Постанова № 10823060, 17.08.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" серпня 2010 р.Справа № 15а/103-1826

10 год. 45 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

при секретарі судового засідання Засядько А.Є.

Розглянув справу

за позовом Прокурора міста Тернополя, бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль в інтересах держави, в особі Тернопільського міського центру зайнятості, вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 850 грн..

за участю представників сторін:

прокурора:Прокурор Ковальчук О.Р., посвідчення № 36;

позивача: Начальник юридично-договірного відділу Іванюк О.В., довіреність № 01/64 від 11.01.10р.;

відповідача: СПД ОСОБА_1, НОМЕР_1 від 15.10.98р..

Суть справи:

Прокурор міста Тернополя, бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль, в інтересах держави в особі Тернопільського міського центру зайнятості, вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль звернувся у господарський суд з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, про стягнення 850 грн. штрафу.

Провадження у справі здійснюється відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), виходячи з наступного.

Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є, згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, діяльність якої регламентується "Основами законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування" та Законом України "Про зайнятість населення".

При цьому держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом, який створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за дотриманням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом та Статутом Фонду.

Таким чином, з перелічених ознак, слід дійти висновку, що Фонд наділений державою владними повноваженнями щодо інших учасників, які діють у сфері соціального страхування, тобто у сфері публічно-правових відносин.

Адміністративно-правові відносини, які є формою вираження державно-управлінських відносин, завжди мають державно-владний характер, у яких один із субєктів наділений державою владними повноваженням щодо інших учасників адміністративно-правових відносин.

Виникнення адміністративно-правових відносин - це, за своєю суттю, юридичний рівень обєктивізації загальної волі держави в реальній поведінці конкретних субєктів.

Фонд загальнообовязкового державного страхування на випадок безробіття є носієм прав та обовязків, які реалізуються у галузі державного управління у соціальній сфері, а тому реалізація Фондом його функцій, у тому числі щодо звернення за примусовим стягнення з платників страхових внесків на випадок безробіття у судовому порядку, є проявом владних повноважень стосовно роботодавців, як платників цих внесків.

Таким чином, господарський суд розглядаючи адміністративну справу, діє на підставі ст. 4, 6, 18 та п. 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення КАС України.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено їх процесуальні права та обовязки згідно ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснюється за відсутності відповідного клопотання сторін.

Прокурор, представник позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги повністю.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що санкції застосовані безпідставно, оскільки ст. 8 Закону України "Про зайнятість населення", на яку посилається позивач стосується виключно іноземних громадян, які прибули в Україну на визначений термін. Громадянка ОСОБА_3 04.08.2002р. одружилась з громадянином України ОСОБА_4 та прибула в Україну на постійне місце проживання. Пройшовши необхідні в даному випадку законодавством процедури, в тому числі витримавши необхідний термін громадянка ОСОБА_3 отримала 20.07.2006р. тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні. Також звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 6 Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, іноземцям, які постійно проживають в Україні, дозвіл на працевлаштування не потрібний. Трудові договори з ними реєструються державними центрами зайнятості за місцем проживання на тих же умовах, що і з громадянами України, що і було зроблено. Також стверджує, що штрафні санкції застосовані ст. 8 Закону України "Про зайнятість населення" на нього не розповсюджуються. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши помічника прокурора, пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення) (далі Закон), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Відповідно до ст. 18 Закону для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року № 47.

Відповідно до п. 1 вказаного Положення Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

Згідно з п. 6 Положення Інспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями; забезпечує правильність і своєчасність застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами і організаціями; здійснює заходи, спрямовані на недопущення нелегального використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою, проведеною головним спеціалістом ОЦЗ на предмет додержання вимог статті 8 Закону України "Про зайнятість населення", оформленої актом від 21.08.2006р. встановлено порушення відповідачем норм статті 8 Закону України "Про зайнятість населення" в частині використання праці іноземної громадянки без належно оформленого дозволу державної служби зайнятості громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 та запропоновано у десятиденний термін сплатити штраф у розмірі 850 грн..

