Постанова № 10829142, 17.09.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 вересня 2009 року Справа № 2-15/2149-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧерткової І.В.,

суддівГолика В.С.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Фоміна Валентина Олександрівна, довіреність № 1717 від 24.08.2007,

відповідач: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 23.06.2009 у справі №2-15/2149-2009

за позовом приватного підприємства "М'ясопереробний завод "Ковбаси Камо" (вул. Промислова, 4, місто Севастополь,99000)

до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 98400)

про стягнення 4 981,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "М'ясопереробний завод "Ковбаси Камо" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 4 474,79 грн заборгованості за договором поставки № 19/6 від 01.07.2006, а також нарахованих на неї 450,32 грн інфляційних витрат та 3% річних у сумі 56,51 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару.

Відповідно до заяви, поданої в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу в розмірі 500,00 грн зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 3 974,79 грн заборгованості, 450,32 грн інфляційних витрат та 3 % річних у сумі 56,51 грн (а. с. 61).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2009 у справі № 2-15/2149 - 2009 позов задоволено частково.

Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на користь приватного підприємства "М'ясопереробний завод "Ковбаси Камо" 3 974, 79 грн заборгованості, 3% річних у сумі 56, 51 грн, 450, 32 грн інфляційних витрат, а також 102, 00 грн витрат зі сплати державного мита та 118, 00 грн витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 500, 00 грн припинено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Підставою для скасування рішення заявник апеляційної скарги вважає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилося в неналежному повідомленні його про час та місце розгляду справи. Мотивованих заперечень, а також посилань на конкретні норми матеріального права, які, на думку відповідача, були порушені або неправильно застосовані судом першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

У судові засідання апеляційної інстанції відповідач також не зявився. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2009 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 суддів Волкова К.В., Гоголя Ю.М. замінено на суддів Голика В.С., Плута В.М.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

01.07.2006 між приватним підприємством "М'ясопереробний завод "Ковбаси Камо" (постачальник) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір поставки № 19/6, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар (а. с. 10).

У пункті 1.2 вказаного договору сторони передбачили, що кількість, ціна та розгорнута номенклатура (асортимент) товару фіксується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору позивач станом на 01.11.2008 передав відповідачу товар на загальну суму 7821, 62 грн, що підтверджується видатковими накладними (а. с. 13-24, 107 - 110), оборотно-сальдовими відомостями та актом звірки взаєморозрахунків (а. с. 104 106, 50).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача у графі "отримав" у вказаних накладних.

Однак, відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату на загальну суму 3 346, 83 грн, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 4474,79 грн. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ще оплатив 500 грн (а. с. 50, 53 55).

Несплата зазначеної заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою сплати основний борг, інфляційні витрати та три проценти річних.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Даний спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого на умовах договору поставки товару. Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

За загальним правилом, встановленим пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 5.2 договору сторони передбачили, що оплата може здійснюватися на умовах товарного кредиту на строк не більше 5 банківських днів з моменту його отримання.

Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з наведеним, встановивши, що відповідач зобов'язання за договором поставки належним чином не виконав, повну оплату отриманого товару згідно з умовами договору не здійснив, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3 974,79 грн.

У частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 500,00 грн господарський суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку зі сплатою відповідачем під час розгляду справи 500,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а. с. 53).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індекс інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем до суду першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних витрат (а. с. 9), судова колегія встановила його помилковість, оскільки при розрахунку приватним підприємством "М'ясопереробний завод "Ковбаси Камо" не був врахований підпункт 3 пункту 5.2 договору, а також та обставина, що 2008 рік, який входить до періоду прострочки, є високосним роком. У розрахунку, наданому до суду апеляційної інстанції (а. с. 100), такі помилки враховані позивачем, у звязку з чим висновки місцевого господарського суду є правомірними лише в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 47, 58 грн та 312, 59 грн інфляційних витрат. У частині стягнення 3% річних у сумі 8, 93 грн та 137, 73 грн інфляційних витрат позов задоволено неправомірно.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права шляхом неналежного повідомлення його про розгляд справи є безпідставними. Відбитком штампу на звороті ухвал суду першої інстанції від 21.04.2009, 07.05.2009, 09.06.2009 (а. с. 1, 39, 59) підтверджується належне та своєчасне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду. Про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, що відбулось 07.05.2009, свідчить також повернення поштового відправлення на його ім'я процесуальних документів (а. с. 40-42). Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Отже, матеріали справи підтверджують належне виконання судом першої інстанції свого обов'язку щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні лише в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, апеляційна скарга у звязку з чим частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2009 у справі №2-15/2149-2009 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:"1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "М'ясопереробний завод "Ковбаси Камо" (99000, місто Севастополь, вул. Промислова, 4, ідентифікаційний номер 32428092) 3 974, 79 грн заборгованості, 3% річних у сумі 47, 58 грн, 312, 59 грн інфляційних витрат, а також 98, 94 грн державного мита та 114, 46 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 500 грн."

3.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяІ.В. Черткова

СуддіВ.С. Голик

В.М. Плут