Рішення № 10831890, 16.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

16.08.2010Справа №2-18/3594-2010 За позовом – Приватного малого підприємства фірми «Демаркет Б-ХХ», м. Запоріжжя (69081, м. Запоріжжя, вул. 8-го березня, 190)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбова компанія «Крим», м. Армянськ (96012, м. Армянськ, Північна промзона, 2)

Про стягнення 52749,99 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився .

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне мале підприємство фірма «Демаркет Б-ХХ», м. Запоріжжя – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбова компанія «Крим», м. Армянськ – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 52749,99 грн., з яких: 50000,00 грн. – сума основного боргу, 2749,99 грн. – сума пені.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 525, 526, 610-612, 625, 712 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 02.02.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки товару № 020210/1. Згідно з умовами договору позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти його та оплатити. На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку сольвенту у кількості 8980 кг на суму 77228,00 грн., але відповідач не виконав свої зобов’язання по сплаті поставки в повному обсязі, у зв’язку з чим за ним склалася заборгованість у розмірі 50000,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

16.08.2010 року представник позивача у судове засідання не з’явився, проте 12.08.2010 року на адресу суд від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

03.08.2010 року та 16.08.2010 року представник відповідача у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку передбаченому статтею 77 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

02.02.2010 року між Приватним малим підприємством фірмою «Демаркет Б-ХХ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакофарбова компанія «Крим» укладено договір поставки товару № 020210/1 (а.с. 8-9).

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 52749,99 грн., з яких: 50000,00 грн. – сума основного боргу, 2749,99 грн. – сума пені, посилаючись на вищевказаний договір поставки та на те, що факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 90300018 від 09.03.2010 року (а.с. 10).

Дослідивши у судових засіданнях договір поставки товару № 020210/1 від 02.02.2010 року та видаткову накладну № 90300018 від 09.03.2010 року, судом встановлене наступне.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, підставою для відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 2 статті 9 зазначеного Закону та пункту 2.4 вказаного Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, установи, від імені якої складений документ; зміст, обсяг та підстава для здійснення господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що у видатковій накладній № 90300018 від 09.03.2010 року, за якою позивач здійснив поставку відповідачу, не вказана підстава такої поставки.

Аналогічна позиція міститься у Листі Міністерства фінансів України від 11.06.2007, № 31-34000-10-16/11926 «Щодо окремих питань з бухгалтерського обліку».

Крім того, відповідно до пункту 1.1 договору поставки № 020210/1 від 02.02.2010 року, постачальник зобов’язується поставити покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених даним договором.

Суд зауважує, що з умов договору не можна визначити асортимент товару.

Таким чином, договір поставки № 020210/1 від 02.02.2010 року не містить конкретного його предмету, у зв’язку із чим не вбачається взаємозв’язку між вказаним договором і поставкою товару, яка була здійснена на підставі накладної № 90300018 від 09.03.2010 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про позадоговірну поставку товару, яка була здійснена на підставі накладної № 90300018 від 09.03.2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі накладної № 90300018 від 09.03.2010 року Приватне мале підприємство фірма «Демаркет Б-ХХ» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакофарбова компанія «Крим» прийняло товар (сольвент) у кількості 8980 кг на суму 77228,00 грн.

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача у вищевказаній накладній в графі «отримав» та довіреністю на отримання товару.

Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, фактично уклали між собою договір поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання щодо оплати придбаної продукції, лише частково сплативши кошти у сумі 27228,00 грн. у зв’язку із чим за ним рахується заборгованість у сумі 50000,00 грн. (77228 - 27228).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 від 14.04.2010 року за вих. № 1404/1, з вимогою сплатити кошти за товар, поставлений на підставі видаткової накладної від 09.03.2010 року № 90300018.

Така претензія була отримана відповідачем 21.04.2010 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення, проте залишена без відповіді.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 50000,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За вказаних обставин позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 50000,00 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути пеню у сумі 2749,99 грн., посилаючись на пункт 4.3 договору поставки товару від 02.02.2010 року.

За ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Дійсно, відповідно до пункту 4.3 договору поставки від 02.02.2010 року, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі 0,2% проте не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Проте приймаючи до уваги позадоговірну поставку товару, яка була здійснена на підставі накладної № 90300018 від 09.03.2010 року, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2749,99 грн.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у сумі 3500,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.

Позивач надав суду Договір про надання юридичних послуг від 02.07.2010 року № 02.07/1 укладений між позивачем та адвокатом Тіуновим С.М., копію посвідчення адвоката Тіунова С.М. та квитанцію від 05.07.2010 року на оплату наданих послуг у розмірі 3500,00 грн.

Таким чином, позивачем документально підтверджено надання йому адвокатських послуг на суму 3500,00 грн.

Судові витрати, у тому числі і витрати на послуги адвоката, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

16.08.2010 р. у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.08.2010 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбова компанія «Крим», м. Армянськ (96012, м. Армянськ, Північна промзона, 2; код ЄДРПО України 32362807) на користь Приватного малого підприємства фірми «Демаркет Б-ХХ», м. Запоріжжя (69081, м. Запоріжжя, вул. 8-го березня, 190; код ЄДРПОУ 13634054) заборгованість у сумі 50000,00 грн. 500,00 грн. державного мита, 223,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3317,54 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.