова Полтавської області.

Наявність інших ризиків прокурором не доведена.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_6 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні, питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було та відповідних заяв не заявлено. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на воєнний стан, а також те, ще одна повнолітня особа (сестра), яка зареєстрована з обвинуваченим в одному будинку висловила на це згоду, не надано документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно, також неможливо застосувати. Запобіжний захід у вигляді застави також не може бути застосований, оскільки відсутні докази на підтвердження матеріальної можливості внести кошти у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок у межах розміру передбаченому КПК України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обмеження обвинуваченого права на свободу в даному випадку є виправданим, наявність ризиків, передбачених ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, у такому їх ступені, який є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії судового провадження та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 11 березня 2023 року (включно) та з метою оперативності та незатягування розгляду кримінального провадження з подальшим етапуванням та утриманням на гауптвахті

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ЗСУ з місцем дислокації АДРЕСА_2 .

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 408, ч. 1 ст. 115 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят днів) до 11 березня 2023 року включно, з подальшим етапуванням та утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали направити обвинуваченому та направити до ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 з місцем дислокації АДРЕСА_2 для виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_8