Зазначений акт був отриманий відповідачем 23.08.2006 року, про що свідчить відмітка у графі "Один примірник акту отримав підприємець" акта.

Зазначений акт перевірки підприємцем у встановленому порядку не оскаржений, а отже є чинний.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону іноземці та особи без громадянства, крім найнятих відповідно до угоди про розподіл продукції, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування.

Порядок і умови укладення трудового договору визначаються законодавством України про працю (ч. 4 ст. 8 Закону).

Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року № 2028 (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення) (далі Порядок).

Згідно з п. 1 Порядку дозвіл на працевлаштування оформляється іноземцю або особі без громадянства (далі - іноземець), який має намір займатися в Україні трудовою діяльністю, за умови, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, які спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатні обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України.

Підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання та іноземні суб'єкти господарської діяльності, що діють на території України (далі - роботодавець), можуть використовувати працю іноземців лише за наявності у них дозволів на працевлаштування, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 4 Порядку, дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Мінпраці (далі - Державний центр зайнятості) або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організації, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем законодавства України про зайнятість населення в частині працевлаштування іноземця без отримання дозволу Державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 статті 8 Закону України "Про зайнятість населення" у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтями 69 - 71 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що заборгованість відповідача доведено матеріалами справи в заявленій позивачем сумі, а також зважаючи на те, що відповідач не надав не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд визнає позовні вимоги Прокурора міста Тернополя, бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль в інтересах держави, в особі Тернопільського міського центру зайнятості, вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль щодо стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 850 грн. штрафу обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Доводи відповідача судом відхиляються, оскільки у відповідності до п. 2 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 260 від 08.06.2001р., укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.

Згідно п. 1 зазначеного порядку, останній поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг.

У відповідності до п. 3. Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, при реєстрації трудового договору сторони повинні подати такі документи: фізична особа, суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників - паспорт, свідоцтво про реєстрацію підприємницької діяльності, довідку відповідної державної податкової адміністрації про ідентифікаційний код; фізична особа, яка використовує найману працю, пов'язану з наданням послуг, - паспорт, довідку відповідної державної податкової адміністрації про ідентифікаційний код; працівник, який влаштовується на роботу до фізичної особи, паспорт, трудову книжку, довідку відповідної державної податкової адміністрації про ідентифікаційний код; особа, яка вперше шукає роботу і не має трудової книжки, - паспорт, довідку відповідної державної податкової адміністрації про ідентифікаційний код.

Відповідальна особа центру зайнятості в день подання фізичною особою трудового договору реєструє його у книзі реєстрації трудових договорів за формою, що додається. Трудовому договору присвоюється номер, за яким він зареєстрований у книзі, і ставиться дата його реєстрації (п. 4 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою).

Таким чином трудовий договір підлягає реєстрації в центрі зайнятості, незалежно від наявності дозволу на працевлаштування.

Посилання відповідача на п. 6 Порядку, у відповідності до якого дозвіл на працевлаштування не потрібний іноземцям, які постійно проживають в Україні, та іншим іноземцям у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, судом до уваги не приймаються, оскільки трудовий договір між Субєктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 укладений 12.07.2005р., тоді як тимчасова посвідка на постійне проживання отримана ОСОБА_3 тільки 20.07.2006р..

Доводи відповідача про те, що положення ст. 8 Закону на нього не розповсюджується, судом відхиляються як безпідставні, оскільки цією нормою чітко передбачено, що при працевлаштування іноземця є обовязковим наявність дозволу центру зайнятості.

Зважаючи на норми ч. 4 ст. 94 КАС України, беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору, останній з відповідача не стягується.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 69 - 71, 94, 158, 162, 163, 164, 167, п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2 на користь Тернопільського міського центру зайнятості, вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль, код 14029303 850 грн. штрафу.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі "17" серпня 2010р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя