Рішення № 108272543, 21.10.2022, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10298/19

Провадження № 2/369/183/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2022 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Павловій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», Акціонерного товариства «Комерційний індустріальний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання недійсними договорів уступки прав вимоги та скасування запису про право власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», Акціонерного товариства «Комерційний індустріальний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання недійсними договорів уступки прав вимоги та скасування запису про право власності, просила суд визнати недійсним договір іпотеки до кредитного договору від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115, визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки до кредитного договору від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115, які укладені між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 30.08.2006 року між АТ «Райффайзен Банк «Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/9441/74/44115, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки є земельна ділянка та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 та не надавала згоду на укладення договору іпотеки, то вказаний договір є недійсним.

Позивачка дізналася про те, що 15.09.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний «Індустріальний Банк» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/9441/74/44115 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки до кредитного договору від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115. Потім 15.09.2017 року між ПАТ «Комерційний «Індустріальний Банк» та ТОВ «Фінстрим» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки до кредитного договору від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115. Після чого 15.09.2017 року між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки до кредитного договору від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115.

Вказує, що протягом дня чотири особи, змінюючи одна одну, виступали кредиторами за вказаним вище кредитним договором та договором іпотеки, у зв`язку із чим вважає, що вказані договори є фіктивними, оскільки не мали на меті реальної зміни правовідносин, а лише укладали ці договори без мети здійснення господарської діяльності.

Також вказує, що укладені договори повинні бути визнані недійсними у зв`язку із тим, що вказані договори є договорами факторингу, а ОСОБА_2 не може бути новим кредитором, оскільки не є банківською або фінансовою установою.

У зв`язку із викладеними обставинами, позивач звернулася із вказаним позовом до суду.

У судове засідання позивач не з`явилася, представник позивача надав заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримав та просив задовольнити.

У судове засідання відповідач і представник відповідача не з`явилися, повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

У судове засідання представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» не з`явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі, проти позову заперечував, просив відмовити.

У судове засідання представник ТОВ «Фінстрим» не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

У судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2006 року між АТ «Райффайзен Банк «Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/9441/74/44115, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 280 000,00 доларів США, а останній зобов`язався у строк до 30.08.2026 повернути кредитору зазначену суму та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12 % річних, комісію згідно з умовами договору та тарифами кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені умовами кредитного договору.

30.08.2006 року ОСОБА_1 надала нотаріально засвідчену заяву, зареєстровано в реєстрі за № 2925з, згідно якої ОСОБА_1 дає згоду чоловіку ОСОБА_3 згоду на купівлю та подальшу передачу в іпотеку АПППБ «Аваль» домоволодіння та земельну ділянку площею 0,1494 га, за адресою АДРЕСА_1 за ціну та на умовах на його розсуд.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30.08.2006 року між ОСОБА_3 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П., зареєстрований в реєстрі за номером 2934з, за умовами якого предметом іпотеки є земельна ділянка та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

15.09.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний «Індустріальний Банк» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/9441/74/44115, за яким в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором.

15.09.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний «Індустріальний Банк» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки до кредитного договору від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115.

15.09.2017 року між ПАТ «Комерційний «Індустріальний Банк» та ТОВ «Фінстрим» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115.

15.09.2017 року між ПАТ «Комерційний «Індустріальний Банк» та ТОВ «Фінстрим» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки до кредитного договору від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115.

15.09.2017 року між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115.

15.09.2017 року між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки до кредитного договору від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115.

01.11.2017 року державним реєстратором КОФ КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Козловим Ю. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено записи про право власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 . Підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності на спірні об`єкти нерухомості визначено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 15.09.2017 року.

Згідно постанови Верховного Суду від 13.01.2021 року по справі № 369/11811/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Козлов Юрія Вікторович про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконними та скасування рішень і записів про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно вирішено:

Визнати незаконними дії ОСОБА_2 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:006:0005, площею 0,1494 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, та житловий будинок, загальною площею 430,2 кв. м, житловою площею 160 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати незаконними дії ОСОБА_2 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:006:0005, площею 0,1494 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, та житловий будинок, загальною площею 430,2 кв. м, житловою площею 160 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати запис про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, кадастровий номер: 3222481600:02:006:0005, площею 0,1494 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який внесено на підставі рішення державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Козлова Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 листопада 2017 року, індексний номер: 37885508.

Скасувати запис про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а саме житловий будинок, загальною площею 430, 2 кв. м, житловою площею 160 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного реєстру прав на нерухоме майно, який внесено на підставі рішення державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Козлова Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 листопада 2017 року, індексний номер: 37886899.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер: 3222481600:02:006:0005, площею 0,1494 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 житловий будинок, загальною площею 430, 2 кв. м, житловою площею 160 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому Верховним Судом вказано, що:

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні встановлені законодавством України.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, є характерним спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Викладене узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18).

У постанові від 10.11.2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала на відсутність підстав для відступу від зазначених висновків.

Згідно ст. 202 ЦК України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 234 ЦК України Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цих висновків.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року вказано, що:

П. 24 Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши вказані вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки:

в матеріалах справи міститься заява позивача від 30.08.2006 року, згідно якої вона дає згоду чоловіку ОСОБА_3 на купівлю та подальшу передачу в іпотеку АПППБ «Аваль» домоволодіння та земельну ділянку площею 0,1494 га, за адресою АДРЕСА_1 за ціну та на умовах на його розсуд,

позивачем не надано доказів того, що договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки до кредитного договору від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115, які укладені між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_2 , є фіктивними,

позивачем необґрунтовано перед судом порушення своїх прав укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115 та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки до кредитного договору від 30.08.2006 року № 014/9441/74/44115, які укладені між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_2 , так як позивач не є стороною кредитного договору та договору іпотеки.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

28.10.2020 року представником відповідача ОСОБА_2 було заявлено про застосування строку позовної давності по даній справі, оскільки позивач надаючи заяву від 30.08.2006 року вже знала про договір іпотеки.

Згідно ст. 256 ЦК України Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи зі змісту статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-381цс18.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності, з огляду на відмову у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 234, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 158, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», Акціонерного товариства «Комерційний індустріальний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання недійсними договорів уступки прав вимоги та скасування запису про право власності, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 05 січня 2023 року.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Код ЄДРПОУ 14305909, адреса місцезнаходженя: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9.

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», Код ЄДРПОУ 40176983, адреса місцезнаходженя: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, оф. 612.

Інформація про відповідача: Акціонерне товариство «Комерційний індустріальний банк», Код ЄДРПОУ 21580639, адреса місцезнаходженя: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 6.

Інформація про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ковальчук Л.М.