Рішення № 10822513, 09.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2010 р.Справа № 9/93-10-2033 За позовом: Приватного акціонерного товариства „ДАТАГРУП”;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КРАФТ”;

про стягнення 4131,67 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 05.05.2010 р. за вх. №3562 Приватне акціонерне товариство „ДАТАГРУП” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „КРАФТ” (далі –Відповідач) 4131,67 грн.

Позивач у судові засідання не з’явився.

Представник відповідача у судові засідання 28.05.2010 р. та 09.06.2010 р. не з’явився. Відповідач не надав відзив на позов, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

          05.05.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «ДАТАГРУП», яке у зв’язку з приведенням Статутних документів у відповідність з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008р., змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство «ДАТАГРУП», та товариством з обмеженою відповідальністю «КРАФТ»був укладений договір №H-I-567 на надання послуг доступу до мережі Інтернет по технологи WipLL.

Предметом Договору було надання телекомунікаційних послуг, згідно таблиці №2 та за цінами, вказаними у таблиці №1 Договору.

Згідно замовлення № 567 з доступу до мережі інтернет з 30.06.2010р. (Додаток №2 до Договору), Відповідачем було замовлено доступ до мережі 1нтернет на швидкості 256 Кбіт/с, що включав 3 Гб обмеженого трафіку, місце надання послуг за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1-а.

14.05.2010 р. сторонами підписано акти здачі-прийому наданих послуг зв’язку (підключення Інтернету WipLL) акти прийому –передачі обладнання у користування для підключення Інтернету.

Тарифи i ціни на послуги вказані у додатках до Договору. Сплата послуг здійснюється на підставі умов договору. Так, відповідно до умов п. 2.7. Договору, Відповідач зобов'язується вчасно оплачувати послуги, надані згідно умов Договору. На підставі п. 3.1. Договору, Відповідач повинен щомісяця оплачувати надані послуги шляхом 100% передоплати за місяць уперед абонентської плати, у випадку перевитрати абонентської плати за попередній місяць, суми перевитрати. У рахунок вказується плата за перевитрачений трафік.

На протязі всього часу надання послуг, претензій від Відповідача про неналежну якість надання послуг не надходило.

02.09.2009 р. сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) обладнання за договором про надання телекомунікаційних послуг №Н-I-567 від 05.05.2008 р.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору, за липень та серпень 2009 р. утворилась заборгованість в сумі 3285,24 грн.

Позивач звернувся до Відповідача з листом №335 від 01.09.2009 р. та претензією №410 від 24.09.2009 р. з вимогою сплатити заборгованість.

Листом №327 від 14.08.2009 р. Відповідач підтвердив, що ним були отримані послуги за договором, та повідомив, що вважає вимогу Позивача про сплату рахунку несправедливою.

14.08.2009 р. сторони підписали додаткову угоду № H-I-567 до Договору, за умовами якої сторони погодили припинити дію договору №Н-I-567 від 05.05.2008 р. з 17.08.2009 р.

У відповідності до умов п.4.1. договору та чинного законодавства Позивач нарахував Відповідачу збитки від інфляції в сумі 275,96 грн., 3% річних в сумі 72,64 грн., штрафні санкції (пеня) в сумі 497,83 грн.

Вимоги Позивача щодо стягнення пені в сумі 497,83 грн. задоволенню не підлягають, оскільки при здійсненні розрахунку Позивачем порушено вимоги ч.6 ст.232 ГК України та ч.1 ст.36 Закону України „Про телекомунікації”. За розрахунком суду сума пені, нарахована за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, становить 26,83 грн.

          Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.5 ст.33 Закону України „Про телекомунікації” споживач телекомунікаційних послуг зобов’язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, в т.ч., своєчасно оплачувати отримані ним телекомунікаційні послуги.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За положеннями ч.1 ст.36 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня (ч.2 ст.36 Закону України „Про телекомунікації”).

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що щтрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КРАФТ” (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2, п/р 26002311631501 в АБ „Південний”, МФО 328209, код 31760612) на користь Приватного акціонерного товариства „ДАТАГРУП” (03005, м. Київ, вул. Смоленська,31-33, п/р 26003266043700 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005, код 31720260) заборгованість в сумі 3285,24 грн., збитки від інфляції в сумі 275,96 грн., 3% річних в сумі 72,64 грн., пеню в сумі 26,83 грн., витрати по державному миту в сумі 90,37 грн., витрати на послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 209,09 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя