Рішення № 10823064, 23.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2010 р.Справа № 15/25-333

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520", вул. Галицька, 7А, м. Тернопіль, 46000, вул.. Подільська, 6, м. Чортків Тернопільської області.

2) Малого приватного підприємства "Явір" вул. Незалежності, 74/4, м. Чортків, Чортківський район, Тернопільська область, 48500

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації", бульвар Т. Шевченка, 1, м. Тернопіль

про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520" виконати умови договору від 21.07.2004р. про передачу житла та передати Виконавчому комітету Тернопільської міської ради 6 % від загальної площі будівництва по вул. Стецька, 18.

за зустрічним позовом:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520", вул. Галицька, 7А, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000

про: визнання недійсним договору про передачу житла, укладеного 21 липня 2004 року між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520".

За участю представників сторін:

позивача:                     головний юрисконсульт Ярош О.П., довіреність № 1928/01 від 13.08.09 р.;

відповідача 1:          представник Колодовський О.В., довіреність №01-09/01-02 від 01.09.09р.;

відповідача 2:          представник Колодовський О.В., довіреність №16-07/01-02 від 16.07.09р.;

третьої особи:           не з'явився.

Суть справи:

До господарського суду звернувся Виконавчий комітет Тернопільської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520", Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520" виконати умови договору від 21.07.2004р. про передачу житла та передати Виконавчому комітету Тернопільської міської ради 6 % від загальної площі будівництва по вул. Стецька, 18 та передати Виконавчому комітету Тернопільської міської ради 6 % від загальної площі будівництва по вул.. Стецька, 18.

Учасникам судового процесу роз’яснено права та обов’язки у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 811 ГПК України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на дію Договору про передачу житла, який укладено між сторонами 21.07.2004 року.

05.08.2010р. ТзОВ "СПМК 520" звернулося до суду із заявою № 05-07/01-02 про застосування строку позовної давності при розгляді даної справи.

- 09 червня 2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520" подано зустрічну позовну заяву в порядку статті 60 ГПК України, про визнання договору про передачу житла, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520" та Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 21.07.2004р. недійсним, як такого, що не відповідає вимогам закону, оскільки:

- предметом даного договору є передача 6% загальної площі будівництва, проте 6% загальної площі будівництва не є визначенням житла у розумінні ст. 379 та 29 ЦК України;

- окрім того, відповідач 1 вважає договір неукладеним у зв’язку з недосягненням сторонами згоди щодо предмету, ціни та строку його дії;

- зобов’язання, взяті на себе виконавчим комітетом Тернопільської міської ради згідно спірного договору є повноваженнями виконавчого комітету Тернопільської міської ради, котрі чітко визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Єдине зобов’язання за договором, яке взяв на себе позивач –це у встановленому законом порядку оформити введення в експлуатацію зазначеного у предметі договору, будинку (п.2.2 договору), водночас жодним нормативним актом не передбачено можливість одержання органом місцевого самоврядування винагороди за виконані обов'язки. Разом з тим, позивач не виконав належним чином (у встановлений законом строк) зобов'язання щодо введення в експлуатацію будинку, оскільки акт державної приймальної комісії підписаний 03.10.2006р., і лише 13.12.2006р. виконавчим комітетом внесено рішення № 479 про затвердження даного акта;

- договір про передачу житла від 26.09.2003 р. не відповідає вимогам закону, а саме ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2004 року, Постановам Кабінету Міністрів України "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів", Про порядок надання інженерно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу;

- ТзОВ "СПМК 520" сплачено пайову учать у фінансуванні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на підставі договору з КП "Тернопільводоканал" від 27.07.2004р..

Виконавчий комітет міськради згідно поданого відзиву на зустрічну позовну заяву, вважає вимоги підприємства необґрунтованими, оскільки в порушення ст. 33 ГПК України, позивач за зустрічним позовом жодним чином не навів обставин невідповідності договору від 21.07.2004 року вимогам закону. Договір укладено між сторонами без будь-яких заперечень чи розбіжностей, що в свою чергу виключає наявність підстав для визнання його недійсним.

Строк вирішення спору продовжено сторонами згідно поданого клопотання в порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, а також зазначеною статтею визначено способи захисту прав та законних інтересів.

