Рішення № 10823061, 11.08.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2010 р.Справа № 15/131-2108

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

За позовом Прокурора Тернопільської області в інтересах держави вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46000 в особі Аграрного фонду вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ 1, 01001

до відповідача Дочірнього підприємства "Тиса" Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Закарпатський" вул. І. Франка, 11, с. Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48115

про стягнення 151.623,12 грн. відсотків за користування кредитом,785,23 грн. три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (повернення бюджетної позики) за період з 1 липня 2009р. по 7 липня 2009р., 1.019,51 грн. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (відсотків за користування бюджетною позикою) за період з 1 липня 2009р. по 20 вересня 2009р..

за участю представників сторін:

прокуратури: прокурор Марцун Алла Антонівна, посвідчення № 61

позивача:           в.о. директора Даньків Тарас Михайлович, довіреність № 140 від 02.07.10р.;

відповідача:          не з’явився.

Суть справи:

Прокурор Тернопільської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду, вул. Б.Грінченка, 1, м. Київ звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до дочірнього підприємства "Тиса" Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Закарпатський", вул. І. Франка, 11, с. Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область про стягнення 152.438,30 грн. відсотків за користування позикою, 785,23 грн. три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (повернення бюджетної позики) за період з 1 липня 2009р. по 7 липня 2009р., 4.824,97 грн. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (відсотків за користування бюджетною позикою) за період з 1 липня 2009р. по 21 липня 2010р. (згідно уточнення позовних вимог від 27.07.2010р.).

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 811 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація судового процесу не здійснювалася за відсутності відповідного клопотання.

Представник позивача подав суду уточнений розрахунок позовних вимог (вх. № 16080 (н) від 10.08.2010р.) та просить суд стягнути з відповідача 152.438,30 грн. відсотків за користування позикою, 785,23 грн. три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (повернення бюджетної позики) за період з 1 липня 2009р. по 7 липня 2009р., 5.087,47 грн. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (відсотків за користування бюджетною позикою) за період з 1 липня 2009р. по 11 серпня 2010р..Суд розцінює дану заяву, як заяву про збільшення позовних вимог, та враховуючи, що позивачем не дотримано вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України, вважає що вона не підлягає до розгляду в даному позовному провадженні.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги із врахуванням уточнення позовних вимог від 27.07.2010р..

Відповідач витребуваних участь повноважного представника в засіданні не забезпечив, витребуваних матеріалів не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Спір розглядається за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, пояснення представника позивача оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст.ст. 9, 12 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", п.п. 1, 6 Положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 543 від 6.07.2005р Аграрний фонд є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України провадити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України. Одним із основних завдань Аграрного фонду є виконання від імені держави функції кредитора на період дії режиму державних заставних закупівель окремих об'єктів державного цінового регулювання. Порушення майнових прав Аграрного фонду шкодить економічним інтересам держави. Отже, спір, що виник з приводу невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 1021 від 14.10.2005р., неповернення Аграрному фонду бюджетної позики порушує економічні та соціальні інтереси держави.

У відповідності із ст. 121 Конституції України повноваження щодо здійснення захисту інтересів держави, в тому числі шляхом представництва її інтересів у суді, покладено на органи прокуратури України.

Згідно із ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Наведені обставини є підставою для звернення прокурора з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Аграрного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством "Тиса" Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Закарпатський" вул. І. Франка, 11, с. Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область (Позичальник) та Аграрним фондом, вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ 1, (Кредитор) 02.12.2008 року укладено кредитний договір про бюджетні позики в межах режиму державних закупівель № 125, відповідно до якого кредитор надає позичальнику бюджетну позику в межах режиму державних заставних закупівель відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", а Позичальник повертає суму бюджетної позики та сплачує відсотки за її користування на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Позичальник для забезпечення своїх зобов’язань передає в заставу зерно на умовах цього договору (п. 1.2. договору), а саме зерно кукурудзи 4 групи в кількості 5.000 тонн (розділ 2 договору).

Згідно пункту 2.1. договору, розмір бюджетної позики становить 3.420.000,00 грн..

Позичальник, згідно п. 4.1.3. договору зобов’язався повернути бюджетну позику до 30.06.2009 року та сплатити відсотки за її користування відповідно до ст. 12 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" з розрахунку 8,7 % річних від суми непогашеної бюджетної позики. Дозволяється дострокове погашення бюджетної позики та пропорційне погашення плати за її користування або її частини.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач взятих на себе зобов'язань вчасно не виконав, перерахувавши 1.000.000 грн. - 01.07.2009р., 1.052.000 грн. - 02.07.2009р. та 1.368.000 грн. -07.07.2009р. бюджетної позики, що підтверджується виписками з рахунку за 01.07.2009р., 02.07.2009р. та 07.07.2009р., разом з тим не сплатив нараховані відсотки за користування нею в сумі 152.438,30 грн..

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст.ст. 1047, 1048, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок кредитора.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Із матеріалів справи вбачається, що за відповідачем станом на день розгляду спору, непогашеними є 152.438,30 грн. відсотків за користування позикою, які підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та неоспорені відповідачем.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено несвоєчасне повернення наданої бюджетної позики, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення 785,23 грн. три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (повернення бюджетної позики) за період з 1 липня 2009р. по 7 липня 2009р. та 4.824,97 грн. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (відсотків за користування бюджетною позикою) за період з 1 липня 2009р. по 21 липня 2010р., також підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду спору не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення суми відсотків за користування кредитом та трьох відсотків річних, суд вважає, що позовні вимоги Прокурора Тернопільської області заявлені в інтересах держави в особі Аграрного фонду вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ 1, щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Тиса" Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Закарпатський" вул. І. Франка, 11, с. Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область Дочірнього підприємства "Тиса" Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Закарпатський" вул. І. Франка, 11, с. Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область, 152.438,30 грн. відсотків за користування позикою, 785,23 грн. три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (повернення бюджетної позики) за період з 1 липня 2009р. по 7 липня 2009р., 4.824,97 грн. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (відсотків за користування бюджетною позикою) за період з 1 липня 2009р. по 21 липня 2010р., такими, що підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та неоспорені відповідачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене керуючись ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, Господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Тиса" Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Закарпатський" вул. І. Франка, 11, с. Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область, код 34438500:

- на користь Аграрного фонду вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ 1, код 33642855, р/р 37116004004099 в ДКУ м. Києва, МФО 820172 –152.438,30 грн. відсотків за користування позикою, 785,23 грн. три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (повернення бюджетної позики) за період з 1 липня 2009р. по 7 липня 2009р., 4.824,97 грн. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (відсотків за користування бюджетною позикою) за період з 1 липня 2009р. по 21 липня 2010р.;

- в дохід Державного бюджету України 1.580,48 грн. державного мита.

- в дохід Державного бюджету № 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, 22050003–236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "16" серпня 2010 року через місцевий господарський суд.

          Суддя