Рішення № 10822620, 09.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2010 р.Справа № 9/84-10-1827 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт”;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ”;

про стягнення 2292, 45 грн.;

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ”;

До: Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт”;

про стягнення 6698,96 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Світличний О.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Адобовська Г.А. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 21.04.2010 р. за вх. №3315 Товариство з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ” (далі –Відповідач) 2292, 45 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

18.05.2010 р. за вх. №3896 Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ” звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” 6698,96 грн.

          Ухвалою суду від 19.05.2010 р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ” прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №9/84-10-1827.

          28.05.2010 р. до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” на зустрічну позовну заяву, в якому останній просить суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.

          02.06. 2010 р. до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ” на первісний позов, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

          07.06.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю подано до суду пояснення до зустрічного позову, 09.06.2010 р. подано заперечення на відзив на позовну заяву, в яких на зустрічних позовних вимогах наполягає, та просить у задоволенні первісного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

          01.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ” (постачальник) укладено договір на постачання природного газу у 2009 році №375/1, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити природний газ для потреб споживача на рівні оплачуваних об’ємів, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити поставлений природний газ у об’ємі до 640000 куб.м. (п.1.1. договору). Постачальник здійснює поставку природного газу в період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., згідно реєстрам розподілу плануємого об’єму природного газу, затверджених Газотранспортними організаціями, постачальником та споживачем, які додатком до договору (п.1.2. договору).

          За умовами п.3.1. договору природний газ вважається прийнятим за кількістю –у відповідності з положеннями Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом від 27.12.2001 р. №1729, на підставі актів між споживачем та газозбутовою організацією.

Пункт 4.1. договору передбачає, що ціна за 1000 куб.м. газу, який передається постачальником споживачу на умовах цього договору, узгоджується шляхом підписання додаткових угод до договору.

За умовами п.4.6. договору оплата спожитого газу здійснюється споживачем щомісячно шляхом 100% передоплати передбачуваного об’єму споживання природного газу згідно реєстру –не пізніше 25 числа місяця, який передує споживанню. Залишок (різниця між вартістю фактично спожитого газу згідно акту приймання-передачі газу та передплатою) –не пізніше 05 числа місяця наступного за звітним. Підставою для кінцевого розрахунку за звітний місяць є акт приймання-передачі спожитого газу.

Відповідно до п.7.4. договору він діє до 31.12.2009 р.

Додатковою угодою від 22.07.2009 р. до вище зазначеного договору, сторони дійшли згоди про розірвання договору №375/1 на поставку природного газу в 2009 році від 01.10.2008 р. Крім того, сторони домовились, що сума грошових коштів в розмірі 11251,54 грн., отриманих постачальником за договором згідно акту звірки станом на 30.06.2009 р., підлягає поверненню споживачу (п.2 додаткової угоди).

У додатковій угоді від 22.07.2009 р. сторонами обумовлено, що після повернення постачальником суми, вказаної в п.2 дійсного договору, сторони не мають одне до одного претензій за договором.

За умовами п.5 додаткової угоди вона вступає в силу з 01.08.2009 р.

30.06.2009 р. Позивачем та Відповідачем підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків за лютий-квітень 2009 р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ” має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” в сумі 11251,54 грн.

Сторони не заперечують дійсність договору від 01.10.2008 р. та додаткової угоди від 22.07.2009 р. до нього, отже, вони є обов’язковими для виконання сторонами.

Листом від 23.07.2009 р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення надлишково сплачених коштів за неспожитий газ (лист отримано представником Відповідача).

          Сторони в судових засіданнях не заперечували, що Відповідачем частково 09.09.2009 р. (на суму 2000 грн.), 28.09.2009 р. (на суму 4251,54 грн.), 05.10.2010 р. (на суму 3000 грн.) було повернуто безпідставно отримані грошові кошти.

          У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем умов додаткової угоди від 22.07.2009 р., у нього утворилась заборгованість в сумі 2000 грн.

          У відповідності до вимог чинного законодавства Позивачем розраховано 3% річних –84,44 грн., збитки від інфляційних процесів –208,01 грн.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ”, наведені у зустрічному позові, на обґрунтування заявлених вимог, а саме, наявність заборгованості споживача за договором №375/1 за спожитий у лютому 2009 році природний газ, спростовуються матеріалами справи - актом звірки взаєморозрахунків від 30.06.2009 р. за період з лютого по квітень 2009 р., п.3 додаткової угоди від 22.07.2009 р., в якому сторонами обумовлено, що „після повернення постачальником суми, вказаної в п.2 дійсного договору, сторони не мають одне до одного претензій за договором”.

Отже, із вищезазначених акту та додаткової угоди (за домовленістю сторін угоди) випливає, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” зобов’язання за договором виконані належним чином.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ”, підписавши акт від 30.06.2009 р. (за період з лютого по квітень 2009 р.) та додаткову угоду від 22.07.2009 р., втратило право на задоволення вимог щодо оплати за спожитий у лютому 2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” природний газ.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           

За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ” суд відмовляє за недоведеністю обставин, на які позивач посилається, як на підсаву своїх вимог.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, оплаті послуг адвоката віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ” пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ” задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ” (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33, код ЄДРПОУ 30194498, р/р 26001300000393 в ОФ АКБ „ФОРУМ” м. Одеса, МФО 388409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” (68094, Одеська область, м. Іллічівськ,5, код ЄДРПОУ 24544710, р/р 260008010113464 у Філії „Укрексімбанк” м. Одеси, МФО 328618) заборгованість в сумі 2000 грн., 3% річних в сумі 84,44 грн., збитки від інфляції в сумі 208,01 грн., 102 грн. витрат по державному миту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ГАЗ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” про стягнення 6698,96 грн. відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя