Рішення № 10832831, 02.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.10р.Справа № 24/162-10 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг

про стягнення 52 854 147,87грн. Суддя Калиниченко Л.М.

Представники:

від позивача - Гриньока О.А., дор. № 86/10 від 28.12.09р.

від відповідача - Лутцева Є.В., дор. № 11425/01 від 08.12.08р.;

Вербицький О.В., дор. № 6848/01 від 13.12.07р. - ДП " Криворізька теплоцентраль" м. Кривий Ріг

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (надалі позивач) просить стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг (надалі відповідач) на його користь заборгованість за поставлений природний газ в сумі 42 612 646,24грн., пеню в розмірі 4 334 643,60грн. , витрат від інфляції в розмірі - 4 515 291,16грн., 3% річних в розмірі - 1 391 566,87грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме : 25 500,00грн. - державне мито, 236,00грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, просить зменшити до 5 % від суми пені, інфляційних та 3 % річних, або не стягувати їх взагалі, вважає що перелічені санкції завищено нараховані.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

29.09.08р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/08-1766-БО-5 ( надалі договір).

Протягом січня - червня 2009р. позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 51 118 923,73грн., що підтверджується актами прийому - передачі.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково на суму 8 506 277,49грн.

Відповідно до п.7.2 Договору за несвоєчасну оплату за отриманий товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.7.10 Договору неустойка нараховується позивачем за 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Відповідно до п.7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України.

На момент розгляду справи у суді, відповідачем оплата основного боргу не була здійснена і даний факт заборгованості відповідача перед позивачем повністю підтверджується умовами Договору, актами передачі - приймання природного газу (а/с 31-37), додаткові угоди № 4 від 29.09.08р. до Договору поставки природного газу № 06/08-1766-БО-5 та визнанням як у судовому засіданні так і в відзиві суми основного боргу.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський Кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання ( ст. 1 ГКУ).

Ст. 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та абезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із

змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Ч.1 ст. 216 Господарського Кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ч.1 ст. 230 Господарського Кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України, ст.ст. 258,549-551 Цивільного кодексу України та п.7.2 Договору за несвоєчасну оплату спожитого газу позивачем нарахована пеня в розмірі 4 334 643,60грн. за період з 19.11.09 по 19.05.10рр. (181 день).

Суд не може задовольнити нараховану пеню в розмірі 4 334 643,60грн. , оскільки 07.04.05р. стосовно відповідача господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі про банкрутство № Б15/69/05 . Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо оплати страхових внесків тощо.

Верховний суд України у своїй постанові від 18.03.02р. у справі № 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено ст. 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до публікації в офіційних друкованих органах оголошення про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними про що господарський суд зазначив у ухвалі, якою затвердив реєстрів кредиторів. Припис ч. 2 ст. 14 Закону поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за період за березень 2009р. по березень 2010р. та 3% річних з 11.03.09р. по 19.05.10р.

Відповідно до ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процент не встановлений договором або законом , у зв'язку з чим інфляційні витрати підлягають задоволенню у сумі 4 515 291,16грн. та 3 % річних у сумі 1 391 566,87 грн.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України документально було доведено ті обставини на які він посилається в позовній заяві, як підставу своїх позовних вимог.

Відповідач вважає, що розмір інфляційних витрат за період з березня 2009р. по березень 2010р. складає 1 040 431,44грн. а не 4 515 291,16грн. та 3 % річних - 39 7384,54грн. а не 1391566,87 грн.

Суд перевірив надані розрахунки по інфляції та 3 % річних і прийшов до висновку що позивачем нараховані 3 % річних та витрат по інфляції, які відповідають вимогам діючого законодавства.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу (ст. 16 ЦКУ).

Відповідно до ст. 525 ЦКУ одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача, які підлягають задоволенню частково.

Підлягає задоволенню сума основного боргу - 42 612 646,24грн.; 3 % річних у сумі 1 391 566,87 грн., індекс інфляції у сумі - 4 515 291,16грн.. Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача - 25 500,00грн. - державне мито і 236,00грн. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними і такими що підлягають задоволенню у повному обсязі. В нарахуванні суми пені у розмірі 4 334 643,60грн. - відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 15, 16, 528,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг ( 50014, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг - 42 612 646,24грн.; 3 % річних - 1 391 566,87грн.; інфляція - 4 515 291,16грн.; державне мито - 25 500,00грн.; витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 236,00грн.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10- денного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

СуддяЛ.М. Калиниченко Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України 02.07.10р.