Позивач за первісним позовом: Виконавчий комітет Тернопільської міської ради є юридичною особою, включеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний код 04058344, що підтверджується Довідкою № 31-78 Головного управління статистики у Тернопільській області від 16.07.2007 р., а тому користується правом на звернення до суду з позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідачі за первісним позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520", м. Чорків зареєстровано 06.09.1993р. в Єдиному державному реєстрі як юридична особа, ідентифікаційний код 140511432, що підтверджено довідкою Управління статуправління у Чортківському районі Тернопільської області № 303 від 22.11.2007р.

Мале приватне підприємство "Явір", м. Чортків зареєстровано в Єдиному державному реєстрі як юридична особа, ідентифікаційний код 30003901, що підтверджено довідкою Управління статуправління у Чортківському районі Тернопільської області № 10 від 20.03.2007р.

Предметом судового розгляду позивач визначив зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520", м. Чортків передати виконавчому комітету Тернопільської міської ради 6% від загальної площі будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Стецька, 18.

Внаслідок укладення 21 липня 2004 року між виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520" договору про передачу житла, між сторонами виникли цивільно-правові зобов'язання, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520" (“Сторона-2”) зобов’язалося передати виконавчому комітету Тернопільської міської ради (“Стороні-1”) 6% від загальної площі будівництва після введення в експлуатацію будинку, вказаного у пункті 1.1. (пункт 2.1 Договору), а саме: багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться по вул. Стецька м. Тернополі.

Згідно пункту 2.2. договору, позивач у справі зобов’язувався у встановленому Законом порядку, оформити введення в експлуатацію, вказаний у п. 1.1 будинок.

Розпорядженням міського голови № 623 від 21.07.2004 року “Про реєстрацію договорів“ зареєстровано договір про передачу житла від 21.07.2004 року.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом виконав свої зобов’язання за договором належним чином, оскільки закінчений будівництвом об'єкт прийнято в експлуатацію.

До таких висновків суд дійшов на підставі огляду та оцінки договору від 21.07.2004р., акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 03.10.2006р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 479 від 13.12.2006р..

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України, встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як стверджує позивач за первісним позовом, відповідач всупереч вимогам ст. 526 ЦК України не виконує умов договору щодо передачі 6% житла, про що свідчить претензія № 3066/01 від 25.12.2009 року, надіслана на адресу відповідача 31.12.2009р..

Матеріали справи не містять доказів розгляду даної претензії ТзОВ "СПМК 520", водночас в судовому засіданні представником відповідача підтверджено факт її одержання.

04.03.2010р., позивач звернувся з позовом до господарського суду про зобов'язання ТзОВ "СПМК 520" виконати умови договору на умовах, визначених і погоджених сторонами.

Як випливає з п. 3.2. договору сторони передбачили вирішення всіх суперечок, котрі виникають при виконанні даної угоди за взаємною згодою або в судовому порядку.

Доводи, які наведені в запереченні та посилання ТзОВ "СПМК 520" на ту обставину, що позивачем неналежно виконувалися умови договору щодо введення в експлуатацію об’єкта (акт державної комісії від 03.10.2006р., затверджений рішенням виконкому лише 13.12.2006р.) не може слугувати підставою відмови Товариства від виконання зобов'язань по договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України умови договору є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать, що станом на день винесення рішення умови договору про передачу житла не виконані другою стороною договору, що також не заперечено відповідачем.

Щодо заяви відповідача 1 за первісним позовом про застосування строку позовної давності при розгляді даного спору, слід зазначити наступне.

Умовами договору від 21.07.2004р., зокрема п. 2.1, сторони передбачили виконання ТзОВ "СПМК 520" зобов’язань по передачі 6% від загальної площі будівництва після введення будинку в експлуатацію.

Введення житлового будинку в експлуатацію у відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 (чинній станом на 13.12.2006р. –затвердження акта від 03.10.2006р.) оформляється актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.

Строк передбачений в договорі для виконання обов’язку відповідачем 1, а саме - "після введення будинку в експлуатацію", не є визначеним, оскільки не встановлено точної дати чи періоду часу, в продовж якого після введення об’єкта в експлуатацію відповідач 1 зобовязаний здійснити передачу 6% загальної площі будівництва позивачу, у зв'язку з чим суд вважає, що строк (термін) виконання зобов’язання не встановлений, а відтак, у відповідності до ст. 530 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання такого зобов’язання у будь-який час, а боржник повинен виконати його у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, для зобов'язань з визначеним строком виконання, перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання відповідного зобов'язання. Стосовно зобов'язань з невизначеним строком виконання, або зі строком виконання, який визначається моментом пред'явлення вимоги, законодавець визначив, що строк позовної давності починається з дати, коли у кредитора виникає право пред'явлення вимоги до боржника про виконання зобов'язання.

Позивач 31.12.2009р. звернувся до відповідача 1 з претензією № 3066/01 від 25.12.2009р. про виконання умов договору щодо передачі 6% житла, у зв’язку з чим суд вважає, що право на звернення з позовом у позивача виникло у семиденний строк від дня надіслання вимоги.

Твердження відповідача 1, що права позивача слід вважати порушеними з 22.01.2007р., так як 22.01.2007р. МПП "Явір" та ТзОВ "СПМК 520" звернулося до виконавчого комітету Тернопільської міської ради із клопотанням про оформлення права власності № 6 від 16.01.2007р., із тексту яких вбачається відсутність вільних приміщень для передачі виконкому, є на думку суду помилковими, оскільки зобов’язання щодо оформлення права власності не виникає з умов договору, укладеного між сторонами 21.07.2004р., та жодним чином не пов’язане з зобов’язаннями сторін за даною угодою, а є повноваженнями органу місцевого самоврядування у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом правомірними, доведеними документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати за первісним позовом, в силу приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

За результатами дослідження обставин справи, надаючи оцінку зібраним по справі доказам, виходячи з умов оспорюваного Договору, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічного позову щодо визнання договору від 21.07.2004р недійсним, виходячи з наступного.

У позовній заяві та поданому додатковому обґрунтуванні зустрічного позову, позивач вважає, що договір про передачу житла від 26.09.2003 р. не відповідає вимогам закону, а саме ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій", Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2004 р., Постановам Кабінету Міністрів України "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів", “Про порядок надання інженерно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу" та вважає, що спірний договір суперечить ст. 19 Конституції України, ст.ст. 11, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншим підзаконним нормативним актам, що регулюють порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, окрім того позивач вважає договір неукладеним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України), а згідно ч. 3, 4 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній та податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування.

Згідно п.1.1 договору від 21.07.2004 р. ТзОВ "СПМК 520" ("Сторона-2") зобов’язалося передати виконавчому комітету Тернопільської міської ради ("Стороні-1") 6% від загальної площі будівництва після введення в експлуатацію будинку, вказаного у пункті 1.1. (пункт 2.1 Договору), тобто багатоквартирного житлового будинку, за адресою вул. Стецька в м. Тернополі.

Згідно пункту 2.2 цього договору, відповідач за зустрічним позовом зобов’язувався у встановленому Законом порядку, оформити введення в експлуатацію, вказаний у п. 1.1 будинок. Пунктом 2.4. договору ТзОВ "СПМК 520" зобов’язалося завершити спорудження об’єкту у вказані в технічній документації строки. Таким чином, укладений між сторонами договір є консенсуальним, тобто визнається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Як встановлено судом, умови договору від 21.07.2004р. прийняті до виконання обома сторонами, що підтверджується наданими сторонами документами та не заперечено сторонами в судових засіданнях.

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 договору сторона-2 зобов’язується передати стороні-1 вказану площу після введення в експлуатацію будинку, а сторона-1 зобов’язується у встановленому Законом порядку оформити введення вказаного будинку в експлуатацію.

Зазначений договір зареєстрований розпорядженням міського голови № 623 від 21.07.2004 року "Про реєстрацію договорів".

Будівництво житлового будинку по Я. Стецька здійснено на підставі рішення Тернопільської міської ради № 4/13/152 від 21.12.2004 року, рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 481 від 28.04.2005р., № 1440 від 23.11.2005р..

Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, яким визначено основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

У пункті 1 Постанови зазначено, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 479 від 13.12.2006 року затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками для автомобілів, офісними приміщеннями та стоянками для автомобілів за адресою: вул. Я. Стецька.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. (ч.3 ст.203 ЦК України).

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як визначено в ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 180 ГК України, ст.628 ЦК України, зміст угоди (договору) становить істотні умови, які є обов’язкові для сторін за актами цивільного законодавства, а також ті, які визначені на розсуд сторін.

За загальним правилом, господарюючі суб'єкти вправі самостійно визначати свої взаємовідносини через угоди, що вміщують елементи різних видів угод, і навіть таких, що не передбачені чинним законодавством, але оптимально регулюють їх права і обов'язки.

Як передбачено ч.2 і ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України, ч.2 ст.628 ЦК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнено згоди з усіх його істотних умов, а при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Укладаючи договір про передачу житла, сторони визначили, що його предметом є передача 6% від загальної площі будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Я. Стецька, а відтак саме 6% від загальної площі будівництва є ціною договору.

Таким чином, сторони уклали договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, і на свій розсуд врегулювали цим договором свої відносини, які не врегульовані актами цивільного законодавства, але не суперечать їм, що відповідає вимогам статті 6 Цивільного кодексу України.

При цьому, будь-які докази того, що сторонам були незрозумілі обсяги їх зобов’язань за договором, або вони намагались додатково погодити їх чи уточнити в матеріалах справи відсутні.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 звертається до суду з вимогою про визнання недійсним договору про передачу житла від 21.07.2004р., водночас зазначаючи, що даний договір слід вважати неукладеним.

Дана позиція ТОВ "СПМК 520" є суперечливою, оскільки неукладений договір не підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим до спірних правовідносин не можна застосувати частину 8 статті 181 ГК України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (про що свідчать дії як позивача так і відповідача, щодо спорудження об’єкта, здачі та введення в експлуатацію).

Суд погоджується з твердженням ТОВ "СПМП 520", що зобов’язання, передбачене пунктом 2.2 договору, а саме, оформлення введення в експлуатацію вказаного в п.1.1 договору будинку, встановлене для позивача за первісним позовом в порядку передбаченому ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 року № 280/97-ВР і Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.04 року № 1243.

Однак цей факт не є підставою для визнання угоди недійсною, а може лише свідчити про те, що укладений між сторонами договір є одностороннім, тобто таким, в якому ТОВ "СПМП 520" взяло на себе обов'язок перед виконавчим комітетом Тернопільської міської ради вчинити певні дії, а саме передати 6% від загальної площі будівництва багатоквартирного житлового будинку по Я. Стецька після введення його в експлуатацію, а виконавчий комітет Тернопільської міської ради набув лише права вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку перед товариством.

Укладання таких договорів передбачено актами чинного законодавства, а тому порушень норм закону при укладенні договору про передачу житла від 21.07.2004 року немає.

Твердження ТОВ "СПМП 520", що дана угода суперечить ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій", Постанові Кабінету Міністрів України "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" судом до уваги не береться, оскільки дана угода не укладалася на виконання Закону України "Про планування і забудову територій" і не є угодою про залучення коштів забудівників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Аналіз правовідносин сторін за Договором, наведених вище умов Договору спростовують доводи позивача за зустрічним позовом про невідповідність його вимогам закону, оскільки в договорі визначено його предмет, ціну договору (у відсотковому виразі житла), що дає достатні підстави для висновку про те, що між сторонами Договору досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. З умов Договору зрозуміло, про що саме домовились сторони, досягнуті домовленості є визначеними, прийнятними до виконання, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно приписів ст. ст. 43, 33 ГПК України, визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а господарський суд, згідно ст. 43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що правовідносини між сторонами, які виникли на підставі договору про передачу житла вже були предметом дослідження у справі 17/69-1327 (10/140-2547) сторонами у якій були МПП "Явір" та виконавчий комітет Тернопільської міської ради, де надавалася правова оцінка угоди.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При досліджені судом доказів та доводів сторін, наведених в обґрунтування та заперечення позовних вимог, суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання недійсним договору про передачу житла.

Інші доводи, наведені позивачем, суд також не приймає до уваги, оскільки вони є непереконливими та такими, що спростовуються наданими до матеріалів справи доказами та встановленими судом обставинами справи.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на ТОВ "СПМП 520".

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 19, 124, 142 Конституції України, ст.ст. 18, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 11, 16, 202, 203, 509, 526 ЦК України, ст.ст. 20, 180, 193 ГК України, ст. ст. 1, 42 –47, 22, 33, 34, 43, 49, 60, 811, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520", вул. Галицька, 7А, м. Тернопіль, код 14051432 виконати умови договору від 21.07.2004р. та передати Виконавчому комітету Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код 23588119 - 6 % від загальної площі будівництва по вул. Стецька, 18.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520", вул. Галицька, 7А, м. Тернопіль, код 14051432 на користь Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код 23588119 –85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні зустрічної позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона 520", вул. Галицька, 7А, м. Тернопіль, до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, про визнання недійсним договору про передачу житла, укладеного 21 липня 2004 року - відмовити.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) 16 серпня 2010р. рішення через місцевий господарський суд.

          Суддя