Ухвала суду № 1083470, 10.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

_____________01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“10” липня 2007 р.                                                                                           Справа № А-2/117                                                             к/с № К-12170/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:          Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

на постанову  Львівськогоапеляційного господарського суду від 11.04.2005 року

та рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2005 року

у справі№ А-2/117

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз»

доДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2004 року Відкрите акціонерне товариство «Івано-Франківськгаз» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську             № 0005052312/0/0 від 18.06.2004 року.

  Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 року,  позов задоволено: визнано недійсним  податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 18.06.2004 року № 0005052312/0/0 від 18.06.2004 року; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що всі витрати, понесені позивачем у зв’язку з придбанням природного газу, включаючи понаднормативні витрати (відтоки), включаються до складу валових витрат, а тому вся сума податку на додану вартість, сплачена при його придбанні, правомірно віднесена до податкового кредиту. Крім того, суди дійшли висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості природного газу, придбаного для реалізації населенню та бюджетним установам, в момент отримання податкових накладних.   

В касаційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську просить скасуватипостанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2005 року у справі № А-2/117  й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом порушено норми матеріального права, а саме: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що за результатами документальної перевірки ВАТ «Івано-Франківськгаз» з питань правильності нарахування податку на додану вартість за квітень 2004 року складено акт від 15.06. 2004 року № 545/23-5-03361046.

Перевіркою встановлено, зменшення від’ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2004 року в сумі 9448475,00 грн. Вказана сума складається з суми зменшеного від’ємного значення по податку на додану вартість за квітень 2004 року з понад нормативних втрат природного газу в сумі 5481793,00 грн. та з вартості отриманого, але не оплаченого, природного газу в сумі 3966677,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 18.06.2004 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005052312/0/0, яким виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 9448475,00 грн.

Основним постачальником на території України природного газу, отриманого з різних джерел, а саме: власного видобутку, у вигляді плати за транзит природного газу, отриманого за зовнішньоекономічним  контрактами, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України».

При цьому, НАК «Нафтогаз України» зобов’язана  здійснювати реалізацію природного  газу населенню, установам та організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, через свою дочірню компанію «Газ України», підприємства з газопостачання та газифікації.

Слід зазначити, що взаємовідносини користувачів послугами газотранспортної системи регламентуються Порядком доступу до газотранспортної системи, затвердженим Наказом НАК «Нафтогаз України» від 26.03.2001 року № 79, в якому, зокрема, наведено визначення таким поняттям, як «відтоки газу» та «притоки газу», зокрема:

- відтоки газу – перевитрачання газу, яке може виникати внаслідок перевищення фактично спожитих населенням (за відсутності приладів обліку) обсягів газу в осінньо-зимовий період порівняно з діючими середньорічними нормами споживання газу);

- притоки газу – недобір газу, який може виникати внаслідок того, що у весняно-літній період фактично спожиті населенням (за відсутності приладів обліку) обсяги газу менші за діючі середньорічні норми споживання газу.

Методикою визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 року № 264, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 року за № 570/7891, передбачено, що виробничо-технологічні втрати газу – це газ, що втрачається під час його транспортування газорозподільними та внутрішньобудинковими   мережами.

Методикою передбачені граничні обсяги виробничо-технологічних втрат природного газу.

Таким чином, понаднормативні втрати природного газу не використовуються безпосередньо споживачами, а є складовою частиною операцій з купівлі-продажу природного газу.

 Відповідно до п 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання  у власній господарській діяльності

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом   звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням   виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.8 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена   правилами ведення податкового обліку

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п. 5.10 ст. 5 Закону).

Підпунктами 5.3. – 5.8 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат. Понаднормативні  втрати або сезонні відтоки природного газу даними обмеженнями не передбачені.

Таким чином, всі понесені товариством витрати, пов’язані з придбанням природного газу, відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться до складу валових витрат товариства.

Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи від 13.10.2004 року та декларацій з податку на прибуток вартість всього придбаного природного газу, включаючи понаднормативні втрати (відтоки), за період з 01.04.2001 року по 31.06.2004 року в повному обсязі віднесено товариством до складу валових витрат.    

Оскільки всі витрати, пов’язані з придбанням природного газу, в тому числі й понаднормативні втрати, відносяться до складу валових витрат підприємства, то і суми  податку на додану вартість, сплачені (нараховані) підприємством у зв’язку з придбанням природного газу, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно віднесені платником до складу податкового кредиту.     

Щодо виключення зі складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість в розмірі 3966677,00 грн. з придбаного природного газу для населення та бюджетних установ, що не оплачені постачальнику, судова колегія зазначає  наступне

Пунктом 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (з відповідними змінами та доповненнями) встановлено, що тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з продажу таких товарів (послуг) за касовим способом.  За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з надання зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку

Касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) - спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата надання інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).

За висновками податкового органу, позивачем в порушення вимог вищевказаної статті включено до податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість з придбаного природного газу для населення та бюджетних установ,  що неоплачені постачальнику.

Судова колегія вважає, що такі висновки контролюючого органу не відповідають положенням податкового законодавства та зроблені без врахування наступного.

Придбання позивачем природного газу у постачальника та подальша його реалізація населенню та бюджетним установам є окремими господарськими операціями.

В свою чергу, процес формування податкових зобов’язань та податкового кредиту має відбуватися в межах однієї господарської операції.

В спірному випадку придбання позивачем у постачальника природного газу є окремою господарською операцією, під час якої одночасно формуються податкові зобов’язання у постачальника та податковий кредит у позивача на підставі саме норм загального застосування, про які  веде мову в касаційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником   податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ВАТ «Івано-Франківськгаз» правомірно віднесено при отриманні податкових накладних до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 3966677,00 грн. з вартості придбаного природного газу для реалізації населенню та бюджетним установам.

Слід також зазначити, що порядок формування податкових зобов’язань та податкового кредиту, передбачений п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про ПДВ», має застосуватися лише при здійсненні господарської операції по реалізації природного газу населенню та бюджетним установам. 

Разом з тим, законодавством не передбачено такої підстави для коригування платником податку податкового кредиту як наявність різних порядків його формування з врахуванням особливостей предмету операцій продажу (природного газу) та суб’єктів таких договорів, визначених п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про ПДВ». 

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення  - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Отже,постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2005 року у справі № А-2/117 прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську  залишити без задоволення, апостанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2005 року у справі № А-2/117 - без змін.

Справу №  А-2/117  повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підпис

Рибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                               Голубєва Г.К.