Рішення № 10822165, 03.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.10 Справа № 5/16

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта Вергелівська"

про стягнення 9 794 грн. 32 коп.

Суддя Васильченко Т.В.

представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дов. №1820 від 20.07.2010р.

від відповідача Орехова Г.І. дов. №03/5-1096 від 25.12.2009р.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відокремленого підрозділу "Шахта Вергелівська" Державного підприємства "Луганськвугілля" заборгованості по договору №5 від 11.01.2010р. за надані авто послуги у сумі 9153 грн. 00 коп., пені у сумі 183 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у сумі 349 грн. 18 коп. та 3% річних у сумі 109 грн. 08 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.07.2010 на підставі клопотання позивача та виходячи з того, що відокремлений підрозділ "Шахта Вергелівська" Державного підприємства "Луганськвугілля" не є юридичною особою, замінено первісного відповідача на належного - Державне підприємство «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська».

29 липня 2010 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача лише 9153,00 грн. основного боргу та 183,06 грн. пені.

Подана заява, відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому прийнята судом. Розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та пені визнали в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані сторонами докази, в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

11 січня 2010 року між державним підприємством «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська»(замовник, відповідач у справі) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (перевізник, позивач у справі) укладено договір №5 на авто послуги, за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання надати відповідачу автотранспортні послуги, надаючи для перевозки вантажів наявний в його розпорядженні автомобільний транспорт, а замовник, в свою чергу взяв на себе зобовязання оплатити перевізнику надані послуги в порядку та на умовах, визначених даних договором.

В розділі 3 договору визначено, що вартість наданих послуг перевізником, визначається в акті прийому-передачі виконаних робіт, який повинен підписуватись до 5 числа наступного місяця. Загальна вартість послуг згідно п. 3.5 договору становить 99500 грн.

На виконання умов даного договору позивачем в період з 14 по 29 січня 2010 року надані відповідачеві автотранспортні послуги на загальну суму 9153,00 грн., що підтверджується наданим актом прийому-передачі виконаних робіт від 29.01.2010р. та не заперечується відповідачем.

Сторони в укладеному договорі, строк оплати наданих послуг не встановлювали, тому позивач 28.05.2010р. звернувся до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про оплату отриманих послуг, яка залишена відповідачем без задоволення.

Відтак, оскільки відповідач свій обовязок по оплаті отриманих послуг не виконав, позивач, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 9153 грн. суми основного боргу та нарахованої на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України та п. 5.3 договору пені в сумі 183,06 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання по оплаті отриманих послуг належним чином не виконав, направлену на його адресу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України вимогу у встановлений строк не оплатив.

Тоді як, в п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу авто послуг та факт існування заборгованості за отримані послуги в сумі 9153 грн. підтверджений матеріалами справи та визнаний відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Сторони в пункті 5.3 договору передбачили, що за невиконання зобовязань по цьому договору вони несуть відповідальність у відповідності з вимогами ст.. ст.. 224-226, 231 Господарського кодексу України.

Зокрема, за правилами ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки… штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах:

-за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У спірних правовідносинах відповідач, є субєктом господарювання, що належать до державного сектору економіки, тому вказана вище норма повинна застосовуватись.

Отже, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем та є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектору економіки йому на підставі вищенаведених норм права та п. 5.3 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 183 грн.06 коп.

Розрахунок пені відповідає приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

За таких обставин, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, з віднесенням судових витрат у справі на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», вул..Лермонтова 1-в м. Луганськ код 32473323 в особі відособленого підрозділу «Шахта Вергелівська», вул.. Центральна, 1-б, селище Вергелівка, м. Брянка Луганської області код 26411019 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1, заборгованість в сумі 9153 грн. 00 коп., пеню в сумі 183 грн. 06 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення 05.08.2010.

Суддя Т.В.Васильченко